Лиш декому деколи дещо, або подяка панові Москалю
Ще позавчора журналісти навперебій писали про кадрові перестановки на всіх рівнях, обсмоктували, осміювали, засуджували ( потрібна вставити) приголомшливе відкриття сором сказати, депутатки першого скликання, демократки, академіка!
Ще позавчора читали на «Обкомі» дайджест останніх подій, ілюстрований піснею В.Народицького. Аж раптом сьогодні надвечір я впіймала себе на думці, що загрузла в політичних новинах, як у болоті, кудись поділася (принаймні зовнішня) динаміка. Чи вже всіх старих «нових» призначили, чи всі чиновники встигли запастися олівцями, дустовим милом, чи на крайняк перукарськими машинками, а службові авто здати на металолом?.
Беріть вище, пішли в хід «талмуди» і притчі з домашніх заготовок, типу безпосередньо прочитаних по «бамажці»( хтось там тільки фундамент клав, а хтось храм будував). І ви всі добре цього храмобудівника знаєте, дуже вже натяк прозорий. Нудні новини, нема чого подивитися, почитати. Одна радість- пан Близнюк зголосився вдвічі собі зарплату урізати. Щоправда, він одразу не зміг пригадати, яка вона в нього, «п’ять тисяч здається». Як думаєте, бабуся з пенсією 600 гривень, чи медсестра із зарплатнею 800 помиляться бодай на копійку, коли їх про розмір зарплати спитають? Навряд чи, бо в них усі статті домашнього бюджету до копієчки розписані. А потім так хвацько у підлеглих запитав, чи зможуть вони без вихідних гарувати за півтори тисячі гривень. А відповіді і не чекав, бо самому смішно стало. Це ж тільки бюджетники все стерплять. У нас-бо медикам заборонено страйкувати. Це вам не Греція. Наші транспортники теж терплячі, їм за жовтень тільки заплатили, а тролейбуси пошарпані нехай, але ж на лінію виходять! Але сьогоднішній запит пана Москаля таки вселив у мене надію. Ось воно, почалося! Так ось ти яка, Україна для людей! Пардон, уркаїна! Ось він, перший щасливий людь з чеком на 125 млн.євро! Чи це прикол? Та ні, сьогодні не перше квітня. І згадалося напівдитяче, забуте, смішне і з іншої опери, але ІМХО на злобу дня:
«Ніколи, нікому, нізащо!
Нікому, ніколи, ніщо»
Лиш декому, деколи дещо.
Хіба це не можна, чи що?
