Шановний хімік зізнався, що телевізор принципово не дивиться. А я все життя дуже любила телевізор. Можливо тому, що в силу певних причин у нас до моїх 18 років телевізора не було.Коли діти були малими, а в новому будинку на масиві не працював ліфт, телевізор був для мене віконцем у світ. Щоправда, у чорно-білому зображенні на маленькому екрані. Новини радянські в силу скептичного ставлення до всього, що виходить від влади, ми з чоловіком благополучно пропускали, але з нетерпінням чекали художніх і документальних фільмів, мультиків гумористичних програм. Втім, усі, хто зростав за совка, знайомі з цим переліком маленьких радощів.Та це ліричний відступ.
Згодом нас заполонили, приліпили до екрану політичні ток-шоу перших років перебудови, незалежності України, а починаючи з часів Майдану я вже підсіла на цей наркотик радіо- і телепрограм і поринула в політичне віртуальне життя з головою. "Свободу" Шустера сприймала, як театралізоване дійство,а вечір кожної п*ятниці обіцяв насолоду від споглядання політичних двобоїв на кількох каналах майже одночасно з періодичними забіганнями у другу кімнату до чоловіка для обміну враженнями: "Ти чув, що вона? А він?" Скільки разів ми лягали після другої ночі і не йшли спати, поки не дочекаємося останнього переголосування, а в першому варіанті, поки не почуємо "голосу народу". Але з часом наростало роздратування від цих регіональних пащек, від нахабства записних клоунів ганьок, інок, несторів, колесніченків та іже з ними, від їхнього нахабаства і безпардонності - вони ж бо на своєму каналі! І де б не виступала ЮВТ - цю передачу ми дивилися, не перемикаючи канал, бо вона була на висоті попри всі намаганння "цепных псов" ПР їй завадити. Було, було.
Та потім почало від тих шоу тіпати, і що далі, то частіше. І все частіше рука тяглася до пульта (тянется и тянется рука)
, до його червоної кнопки, а друга вже завантажує комп. Бо тільки "Дурдомом" і рятувалася в такі хвилини.Бо хай як я змолоду шанувала телевізор, але ті гидкі пики викликали в мене бажання розтрощити екран, щоб їх позатикати. Але тоді була надія, що ми їх більше не побачимо, а власники каналів залишалися десь на другому плані.
А тепер усе наче при совку, але замість того, щоб за законами діалектики це минуле відтворилося на вищому за попередній рівні, воно постає перед нами у вигляді монументальної потвори з безліччю однаково бридких безликих голів - вінця творіння навпаки з перекрученою спіраллю ДНК з дефектними генами, що зазнали одночасної мутації - наче з потойбіччя виринуло Політбюро ЦК КПСС з одностайним "одобрямс", букетами квітів, поцілунками, скупими чоловічими обіймами. А з ким їм ще обійматися, коли в Кабміні "оновленому" жодної жінки нема?
Та повернімося до п*ятниці.Таких нудних "Свободи" Шустера і "Великої" політики" я ще не бачила. Ну, там у Савіка про спорт люди говорили. Звісно, там наша гордість, олімпійці минулих років, честь їм і слава, але ж нудно до чортиків! тут в Україні братву терміново розставляють по позиціях, закривають тили, роздають нагороди переможцям, а нам - переливання з пустого в порожнє. про старого "нового" Грищенка взагалі нема чого казати. Якби Oldcat не підкинула посилання з ду-уже непростою пісенькою (насміялася досхочу і вам раджу)- шукайте в каментах до статті Хіміка "Вечерние герои", то вважали би вечір п*ятниці бездарно загубленим.
І от що я подумала. А навіщо за нинішніх часів взагали телевізор вмикати, особливо ці ток-шоу? Нехай їхній лохторат хаває це їдло і дає власникам каналів рейтинги.Краще їх не дивитися, бо рейтинг вираховується за кількістю увімкнених телевізорів під час перегляду передачі. Що більше рейтинг, то більший прибуток від реклами.Так я їм вирішила рейтинг знизити, а точніше забити осиковий кіл на все це неподобство ( як личить чинити з вампірами) і вам те саме пропоную.А ще під завісу не можу не згадати апофігей апофеозу п*ятниці 19го. Допа - губернатор Харківської області, а Гепа - тимчасовий мер! Це можна було б вважати анекдотом, якби не було трагікомічною правдою.
