«Хіба ревуть воли», або тест на цивілізованість влади
 
За віртуальними політичними баталіями, за реальними політичними подіями, за щоденною боротьбою за місце під сонцем, за шматок хліба з маслом, за освіту дітей, тем стільки, що як кажуть американці “You name it”, якось відступає на другий план питання, що є тестом на людяність для суспільства і на цивілізованість - для влади.Йдеться про ставлення до бездомних тварин. Скільки себе пам*ятаю, ця тема мене зачіпала. Навряд чи когось цікавлять мої почуття з цього приводу, та я й не мала на меті виливати їх у цьому ІМХО. Це особисте, а тому стосується тільки мене. Мова не про це. Я передбачаю обурені вигуки співрозмовників типу «Тут люди(діти) з голоду мруть, а ви про собак і т.п.) Мені часто пропонують на вулиці, коли я ділюся бутербродом з голодним песиком: «Ви б краще про людей дбали»,або «Заберіть його до себе додому». Мене такі непрошені радники давно не дратують і навіть не дивують. У відповідь я їм пропоную самим скористатися своєю порадою і спокійно йду далі. Фактично цю статтю спричинила публікація під назвою «В центре Киева устроили отстрел бездомных собак» http://ura-inform.com/neformat/2010/03/18/dogs#. А десь двома тижнями раніше у випуску ТСН на 1+1 був сюжет про загибель домашніх і вуличних собак від отруєних приманок, які розкидалися біля сміттєвих баків і в місцях скупчення бездомних тварин. Власниця гарненького загиблого (бідолашний) спаніеля детально змалювала цю жахливу картину. Ветеринари були безсилі. Міська влада на камеру відхрещується від своєї причетності до цих варварських акцій. Щоправда не можу не відзначити, що з боку Київської міськадміністрації на вимогу Громадських організацій у 2008-9рр. було зроблено кілька кроків у напрямку до цивілізованого розв*язання проблеми шляхом стерилізації(за рахунок бюджету та організацій(автостоянок, універсамів іт.і.) і подальшого повернення собачок у місця їхнього проживання. Але ця крапля так і не стала не те що морем, а навіть і річечкою, бо бюджет спорожнів, ветлікарням муніципальним не відшкодовували їхні збитки і все було пущено на самоплив. За покликом природи встежити неможливо і знову пішло-поїхало. У грудні в новинах побільшало сюжетів про покусаних  бездомними собаками людей.На жаль, були і смертельні випадки.(Щиро співчуваю всім постраждалим та їхнім рідним) Однак якщо не схильні до аналізу громадяни поділилися на два табори – з одного боку налякані, обурені, розгнівані, агресивні. З іншого боку – небайдужі, доброзичливі, людяні. Пригадую телевізійний сюжет, як одна молода мама на дитячому майданчику кричала ( йшлося про відстріл собак ампулами з дитиліном, що спричиняло мученицьку при повній свідомості смерть тварини): «Пусть лучше они погибнут мучительной смертью, чем пострадает мой ребенок!», тобто підхід більшовицький ( або необільшовицький, читай Прегіональний: Ми або вони, іншого не дано!). Як такий підхід позначається на вихованні людяності? Висновки робіть самі. А починається з малого. Якось на пустирчику біля ринку дві жінки побудували сяку – таку будочку для собачки з цуценятками ( минулої зими це було). Хтось помагав цим пенсіонеркам їх підгодовувати, а хтось чинив навпаки. Діапазон вчинків був дуже широкий – від байдужого споглядання , а часом і заохочення онука, що тягав цуцика за хвостик( пусть поиграет, что ему –цуцику сделается) до бурчання продавщиці молока з кіоску ( чого це вони тут розбігалися, набридли вже з цим молоком для собак), а «симпатичні» торговки насінням (ось такими агресивними виявилияся) просто одного нечудового дня спалили будку. Мовляв, «надоїли вже ці в капелюшках, строять з себе добреньких, нема чого цими глупостями заніматься» (лексику збережено). На щастя, жодна тваринка не постраждала.
Щодо  журналістів, вони подавали цю проблему однобоко, дуже часто вживали такі терміни, як «оскаженілі пси» і т.і.  і ніхто не замислювався, а чому ж ці пси оскаженіли. А щодо влади – тут з усіх шпарин виглядає її нецивілізоване рило.  Для ілюстрації пропоную прочитати тут ttp://mycityua.com/articles/country/2010/02/24/053802.htmlhttp://mycityua.com/articles/country/2010/02/19/065822.html
Чому я кажу про владу? Бо такі страшні речі без участі влади ( у даному випадку місцевої та її однодумців) не відбуваються. Це робиться не за письмовими наказами. То му представники влади на камери спокійно брешуть «на чистом глазу». Телефонне право ще з часів командно-адміністративної системи ще ніхто не скасовував. А охочих «взять под козырек» - море. Як тут не згадати розповіді про Венецію, мерія якої підгодовує котів і в судовому  порядку переслідує господарів, які посміли вигнати на вулицю кота. Звісно, припускаю, що коріння цієї традиції – в особливостях Венеції і коти помагали ловити щурів, але ж у нас щурів у підвалах вистачає, а кішок (бо щури розумні і не купуються на отруйні приманки) систематично труять і позбавляють місць проживання, наглухо забиваючи підвали ( від бомжів, напевно, чи щоб щури не вилізли). Хто з начальників задумався над таким простим питанням – поможіть природним ворогам гризунів і вони вам віддячать у сто разів більше!
І ще кілька слів про «оскаженілих псів.» Якось взимку я йшла тротуаром. За законом підлості ( а тоді була завірюха) лютий вітер задимав просто в обличчя. Я йшла мовчки, а мужик переді мною безперервно матюкався при кожному пориві вітру. До чого це я? А ось до чого. Ви спробуйте не погодувати чоловіка вчасно вечерею чи обідом. Навіть у найспокійнішого спостерігатимуться елементи агресії. А собаки бездомні (ті, яким не пощастило проживати поблизу ринків чи інших хлібних місць, та й там все невизначено) тижнями голодують, та ще й «добрі» люди їх всіляко кривдять, б*ють слабіших за себе, наприклад, собачок –мам, що куснули дурника, що поліз до цуценят – один такий люблячий тато став на захист свого малого в такій ситуації з особливою жорстокістю, собачка не могла втекти, дітей своїх захищала. От вам і прихлад виховання людяності змалечку  Залишається сподіватися, що синок добре засвоїть урок і віддячить своєму татові, коли той постаріє і не зможе здачі дати. Та це я так, «мимоходом». Я оце думаю, якби кожен з нас вийшов на вулицю з запасним бутербродом для голодного песика, то всіх би можна було нагодувати без допомоги влади (на це годі сподіватися) і знизити градус агресії, якої в нашому суспільстві забагато. Ще класик сказав «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Думаю, над цим варто замислитися. Наостанок – я не належу до жодної з офіційних чи громадських організацій, що мають стосунок до згаданого питання. І ще – любі чоловіки! Я ні в якому разі не хотіла Вас образити мимовільним порівнянням. Хоч якась горезвісна Ночка обізвала мене (неценз.) феміністкою в своїх коментах до мого ІМХОhttp://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/3996.phtml, я дуже поважаю чоловіків, як клас і просто люблю їх в особі свого чоловіка і сина і до всіх неагресивних  дурдомівців чоловічої статі ставлюся з прихильністю.