Нам постійно в усіх ЗМІ торочать про якісь коаліції, реформи, фракції, склад Кабміну та інші речі, які  мають таке ж  відношення до розвитку України як держави та її народу, як підсвинок Хрюша з дитячої передачі «На добраніч, діти» до справжньої свині. Нам знову пропонують піти на «непопулярні» реформи, аби врятувати економіку. Але ж практично всі закони, які приймала наша Верховна Зрада за роки «незалежності» України, були непопулярними (для народу), але щось хоч яким-небудь  «покращанням» навіть і не пахне. П’ятнадцять олігархічних сімейств кладуть в свої кишені понад  80% всього валового доходу України, практично уникаючи при цьому податків, а затягувати паски пропонується 46-мільйонному населенню України, на долю якого зостається всього 20%. Наша влада діє за принципом « свисни, Ванька, ти дурніший». Я згоден затягнути паски, але тільки на шиї Ахметова та інших олігархів, що вирішило б проблему, але ж це «недемократично», бо справжня «демократія», в їх розумінні-це коли навпаки.
 
Нам кажуть, що національний борг України за рік збільшився в три рази, не пояснюючи, чому це сталося. А сталося це тому, що пані Тимошенко, націоналізувавши приватні банки, переклала на державу в першу чергу їхні борги, і приватний борг чомусь став державним. Тобто беруть кредити і витрачають їх на коханок, шикарні іномарки, нерухомість та інші приємні дрібнички Пінчуки, Фельдмани та Коломойські, а віддавати їх повинні Сидорови та Іваненки, що самі ледве зводять кінці з кінцями. Оце і є «справжня демократія» та «ринкова економіка», яку ми так довго будували.
 
Нам розказують про кризу, але за 2009 рік пан Ахметов збільшив свої статки на 3,2 млрд. доларів, а пан Жеваго ввійшов в сотню найбагатших людей світу. І це відбулося тоді, коли прем’єром була їхній «ворог», пані Тимошенко, що ж буде тепер, коли при владі  їхні «любі друзі»- Пахло-Азаров та Янукович? Ясно одне-паски вони затягувати явно не збираються. А щоб лохторат не здогадувався, що його «взувають», для нього придумують різни «цукерочки»- казочки на кшалт «демократії», «ринкової економіки», «європейського вибору» та іншу псевдонаукову дурню.
 
Візьмемо хоча б так звану «ринкову економіку», про розбудову якої на виборах нам розказували всі кандидати, від банкіра Тігіпка до «патріота» Тягнибока. Якщо вдуматися, то саме це словосполучення-абсолютна дурниця, але все по порядку. Треба спочатку розібратися, а що таке економіка, адже стараннями багаточисельних «іканамістів» на кшталт Азарова та «ікспердів» типу Пасхавера нам таки добряче запудрили мізки. А в двух словах, економіка-це виробництво різноманітних товарів та послуг. Виникла вона ще в палеоліті, коли в диких племенах найрозумніші почали виготовляти знаряддя праці та полювання. Коли почався обмін цих предметів між племенами, вони стали ТОВАРОМ, тобто виникло товарне виробництво. Пізніше з’явилися  ГРОШІ, як універсальна міра вартості товарів та послуг. Це єдина природня функція грошей, всі інші призводять до фінансових спекуляцій та фінансових криз.
 
В чому полягає мета  нормальної економіки? Скажімо, прилаштував ти крем’яний наконечник до списа-в тебе збільшується шанс вразити тварину, а самому зостатися цілим. Або почали робити посуд з глини і варити в ньому їжу- в племені зменшилася смертність від глистів. Тобто, нормальна економіка-це виробництво, яке сприяє виживанню та нормальному розвитку суспільства. Скажімо, в такій економіці пріоритетним буде будування спортивного стадіону або парку, ніж чергового офісу або генделику. І якщо вона цієї функції не виконує (як в сучасній Україні), то це лжеекономіка, а всі так звані «економісти»-звичайні брехуни та шарлатани, в  обов’язок яких входить вішати на вуха лохторату усіляку псевдонаукову локшину на кшталт «ринкової економіки». Чому побудування її не може бути ціллю? Тому, що ринок-це лише  засіб для розвитку чого-небудь, і не завжди найкращий, все залежить від ситуації. Скажімо, я президент країни, в якій не вистачає, к приміру, бюстгальтерів. Як я можу вирішити цю проблему? Можна ринковим засобом-створити пільгові умови для інвесторів. Можна командно-адміністративним-держава будує завод і ставить туди розумного директора. Можна, якщо це вигідніше, просто закупити їх за кордоном. Тобто, моя ціль-випуск бюстгальтерів, а з засобів мене цікавить тільки той, який це зробить скоріше, дешевше і якісніше. А якщо я поставлю за мету вирішити цю проблему тільки за допомогою ринку-то жінки в моїй країні ризикують зостатися зовсім без цього предмету нижньої білизни. Тому, якщо наша ціль, декларована політиками, так звана «ринкова економіка», значить, ми йдемо в нікуди.
 
Тепер щодо банків, без кредитування якими виробництво неможливе. Але якщо відсоток по кредиту більше 6-7%, то ніякого виробництва не буде, бо нормальний виробник не можу мати рентабельність, вищу за цю. Тобто наші банківські відсотки працюють на знищення виробництва, при них вигідніше порізати заводи на метал, а людей вигнати на вулицю, ніж відновлювати виробництво. Так і робиться. Тому коли пан Тігіпко обіцяє відновити виробництво, зберігаючи при цьому існуючі банківські відсотки-значить він всього-навсього цінічний брехун. Але хіба ж він один такий, назвіть мені хоч одну партію, яка б вимагала взяти банківську мафію під державний контроль та зменшити банківські відсотки? Тоді який смисл ходити на вибори і за когось голосувати?
 
Тепер про так звані «демократію» та «європейський вибір».Знову ж таки, ці слова не несуть жодної інформації, ніхто не знає, що воно таке. Тому й відповідальності за них ніхто не несе. Скажімо, Мазурик за п’ять років розвалив все, що міг, довів країну до руїни, але всім розказує, що він побудував «демократію». Таке враження, що у нас всі шахраї, аферисти та казнокради будують «демократію», пропагують «моральні цінності» та «йдуть в Європу». Ти в нього питаєш, де гроші, зібрані на «лікарню майбутнього», а він тобі-про Голодомор, «розбудову нації» та «європейський вибір». Тебе цікавить, куди ділись гроші на ремонт доріг, медицину, освіту, культуру, а тобі у відповідь-дискусію про Бандеру та Табачника.
 
От поясніть мені, що таке «європейський вибір»? Україна що, в Азії знаходиться? Тоді куди ми йдемо? Якщо до європейської культури та рівня життя-то до чого тут Євросоюз? Он Швейцарія не в Євросоюзі-і нічого, не жаліється і не рветься туди. Зате там Греція і Латвія…От і виходить, що ми вже цукор у білоруського «бацьки» купуємо, хоча він там зроду ніколи не ріс. Зате в нас уже не росте, нам не до цього, ми ж «демократію» будуємо. Причому для простих людей така відмазка, як-то кажуть, «не канає». Якщо у двірника на його дільниці багнюка по коліна, гори сміття-то виправдання, що він будує «демократію», йому не допоможе, виженуть. Або лікарю, у якого пацієнти мруть, як мухи, чи робітникові, що виробляє брак. Зате нашим олігархам, уряду та різним «гарантам»-це самий цимес, вони й далі готові «будувати демократію» в Рів’єрах, Куршавелях та Міжгір’ях, а ми будемо й далі затягувати паски на своїх шести сотках.
 
Проте не треба думати, що наше «руководящєє» бидло, яке саме себе гордо називає «елітою», таке дурне. Дурні ми, бо глобальні цілі на кшталт «ринкової економіки», «демократії» та «європейського вибору» вони придумали для нас. У них самих цілі набагато скромніші, зате реальніші-приватизувати, тобто вкрасти, те, що ще зосталося в державній власності-«Одеський припортовий», «Укртелеком», «Турбоатом», шельф, землю, ліси, річки. Тобто наші «демократи» вже все поділили «по-братськи»-підприємства, земля та фінанси-їм, а  нам-«демократія», Бандера, Табачник, мова, партії, уряд, вибори…
 
Який з цього вихід? Дуже простий-брати приклад з наших олігархів в умінні правильно ставити ціль. Не заморочуватися всякою дурнею про «демократію» та всілякі «вибори», а підтримати того, хто візьме під державний контроль банки та батьківський відсоток, хто почне відбудовувати зруйновані заводи. Того, хто не буде патякати про «українські цінності» та «розбудову нації», а просто дасть гроші на ремонт шевченківського музею в Каневі і на українського «Тараса Бульбу». Для кого пріоритетом будуть не міфічні «європейські цінності», а здоров’я та розвиток нації, який заборонить випуск неякісних продуктів та фальсіфікованих ліків, який поверне у власність держави вкрадені у неї стратегічні підприємства. Я навіть готовий проголосувати за нашого, українського Сталіна, якщо при ньому хлопці з СБУ виб’ють кирзовими чоботами вкрадені у онкохворих дітей гроші на «лікарню майбутнього» зі Стельмаха, Мазурика та його пассії. А саму цю трійцю розстріляє, а страту покажуть по всім каналам, щоб іншим не кортіло.
 
Причому підтримати того, хто це буде реально робити, а не обіцяти. А якщо ця система унеможливлює появлення таких людей при владі, то не грати по їхнім правилам і не давати себе дурити-не ходити на вибори, не підтримувати жодної партії, не брати кредити в їхніх банках, створювати власні, незалежні від влади, об’єднання громадян та виходити на громадські акції протесту, а при необхідності-бути готовими і до силової зміни влади. Головне-правильно ставити цілі, інакше весь шлях втрачає сенс.