Дурдоме, милий мій Дурдоме,
До тебе серцем прикипіла,
Такого не скажу нікому,
Лише тобі, мій сайте милий.
Поки в підпіллі я сиділа
Насправді ж – бігала по колу,
Як та шахтарськая кобила,
Відома нам з літератури,
Хоч вільна я – ніякі мури
Душі не стримують свободи,
Однак така людська природа
І так ведеться на землі,
Що ті обов’язки малі-
Базар-вокзал. Садочок-школа,
Щоденна праця, інститут.
Життя пошерхлії долоні
Тебе тримають у полоні
Солодких і нестерпних пут.
Перебудова. Інформація
Потоком, морем, океаном,
Лавина після заборони
Порушила усі кордони,
В солодкую ввела оману –
« Вкраїна наша незалежна,
Землею, надрами безмежна,
Талановита, працьовита,
Нарешті вільно будем жити.
Так, як Кобзар великий мріяв.»
Однак не справдилась надія,
Що поступилась ейфорії
Від балачок і обіцянок:
«Сьогодні ніч, та завтра ранок
Настане світлий, осяйний.»
Він був настав – майдан згадаймо.
Не президентський – мій і твій,
І пісню ту не забуваймо,
Що в кожного в душі бриніла
Словами спротиву і свята,
І нас від страху боронила,
Бо справді нас було багато.
До чого я? Пройшли роки
І наш майбутній ігнорант
Сказав: «Ці чорні сторінки
Давно пора перегорнути,
Ці технології забути»?!!
Майдану, верховенства Права?
Фальсифікації забави?
Пропонував на нас начхати
І нас з Майданом поховати.
А потім другий тур настав
Наш ігнорант «гарантом став».
Його поплічники банкують
Тоді, як їхні кріпаки
Російською поки «Ликуют»,
Та далі буде навпаки.
Чому ж тоді «Дурдом» і ода,
Коли у лютому негода
Чавунна серце залила,
Карт – бланш невігласу дала?
Бо ти – оаза у пустелі,
О, мій улюблений «Дурдоме»!
Дизайн твій – віртуальна стеля,
Що прихистить нас від утоми.
Коли рекламне зомбування
І ігноранта вихваляння
Доводили мене до сказу,
Ти був мені дороговказом,
Розраджував від смутку душу,
Виводив з повені на сушу.
Давав для розуму поживу,
Коли у Шустера наживо
Бабло зі злом «канкретно чисто»
Ішло у наступ урочисто.
Ти – у пустелі джерело,
Де політичного безумця
Гаряче збуджене чоло
Остудять пости однодумців,
Чи тих, хто здатен нелайливо,
Цивілізовано, поштиво
Вести розмову з опонентом
В статтях, ІМХО та у каментах.
Після лайна з телеекранів
Із вуст брехливих та цукрових
«Шляхетних пані гонорових»
Так хочеться з самого рання
Повітря свіжого ковтнути,
На сайт «Дурдому» зазирнути,
Як до гірського джерельця
Вустами спраглими припасти.
Ще довго можна без кінця
Збирать в букет хореї, ямби,
Співать «Дурдому» дифірамби.
І ще одну поему скласти.
Коротше, відтепер я знаю –
Мене ніщо не відверне
Від цього сайту, лиш питаю:
«Чому забанили мене?»
Я зустрічі з «Дурдомом» рада.
Забанена pinocolada.