Менталітет (фр. Mentalite) – своєрідність  мислення, світосприйняття, спрямованості індивідуальної та групової свідомості.
 
( У російській філософії та  культурології  зазвичай уживається для характеристики національних особливостей народів)
 

 
Долі двох геніїв :   українського - Т.Шевченка та  російського - Ф.Достоевського -  на диво схожі.
 
Жили вони в одній країні в один і в той же час.
 
Шевченко народився 1814 року, в 1846-му за участь Кирилло-Мефодієвському товаристві його заслано у солдати до Оренбурзького краю  на 10 років.
 
Достоевського, що народився в 1821, в 1849 році за участь у гуртку Петрашевського відправлено на каторгу до Сибіру, а потім в заслання загалом також  на 10 років.
 
Тобто у молоді роки були російський письменник і український поет учасниками революційного руху та мали антидержавницькі переконання.
 

У Кирило-Мефодієвському братстві  Шевченко і його однодумці П.Куліш, М.Костомаров та інші розвивали слав"янофільські ідеї, ставили за мету лібералізацію суспільства та засуджували царизм.
Коли членів цього гуртка заарештували за заборонену політичну діяльність, найбільше дісталося Тарасові – перш за все за нелегальні вірші. На заслані йому заборонили писати та малювати . Потім малювати дозволили, а писати – ні. Але хіба може поет не писати – все одно , що заборонити мислити…
 
Заслання продовжувалося більше 10 рокув.
 

 
На зборах перташевців, що мали політичний характер, обговорювали проблеми кріпосництва, виступали проти цензури, читали французьких соціалістів та Герцена.  Метою, навіть, ставилося зробити державний переворот у Росії…
 
Після арешту Достоєвського та його товаришів засуджено до страти. Потім письменника помилували і відправили на каторгу. Через чотири роки каторгу замінили засланням. Всього більш як через 10 років Федір Михайлович повернувся до Петербургу.
 
І… його політичні погляди змінилися на протилежні!
 
Його сучасникам та дослідникам добре відомо, що після покарання Достоевський став монархістом. Хоч і неоднозначним – «його монархізм був слав"янофільським, утопічним», тощо…Але факт залишається фактом : його світогляд змінився.
 
А Шевченко як був бунтарем, так і залишився. Як писав політичну сатиру до заслання : «Сон» ,  «Гайдамаки»  та багато інших : «Бодай кати їх постинали, Отих царів – катів людських»
 
Так і продовжував  після – сатирична поема «Юродивий» присвячена російському імператорові.
 

Добра не жди,
 
Не жди сподіваної волі —
 
Вона заснула: цар Микола,
 
її приспав.
 
А щоб збудить
 
Хиренну волю, треба миром,
 
Громадою обух сталить,
 
Та добре вигострить сокиру —
 
Та й заходиться вже будить…
 

Виникає велике питання, в чому причина такої відмінності  в ментальності двох чи не найвеличніших синів своїх народів:
 
   ОСОБИСТІ  ЧИ НАЦІОНАЛЬНІ ?