Наслідки цієї "перемоги" неважко було передбачити. І те, що Тігіпку покажуть середній палець, і те, що НуНсівцям не варто було випендрюватися, достатньо було логіку включити і трохи напружитися, аби зрозуміти. що ці "наперсточники" обовязково лазівку знайдуть, як не в Конституції, так у ВР, тим паче, що наш сивочолий "завждинужний стране" уже стояв у позі "зю" і холуйське "чего изволите" на його мармизі видно було неозброєним оком. Ще під час виборів мені стало зрозуміло, що їхні методи не змінилися.було зроблено нахабну спробу на повну котушку використати в Києві адмінресурс за допомогою "маладой каманди " на чолі з Коксмосом та "ефективною" менеджершою із замашками бандерши і такою самою лексикою. На щастя, ще не всіх у Києві встигли залякати і воно отримало заслужену відповідь, на  жаль, тільки в Києві (подякуймо в першу чергу газеті "Сегодня" та зомбоканалам, які нема потреби перераховувати. Однак під час цих виборів ПРдонівські агітатори пішли далі. Жоден штаб не засилав своїх гінців, а ці таки з*явилися на порозі! Як прийшли так і пішли, та осад лишився.З жодногоштабу не дзвонили по телефону і не питали, чи я підтримую їхнього кандидата. І зверніть увагу, зверталися на імя і по батькові, отже, мали список. Мабуть, наївно вірили, що підтримую, бо подив після моєї різкої відповіді був непідробний. Про що це говорить? А про те, що наступ ішов по всіх фронтах. а блокноти, а всіляка фігня у вигляді пакетиків і синіх шарфиків з написом "Я... наш президент"? А люди брали, ще й у черзі стояли. Бо халява! І досі на базарних лотках ці пакети можна побачити. Мені намагалися у ньому куплені мною цукерки всунути, а на відмову мою продавщиця здивувалася - чому? Це ж безплатно! ось така підтримка знизу, ось така обробка населення. Це найелементарніше, про інші речі теж усім відомо. Тому не дивно було передачити, що пролетить і ВАЮ ( шарфик "ТАК, Ющенко" і досі у мене на поличці лежить, сама купила). Наївні нашоукраїнці! Чи надто хитромудрі?  Самі помогли, самі на трон звели, а тепер їжте, хоч повилазьте! Думаю, що ця навала надовго, але не назавжди. Хай як Кучма радіє, але ж він не вічним (як президент) виявився. Як казали у добу застою "Пережили голодовку, переживем и изобилиє". Головне не дрейфити і зберегти вогник у душі і бойовий дух. В історії людства і гірше бувало, слава Богу не червоні кхмери, не інквізиція, не чорні полковники. Хай там як, калоліція, не калоліція, а свято за розкладом. Попри свою невгамовну політизованість, а може, і завдяки їй я відчуваю, що свято це на нашій вулиці не останнє, бо в нас є ми самі з нашим розумом, цінностями  і оптимізмом. А вороги наші хай " у садочку наїдяться червячків".Ще раз зі святом весни! (І коли вже ця тундра скінчиться)