Попри те, що в нашій родині ми традиційно відзначали 8 березня і на столі вперше з*являвся веснянй салат зі свіжим огірком ( то були радянські часи тотального дефіциту, я обов*язково пекла наполеон, навіть у моїх близьких ставлення до цього свята неоднозначне. Пригадую, як ми у школі на уроках праці виготовляли саморобні листівочки для наших мам.Пригадую, як завмирало серце ще малої пацанки в очікуванні привітання від однокласника. То ще були часи очікування кохання, дорослих стосунків, але отой матеріальний вираз чоловічої уваги у вигляді підписаної корявим почерком однокласника листівочки і досі гріє душу (убийте, якщо згадаю ім*я того однокласника). Мені тоді здавалося, що всі зустрічні чоловіки мають мене вітати. Та то дитяче. Пригадую ще смішний віршик, вирізаній на парті в студентській аудиторії, побачений мною напередодні 8 березня. " Куди Ви, дівчино, йдете? Куди це Ви так спішите? Кругом весна, а Ви одна, ходімо разом до кіна!" Не пригадую, правда, чи пішла я тоді до кіна з автором цього напису. Та то пусте. Серед моїх знайомих є радикали з огляду на ставлення до цього свята. Мовляв, то залишки комуністичної свідомості, чому ми маємо зважати на якусь там Клару Цеткін, адже є День матері, День Святого Валентина. Я в такому разі завжди пропоную їм згадати, що свято 8 березня було і залишається для деяких жінок єдиною нагодою відчути себе жінкою, обігрітою нехай і в офіційно встановлене свято, чолоічою увагою, бо не кожній жінці в житті випало щастя стати матір*ю чи зустріти своє кохання. Я не втомлююся пояснювати це і своєму синові, хоч він ніколи не забуває привітати всіх жінок нашої родини і співробітниць з цим святом, хоч сам святом це не вважає, бо теж трохи радикал. А мені в цей день приємно зазирнути у домашній архів і перебрати всі намальовані, вирізані, вишиті і навіть випиляні невмілою рукою, але наповнені щирим почуттям подарункчки моїх сина і донечки і вкотре подякувати ( весні, мабуть) за існування такого чудового свята. Всіх жінок зі святом! Чоловікам - дякую за те, що ви є поруч з нами!