Не треба нас агітувати.
Те, чого не хотів український народ, все ж-таки сталося.
Мабуть в новітній історії України день 25 лютого 2010 року буде най ганебнішим.  Тут навіть нічого і пояснювати, і так все ясно. Ясно, що тільки завдяки фінансовим багнетам  банківських рахунків з офшорних зон, прийшла  до влади ота  бундючна зграя.
Може й хтось і порадіє за такий розклад ситуации, та скаже, з надією у голосі, що може вони легалізують свої офшорні викрадення та будуть вкладати їх в економіку країни. На що відповім: Ніколи цього не станеться! Тому, що ці люди не звикли щось, комусь, давати, не звикли працювати, не вміють творити, не вміють думати. Вони звикли тільки красти. Свою батьківщину вони розглядають як «Фінансове підприємство «Необмежене Товариство з Безвідповідальністью «Держава Україна» . Таким, як вони, слово  патріотизм  - пустий звук. Їм байдуже, вони нудьгують. Єдина розвага – красти.
Я прочитав тут на ДД багато цікавих статей. Прочитав багато коментарів і цікавих і не цікавих, а той просто ганебних. Але справа не в тому. Справа в тому, що все це має вигляд агітації, чи антиагітації.
Не треба нас агітувати! Ідеали, в які ми повірили у 2004 році, повірили, що наш голос таки вагомий і має значення, нікуди не зникли, вони є, вони будуть. Бо Україна в нас одна. Бо ми вільні, розумні люди, які вміють і люблять працювати. Не треба скиглити і впадати в відчай. Ми не повинні бути роз’єднані. Бо Схід і Захід — це Україна, а не малоросія.
Хай  той, кому не байдужа наша доля, для початку, одягне такого значка. А далі… Далі струмок стане річкою, морем, океаном.