Війна по телевізору  виглядає дуже непогано. Такою війною можна пишатись. Хочеться сидіти біля телевізора чи монітора свого комп’ютера і «боліти» за «своїх». Хочеться, щоб рвонули тунель, збили літака, бомбили аеродроми і порти. Хочеться, щоб «наваляли». Ясно, що хочеться, щоб «наваляли» «наші» «не нашим». Не здається, що забагато лапок? Насправді, їх саме стільки, скільки треба. Це почуття в лапках, сурогат переживання. Це «наші» і «німці». І це просто кіно.
 
Кіно і німці. Це навіть забавно. Це навіть весело. На форумах, за завісою безликого ніку і безслідним хвостом проксі так атавістично-приємно побажати смерті. Розкрити в собі звіра. Віртуально вбити співбесідника. Потішитись, що «Наші» вже ось-ось…
 
Так гарно розмірковувати про перспективи, стратегії і тактичні переваги. Все добре. Все класно. «Наші» знов «наваляли». Не наваляли? Наваляють! Уже і флот пішов! Ну не може ж він так просто піти і нікому не наваляти. Клас! Життя прекрасне. У світі стільки нового, яке виявилось добре забутим старим, що пора внести певні корективи у символіку сучасності.    
 
Пора поміняти пташку–символ для означення миру. Пора зрозуміти, що в сьогоднішньому світі мир приносять тільки миротворці. Вони його так багато приносять, що він в руки не вміщається – тому треба його везти танками і літаками. І цей мир просто так ніде не залишиш. Для нього дірку треба. Він на голому місці не прийметься.
 
Ефективно продовбати дірку на будь-якій поверхні може тільки дятел. Схожі дятли зараз довбуть чужі міста і села.У дятла нема особливих емоцій. Є просто «обов’язок» і «робота». Як гарно звучить на російських телеканалах – «работаєт установка «Град», «над Грузієй работалі Су-27», «целий дєнь работалі крупнокаліберниє орудія».  Вони не вбивають. Ні! Це просто робота. Як у дятла – він же не просто так довбе, він працює.
 
Дятли миру багатоликі. Вони, на відміну від голубів, птахи діяльні. Вони не будуть безцільно літати над землею з галузкою оливи в дзьобі. Дятли повинні підготувати місцевість до миру. Вони повинні заглянути під кору. Виявити тих, хто підриває. І підготувати місце. Ідеально підготовлене для миру місце – дірка. На місцевості, або в свідомості. Дірку можна пристосувати під будь-який мир. Якщо вона замаленька для того, що потрібно вкласти в поняття «мир» її можна розширити. Якщо завелика – підшпаклювати. Дірка – ідеал. В основному тому, що її можна зробити доступним дятлу способом – продовбати.
 
Дятел – інтернаціоналіст. Він не визнає перешкод. У нього нема жодних забобонів – расових, моральних, релігійних, національних. Тому він довбе, не зважаючи на ці дрібні деталі. Підряд. Крізь все. Бо, якби він міг над всім піднятись – був би орлом. Бо орел – він літає. Орлом бути важко – треба два крила. А тут – дві голови. А що ними робити? Ну не думати ж! Умом – нє понять, горе від нього…
 
Дятел миру, коли не довбе, оглядається. Оглянувшись, він бачить, що його не всі люблять. Вірніше – всі не люблять. Навіть білоруси. Це просто «проіскі». Просто помилки. Просто Господь явно не православний і, напевно, не Московського Патріархату, бо всіх добрих друзів він поселив тільки далеко за Уралом. Бо якщо б Бог був православним то він нахєр зніс би з землі сатаніста Мішу Саакашвілі. А так – навіть нема ким замінити. В результаті неясно, що ж тепер робити? Унітази в Горі миротворці вже познімали, виделки з буфетів позабирали. Визволивши грузинів від важкого тягара бренного і тлінного матеріального, показавши всім грузинам Прєсвятую Православную Кузьми Матєрь можна було б і вернутись додому. Але навіщо, якщо за пару місяців треба буде знов брати Грузію? Бо країна, де поліцейський не бере хабаря, не може існувати поряд з кримінальним анклавом, де «президент» займається контрабандою і «освоєнням» державного бюджету Російської Федерації…
 
     Що ж, про Грузію уже сказано достатньо. Хотілося б поговорити про нас. А втім, і про нас уже все сказано Найправдивішими У Світі ЗМІ:
 
«В Гори взята в плен группа украинского спецназа
В окрестностях города Гори российскими миротворцами была взята в плен группа бойцов украинского спецназа, по сообщению нашего корреспондента из Цхинвала.
Более 16 человек, жители Западной и Центральной Украины, пытавшихся избавиться от военной униформы украинского спецназа, были задержаны российскими военными и доставлены в Цхинвал.
Чудом спасшиеся жители осетинского села по случайному стечению обстоятельств опознали в членах этой группы людей, принимавших непосредственное участие в зверском истреблении гражданского населения села Сарабук.
Если эти факты будут подтверждены и их вина и принадлежность к регулярным частям украинской армии доказана, это будет означать соучастие режима Ющенко в геноциде мирного населения и фактически, участие Киева в войне на стороне режима Саакашвили.
Если добавить к этому факт попытки блокирования Украиной выхода кораблей Черноморского флота к берегам Абхазии для оказания помощи абхазцам, налицо признаки военной агрессии Украины.» Евразия
 
"Женщины напуганы, их родственники остались в Цхинвали. «Нас насиловали украинские наемники», – говорит одна из них, и понимаешь, что на войне нервы ни у кого не выдерживают." Газета.Ру
 
Я й не думав, що у нас можуть бути такі боєздатні частини! Ти глянь. Виявляється, ми також воювали. Просто цього не помітили. Дуже вже маленька Осетинська Федерація. Ну, що ж. З нами тепер залишається поступити так, як давно хочуть в Росії:
 

"Демонстрационный воздушный ядерный удар в стратосфере в районе южной части Припятских болот, произведенный ночью, чрезвычайно помог бы в этом случае. Он не нанес бы существенного ущерба, если не считать выведение из строя линий электропередач и электрических приборов в радиусе 100 км. Но зато он был бы виден в ненавидящем "москалей" Львове и даже в Польше. Он сразу отрезвил бы горячие головы, ясно продемонстрировав нешуточную решимость Кремля." Русский Журнал
 
Остудили свої гарячі голови? Бігом по квіти! В Грузії якось негарно вийшло – квітами грузини «визволителів» не зустрічали. Ця серйозна помилка стала можливою тільки тому, що не знайшлося грузинів, які б могли вийти до братських танків і зобразити велику радість від «визволення». У нас буде все інакше. Наші побіжать перші. І, підозрюю, що Наталя Михайлівна Вітренко та гівнотерпець Кауров будуть у хвості колони з квітами для визволителів, бо на чолі тієї колони будуть стояти різні представники державної влади. Їм зараз навіть кашкети не треба міняти, коли «власть мєняєтся». Вони просто прапори біля держадміністрацій поміняють і значки на лацканах.
 
Але ми все ж таки  будемо не наступними. Нас до миру не треба примушувати. Наші самі себе до миру примусять. І пояснять всім, що так треба.  І всі це сприймуть просто і тихо. Це не Грузія, наша влада – не грузинська. Грузини мають з чим порівняти своїх теперішніх лідерів. Як сказав мій знайомий громадянин Грузії: «Мне сейчас жить не на много лучше  чем при Шеварнадзе. Где-то на десять процентов лучше. Понимаешь, при Шеварнадзе ели только его люди. Сейчас кушают те, кто при Саакашвили. Но они кушают меньше и медленнее… Нам просто больше остается.  Да и взяточничества нет. Полицейскому взятку нельзя дать – у него работа очень уж хорошая.  Много там платят. Да и дисциплины больше стало – на дорогах и на улицах.»

Покажіть мені хоч одного нашого, який міг би створити таке чудо яке відбулось в Грузії за пару років? Поліцейський не бере хабара! Це неможливо – дати йому хабара. Виявляється ментальність нації до роботи правоохоронців відношення не має. Виявляється, якщо докорінно змінити особовий склад міліції – від міністра до начальника відділку – і дати пристойну зарплату – все запрацює так як має бути. Але це вже цивілізаційний злам. Це - зрада. І тоді залишиться тільки танком загнати країну назад в тепле і миле совкове болото. Бо сама не піде.