Політичний розклад в Україні нині вже стає зрозумілий. Регіонали перемогли остаточно. Можливо буде, ще декілька вибриків Юлії Володимирівни, і все заспокоїться. Новий Президент розпочне виконання своєї програми, одним їз пунктів якої – підвищення значення (іменно значення, а не статусу) російської мови. В інтервۥю телеканалу 1+1 Віктор Федорович Янукович зазначив, що не йдеться про російську, як другу державну мову, а передбачається надати право органам державної влади і місцевого самоврядування, в місцях компактного проживання російськомовних громадян, видавати документи і користуватися російською мовою.
Чесно кажучи, і зараз їм це ніхто не забороняє. Але ж пасіонарно (активно, бідово) налаштовані громадяни і політичні сили у Південно-Східному регіоні, постійно, заради принципу, (як кажуть росіяни «вожжа по хвост попала»)  порушують питання  підвищення статусу, аж до другої державної, російської мови. Вважаю, що цілком слушно новообрний Президент пропонує для початку, (чи заради експерименту), запровадити використання російської мови в органах місцевого самоврядування російськомовних регіонів.
Слід зазначити, що уведення другої мови не таке просте, як здається на перший погляд і потребує тривалої і дорогої підготовки. Зокрема необхідно розробити термінологічні і тлумачні словники-відповідники значення слів у російській і українській мовах, та на їх основі перекласти  на російську чинне законодавство і нормативні акти. Якщо цього не зробити, то може трапитися так, що одна сторона в судовому засіданні буде вимагати судити по українському, а інша – по російському варіанту закону. Не даремно в дипломатичних документах, складених на різних мовах пишуть, що вони мають одинакову юридичну силу.  
Що ж очікує органи державної влади і місцевого самоврядування в регіонах з російськомовним населенням, якщо їх зобовۥяжуть дублювати документи російською мовою?
На етапі, коли державна – українська, а російська – мова спілкування, юридичну силу матимуть лише документи на українській мові. Однак, це потребує:
1. Додаткових штатів канцелярських працівників та референтів-перекладачів.
2. Збільшення видатків на придбання паперу, компۥютерів та витратних матеріалів до них.
3. Нових адміністративних площ, для розміщення працівнків.
Але ж державна політика у нас направлена на скорочення штату чиновників та зменшення коштів на їх утримання. Чи не так?
Далі. Депутати отримавши проект нормативного чи законодавчого акту на російській мові проголосують, де в «казнить нельзя помиловать» поставити кому. А далі за документ візьметься перекладач. Ніхто не може бути впевнений, що у законодавчому акті, який має юридичну силу, кома буде стояти саме там, де за неї проголосували. Юрист, як би він не хотів, не зможе виправити ситуацію, бо не знає російської термнології, а офіційні документи в Україні складені лише державною мовою. Тоді депутати будуть репетувати, що не за те вони голосували. У них було: «казнить, нельзя помиловать», а в українському перекладі це звучить: «одружити не можна, помилувати».
Ситуація нині в органах державної влади і місцевого самоврядування ахова. Помаранчеві фактично провели люстрацію державного апарату, міністертв та відомств, обласних та районних державних адміністрацій. Пряме витіснення та установлення заробітної плати «офісного планктону» на рівні менше ставки робітника другого розряду призвело до того що апарат дійсно змінився і омолодився. Прийшли випускники вузів, в основному дівчатка, які ще не працювали на виробництві і мало що розуміють. Чоловіки, на жаль, не найкращі спеціалісти, залишилися лише в начальниках. Як наслідок чиновники не знають, що було, не розуміють, що відбувається і, навіть, не уявляють, що буде. Продуктивність їх праці на рівні Ющенка, тобто аж ніяка. Маємо даремне витрачання коштів на їх утримання.
Як наслідок, фінансування органів державної влади та місцевого самоврядування  залишається незадовільним. Коштів на папір та оргтехніку катастрофічно бракує. Папір, катриджі в дефіциті. Нові документи друкуються на звороті старих.
А тут. «Піреводі на руський язік! Отпічатай!». Кому перекдати і на чому друкувати, питається? Та й навіщо?
Якщо ж російська мова стане другою державною, документи на російській і українській мовах будуть мати офіційний статус, то ситуація ще більше ускладниться.
Знадобиться велика кількість висококваліфікованих перекладачів, які б відслідковували зміни в російській і українській мовах і при перекладі домагатися щоб російський і український варант документів мали абсолютну відповідність. Те ж саме стосуються юристів. Громадяни України, щоб мати можливість працювати з російсько- і україномовними документами мають вивчати і знати добре обидві мови. А це означає збільшення учбового навантаження на учнів шкіл та студентів вузів. Тобто ті пасіонарії, які вимагають введення російської мови, як другої державної, шукають пригод на свою ж…, українську мову все рівно вчити доведеться.
В Україні за останнім переписом 78 (сімдесят вісім) відсотків українців, а нині вже більше. Принаймні у половини із 17 відсотків, які записалися росіянами, один з батьків є українцем. Тобто можна вважати, що українців в Україні понад 90 відсотків. Тому від знання державної мови не відкрутитися.
Тому, якщо влада надумає запровадити таку дурню, то отримає всеукраїнський саботаж. А на виправдвння керівники органів державної влади та місцевого самоврядування скажуть: «Людєй нєт, срєдств нема, а нас заставляют дєлать одну і ту ж роботу двачі. І на українськом язицє всьо понятно!».
В Україні настає новий етап знущання (???) над українською мовою…?