З повагою до критиків
 
Вчора я тут розмістив замітку, в якій спрощено виклав точку зору німецького бомонда на головні завдання пана Януковича, звісно, у світлі істерик пані Тимошенко.
 
Цю статейку мою розкритикували деякі хитрі хлопці, гру яких я бачу досить ясно, щоб з ними про щось розмовляти. Гуляйте, милі. В мене аніяких претензій нема - мої замітки є не більш, ніж вправами від нудьги.
 
На жаль, проте, ці хитрі хлопці псують таку дещицю, як насолода від нового історичного менту та його веселощів.
 
Я за свою мету вважав показати, що влада пана Януковича має бути досить жорсткою, але теж майже забув, - тобто мої зоїли мали якусь рацію, - про гумор ситуації.
 
Гумор на довгі роки
 
Гумор же становища у тому, що у перспективі найближчих десятиліть не видно порятунку від задоволень мобілізаційної політики. Демократичні ідеї сьогодні повсюди відступають перед сяйною бюрократичною волею, яка радісно святкує свою перемогу. Може світ вступив у нову добу, а може це вже назавжди. Як би там ні було, сьогоднішньому поколінню доля подарувала веселе життя - муки народження нового химерного майбутнього.
 
Так що німці з їх знаменитим солідним гумором вимогають від України того ж самого, чим живе сьогодні Європа - наведення нового порядку, встановлення дисципліни офіційно дозволених радощів, підпорядкування індивіда загальному благу і задоволенню.
 
І приємно вже те, що про це нагадують Неньці європейські країни, які тільки що співали про відсутність в українській державі підстав демократії.
 
Що ж порядок ми любимо наводити, й робимо це по-європейськи - з гумором і смаком. Так що місію впорядковування українське керівництво може виконати залюбки, з прекрасною і привабливою посмішкою Віктора Федоровича.
 
Смішні кошмарики, які можна вигадати за філіжанкою гербати
 
Вже зараз чаривлівого пана президента його супротивники раптом оточили ореолом невмолимості і сили. Жах опанував серця багатьох представників анархічної вольниці. Юлія Володимирівна сама намалювала кошмари, які чигають на Україну. Страх перетворився на гасло її прихильників, на постійний сюжет дискусії на бютівських блогах і форумах, де до посиніння волають про кровожерного Хама.
 
А ось він раптом візьме і скаже - "гаразд, умовили. Щось там цікаве та забавне про позитивну роль страха у політиці видатний італійський композитор Макіавеллі писав"...
 
Коротше, щоб там композитори не писали, а слово тепер за владою, за владою - від неї ж її смішні опоненти чекають, перш за все, встановлення якогось особливого порядку правління?
 
А раптом вона дійсно - для жарту тільки, звісно, - впровадить новий президентський інститут нагляду за виконанням розпоряджень Віктора Федоровича?
 
Ось візьме він і розставить своїх емісарів, які б спостерігали за ходом втілення наказів і указів голови держави, та ще користалися б при цьому екстериторіальним статусом... А чи не класний жарт?
 
Ще є в президента гумористичний хід - він може прийнятися за виконання обіцянок майданавтів - наприклад за реалізацію знаменитого гасла "бандитам - тюрми". Деякі ж бандюки у міліцейській уніформі начебто заважали реалізовувати громадянам свою волю на виборах, й навіть залякували виборців чутками про мінування дільниць? На цих бравих хлопцях можна й потренуватися...
 
Можна, жартома, пильніше придивитися і до виборчого штабу БЮТ. - А чи не перетворився він на бандитську контору, яка займалася провокаціями, погрозами, фальсифікацією виборів?
 
Якщо отак Віктор Федорович пожартує, то Луценко і Турчинов мають можливість особисто втілити гасло "бандюків на нари".
 
Якщо ж з гумором поглянути на БЮТ, то її не так вже й важко висміяти як небезпечну тоталітарну секту, яка підриває єдність нації та її еліт. Відмова БЮТ від участі в маскараді з приводу інавгурації ставить цю партію поза політикою доброго гумору, отже і поза законом.
 
А там і зайва чадолюбність деяких терьохіних може стати предметом буфонади для суддівських КВН...
 
В Україні, як у європейській державі, страх має бути цивілізованим, отже веселим і блискучим.
 
Може дійсно посміймося, Вікторе Федоровичу?