Якби ж то пану президенту
Сказав хто рацію одверту:
Чи не могли б ви, проше пана,
Не поминать щораз Майдана.
Бігме, ми пана вірно любим,
Прецінь, до віку ж не забудем,
Як пан ховались під столом
І кидалися з переляку
Лизать червоно-синю СРКу.
Тепер тим самим язиком
Обсмоктують святеє слово!
Хай візантійська та полова
І не лапша, не висне з вух,
Та так набилася у носа,
Що нічим дихать, гине дух!
Хоч розплітай у біса косу
І на Майдан...
 
серпень 2006
 

http://ru.wikipedia.org