Ви знаєте, що таке «цугцванг»? Ні? Я вам поясню. Це коли один великий шахіст, який все життя грає в шахи а з ним «в Чапаєва», «в дурня» або в «піддавки», черговий раз замісив порцію бетону, посадив туди, в середину опалубки, кущ калини, поставив збоку лопату, закотив рукави, махнув манжетами, плямкнув губами і тільки хотів дати черговий «шах» матом королеві, як тут же і одержав по цих, ну, по тих, які єдино правильно функціонують в тому організмі…
 
Та то я не про руки! Вони і вкрасти не можуть. І не про голову. Бо нормальна голова до ідеї військового параду з «танками і машинками» поставилася б насторожено. Цик-цик така голова своїми «шалнєрами», круть-верть «роликами», шар-шар «шаріками» і згадує така голова, що у 2007 році через падіння російського літака та ж сама голова рекомендувала не відзначати помпезно День Незалежності України, а схилитись в пошані перед загиблими ГРОМАДЯНАМИ РОСІЇ і перенести святкові заходи з нагоди Дня Незалежності з 24 – го серпня на 26 серпня.  
 
А у році 2008 –му з помпою задумує така голова відзначити День Незалежності. З парадом військовим. І тут – на тобі. Цугцванг! Клята люра, з косою замість мозку, каже, що непогано б було і своїх громадян, загиблих у повінь, вшанувати, а не катати «танки-машинки» по Хрещатику. Ох ти ж єдрі її в душу! Хто ж їй таке порадив? Стільки світлих голів і Віктор Іванович Балога в секретаріаті, а результат – жопа! А вона по живому, сука, врізала! По фінансірованію! Ох ти ж, сволоцюга! Який піар! Яка заява! І шо б ти не сказав – цугцванг. Тобто гірше, Вітя, вже не буде. Вся команда на Банковій, разом з Карасьовим, тепер нагадує не бойову, а похоронну. Тепер, вам пацани, тільки підготуватися до виносу тіла з посади треба. Мда. Я бачив всіляких інвалідів, але скопище мозкових ампутантів, яких підбирає до себе Віктор Андрійович може прикрасити собою Кунст-камеру. Вони не вміють НІЧОГО. Прорахувати поведінку політичного суперника хоча б на хід вперед – недосяжна розкіш. Правда, Віктор Іванович Балога одразу і одгавкнув на такі прем’єрські ініціативи, але, бігме, так він то зробив, що в калюжу було б ефектніше:
 
"Водночас підготовка військового параду вже завершена. І це не може не знати керівник уряду, який згідно з указом президента відповідає за організацію та проведення параду", - зауважив Балога….
… "Не потрібно пересмикувати те, що неможливо змінити. Треба докласти усіх зусиль, щоб День Незалежності навіть у скруті був святом для кожного українця, задля єдності українського суспільства", - наголосив керівник секретаріату. Українська правда
 
А чому минулого року, коли впав біля Донецька російський літак і загинули російські громадяни, українці мали пожертвувати святом? Яка толерантна держава! Плакати за чужими так благородно! А на могилах своїх можна і станцювати. Вічне свято у нас…  
 
Баба то страшне. Так дошкульно впекти отою відміною параду заради постраждалих від повені могла тільки вона. Так тупо підставити свого шефа з тією ідеєю військового параду – могли тільки «аналітики» президента. Віктору Андрійовичу тепер в команді реально бракує Віктора Федоровича. Ох, як же його треба! Бо на тих баранів з Банкової уже нічого не подіє. Тепер їх треба тільки йобом рабочє-крєстьянскім, та ногами  по тестикулах, як Кирпу небіжчика, та по печінці, як Толстоухова-страждальця, та в табло кулаком, як Медведчука змієхитрого… Ой! А мені здається, я впізнаю цинічну мордочку Віктора Володимировича Медведчука. Чи, бува, не він  з-за спини Юлі Володимирівни підхихикує над жалюгідними потугами президентського «штабіка» зібрати докупи залишки розуму та зліпити з гівна, в яке давним – давно перетворилась вся президентська рать  хоч щось, віддалено схоже на кулю. Не виходить, хлопці? А певно що так. Ви, разом з шефом, хотіли бути в ролі ласкавого телятка, щоб усіх маток посмоктати? Ну то смокчіть. Тільки врахуйте, що в українській політиці корів нема. Є пси скажені та бичари смердючі і нема у них  для вас цицьки – тому смокчіть, те що вам пхають. Відсмоктали? Прицмокніть. Для повноти відчуттів. Такий присмак і у нас був, коли ви Колесникову медалі вішали та Ківалову грамоти давали. За ідеали Майдану.
 

Я пам’ятаю, як теперішні перші особи держави критикували Кучму за паради на День Незалежності. «Азіатчина», «показуха», «вся країна як Потьомкінське село» - це такі не найдошкульніші епітети присвоєні тодішніми «опозиціонерами» тодішній владі  спливають мені в пам’яті на згадку про Кучмівські паради. Але пройшло тільки чотири роки і повернулося все на круги своя. Навіть у зовнішніх атрибутах. Знов вирішили, що на купу гною, у яку перетворили країну, можна поставити трибуну і танк та вважати, що це «піздєц, як охуєнно». Угу. Саме такими словами. «Дуже гарно» не передасть колориту і глибини державної думки. «Піздєц, як охуєнно» – це саме те. Це квінтесенція держави, де браконьєра хоронять з державними почестями і військовим салютом. Це естетика найвищих кабінетів, де «будєм рєшать по людські ілі по-закону?», це судді в яких потіють руки від передчуття «каси», а не від відповідальності за свої рішення, це міліціонери, які спілкуються «на фєні» і діють «по понятіям», це піар-війни для лохів і за лохів, це «Крайслери» замість рятувальних гелікоптерів, це видовище замість хліба, це безлад замість Свободи, це лохи замість громадян, бандити замість політиків і Верховна Рада замість тюрми. Це дурна країна, або, вірніше – країна дурнів. Наша Україна. Батьківщина. Такі у неї  Регіони.
 
Ах, Юля! Ох і молодець! Ото уїла, так їм і треба. Я просльозився від гордості за те, що ми маємо в Україні святу, яка денно і нощно думає про нас. А ми думаємо про неї. У нас такий гарний симбіоз, що решті мікроорганізмів зі списку БЮТ у Верховній Раді і на місцях залишається подумати про себе. Що вони  успішно і роблять. Голова Волинської ОДА і, за сумісництвом, голова Луцької «Батьківщини» прикупив недавно, за державні гроші, «Крайслера». Користуючись нагодою, хочу щиро привітати пана Анатолія з потрібною покупкою. Під’їхавши на тому «Крайслері» за 300 тис. грн. до своїх любих волинян він з великим душевним трепетом зможе пояснити їм, що ініціатива Юлі Володимирівни щодо відміни параду на День Незалежності – це архіважлива справа. Він розкаже, що не можна, в той час, коли тисячі людей постраждали від повені, даремно витрачати 70 мільйонів державних гривень на показуху і помпезність. 70 мільйонів! Заощадити такі кошти для державного бюджету – тільки таку мету переслідує Юля Володимирівна Тимошенко та вся її політична сила без винятку, разом з ним, Анатолієм Грицюком і, навіть, Богданом Володимировичем  Губським (який, між нами кажучи, міг би для того параду притарабанити і пару булав українських гетьманів і пару історичних обладунків, але не тре’ – то не тре’).
 
Тільки ощадливість, а не бажання боляче дати президенту по «цугцвангах» керує всім Блоком Юлії Тимошенко. Адже на тих 70 мільйонів гривень можна було б купити  156 таких же прекрасних «Крайслерів», як ото купив Грицюк – кожному депутату від БЮТ. Сума виходить невелика - 46 800 000,00 грн. (сорок шість мільйонів вісімсот тисяч гривень). А на решту  23 200 000,00 грн. (Двадцять три мільйони двісті тисяч гривень) можна купити квартиру в Києві для Юлі Володимирівни, щоб не тинялась по найманих хатах і пару гектарів поля Богдану Володимировичу Губському (якраз на помідори бракує). А потім, Анатолій Грицюк міг би закликати волинян і всіх небайдужих перерахувати есемескою десять гривень допомоги для постраждалих від повені, бо у бюджеті, попри всі старання Юлії Володимирівни, все одно грошей бракує. Бачте, дорогі мої, я всього-навсього «Крайслер» купив, а не «Бентлі»…
 
Все-таки, захоплююче видовище наші політичні бойовиська. Сидиш собі перед телевізором, жуєш ковбасу без м’яса, запиваєш пивом без алкоголю і дивишся на наших політиків без розуму. Та зрештою, ловиш себе на думці, що і соя з ароматичними додатками буває непогана, пиво без алкоголю п’ється доволі легко, а політики без розуму виглядають досить смішно.
 
Рекордсменом-веселуном є наш дорогий Віктор Андрійович. І не хочеться вже якось стільки кпити з людини але, видно, належить наш дорогий Гарант до того типу людей, що їх вдало описали Ільф та Петров у своїх «Дванадцяти стільцях». Маю на увазі слюсара Полесова. Так само кипів чоловік від ідей, так само брався за все і всім горів але результат… Чисто по-Полесовськи  Віктор Андрійович попер по Закарпаттю з лопатою в руках і Тимошенко в серці. Смію навіть ствердити, що не брав би він лопату до рук якби не було в серці Тимошенко. Так от, на кшталт царя Петра, зібрав Віктор Андрійович потішну бригаду і попер копати та заливати бетоном. Совок! Совок так дихнув з останніх ініціатив Президента, що мене накрила депресивна хвиля дежа-в’ю. Показуха встала у весь свій гігантський зріст і Потьомкін від заздрості з’їв би свою перуку дивлячись на те, як Віктор Андрійович і Єханур-батир село за селом бадьоро розпочинають будівництво та реконструкції, а потім, з від’їздом високих гостей, кудись пропадають і бригада, і техніка, і фінансування. Але тут не час кпити та жартувати. Хто б сказав Президенту, що живе він у віртуальній реальності? Хто б узяв за руку чоловіка та провів тією Україною без свити, без хору холуїв з «алилуя» на вустах і Гавелом на транспаранті? Хто б йому увімкнув комп’ютера та відкрив на будь–якій сторінці новин, щоб побачив чоловік, що він виглядає смішно, а його країна – страшно?
 
Давайте не будемо про сумне. Тим паче, що у деяких скоро День Народження. Маю на увазі Леоніда Даниловича, який разом з нами переміг «кучмізм». Ну і перемігши таку страшну систему, природно, старенькому треба відпочити. А що чоловік поважний і заслужений, а – злі язики кажуть! – до сьогодні впливовий, то на його День Народження поз’їжджаються, як завше, всі наші дорогі (у прямому смислі слова) і шановні (це вже в переносному) представники «істеблішменту», «бомонду» та «еліти». Ті ж злі язики стверджують, що місць у фешенебельних готелях Ялти на 10-ті числа серпня не залишилось – все замовлено шанувальниками доброго дідуся Ку. Цікаво було б глянути, хоч одним оком, на подарунки. Але не на ту туфту, яку пхають ювілярам перед камерою та журналістами, а на справжні ВЄЩІ. На рушниці та яхти, на інкрустовані кинджали та коштовні витвори мистецтва, на частки в бізнесах. Оцінити б розмах заслуг Папіка по вдячності до нього. Отак кинув би оком і міг би, приблизно, визначити на скільки років Леонід Данилич одержав би дієтичне харчування та повне утримання у якій не будь варварській Чехії, де міністра звільняють тільки за те, що підвіз на службовому авто свою дружину… Україна – не Чехія, не Польща, не… Україна таки одна така. Казково багата країна. Ніяка більше країна не спроможна годувати Кучму і народ. А наша може. І всіх дітей його – духовних і фізичних – може. Цікаво, це чорноземи такі багаті чи мізки такі бідні?
      З Днем народження, Леоніде Даниловичу. Шкода, я не прокурор – побажав би вам «Многая літ!».