Неможливе - підстава можливого.
Furfur, comes magnus
 
Стародавні греки вважали, що руху немає. Він є тільки неістотна видимість над безмежним океаном первісного нерухомого устрою. Нові європейці, навпаки, висунули точку зору, що спокій нам тільки сниться, як сказав поет з дуже виразливим прізвищем Блок. Українська політична ситуація свідчить, що всі мають рацію - і стародавні, і нові, і новітні, і майбутні, які навіть і не можуть ще ні рації і нічого іншого мати.
 
Призрачно все в этом мире бушующем
 
Природно людська душа має схильність до інерції - ми полюбляємо сон, стабільність добробуту, міцні речі, якісні і тривалі післясмаччя тощо... Тому навіть коротку мить сьогодення ми намагаємося продовжити кудись за обрій наявності. Тому нам хочеться вважати, що всі інші розумні істоти, та у першу чергу наші висуванці-політики, хочуть нам допомогти у збереженні прекрасних митей.
 
Ось деяка особа, хвалько і брехуха, вішає нам часту-густу локшину на вуха, що вона врятувала Україну і від дефолту, і від кризи, і від хаосу, і від розпаду. Й ми хочимо вважати, що міцне становище української економики ще довгі роки служитиме нашому задоволенню бачити це янголяточко на посаді прем'єра.
 
Але якщо побачити ту ж ситуацію очима самої херувимочки, то вона виглядає декілька інакше. Проблеми пруть, всі загрози як були, так і фігачать перед сумним зором, а вусі мантри, які вона з виглядом сили переможної читає на стрічках моніторів та озвучує для нас, як механічна лялька, край як непереконливі для неї самої.
 
Ні, експерти, звісно, наволочі ще ті, й все обчорнили замість утіхи, але сидіти на нинішньому розжареному кріслі української економіки теж не скажіть яка насолода.
 
Здається, не люблять більше ту особу і у МВФ. Якась кішка перебігла заповітну стежечку до ласих кредитів... Хтось багато дзеленькав, хай йому чорт. Ось вона зварганила якийсь геніальний план аж на цілу п'ятирічку, - реформи, одни реформи, і тільки реформи... Але ті нахабні чиновники, що при добрій нагоді під спідницю лізуть, тільки носом покрутили - мовляв, є в України на все гроші - хай бере та й розплачується сама. То так. Гроші є, але щоб їх отримати треба з президентом дружити... Отож...
 
Подайте ж милостину їй!
 
Ще гірше те, що у своїх безневинних думках вона не сховалася від підлого світу. Він все бачить, все помічає, все тямить...
 
Ось вам, прошу, перепрошую... Якась дура ляпнула - хочете зберегти коаліцію, пані? Мій хазяїн Вам, красунечко, це обіцяє. Тільки він хоче посаду прем'єра посідати... Ёкелемене... А хто там під вікнами волає, щоб я шмотки збірала, та звідси втікала?
 
- Та то новий нунс...
 
- Що за скунс? Що це він каже? Хто країну до ручки довів?
 
- Та заспокойтеся вже... Його теж мій господар прислали... Якщо добром крісла не віддасте, то той новий Вам вікна повисаджує, та сорому іншого ріжного наробить... Він відчайдух, а це йому перший іспит на вірність та стійкість.
 
Мдя...Рішення віддати крісло Ющенкові, безумовно ж, влаштувало б всіх скунсів, та ще й підлого Литвина, хай йому герць... Вибори їм й при ясній погоді не потрібні.
 
Але, вочевидь, то марення сивого мерина. Для янголяточка такі рішення вірна політична смерть. Якщо ненависний дід Ющ на кріслі, то вона під кріслом. На місце Литвина посадять - то в домовину покладуть. Звідти ще ніхто не повертався... До того ж в Юща економіка може ще дуже пристойно заграти. Він досвідчений куркуль, монетаріст клятий. Ще й з донецьким телепнем вась-вась, дори-помідори...
 
Та як би там ні було, але вона, вона, така тендітна, така сувора, така бажана, така красуня, ось вона яка, вся неприступна, вся ваша-наша-маша, - вона отут причому? Де вона на цьому святі життя, мать вашу?
 
Та ще й мідний таз зайвого чадолюбства
 
Якщо така прекрасна мить ще трохи протриває - й не те може трапитися. Он якась гнида благає Литвина: Ви ж, мій ріднесенький, дайте мені на трибуну зійти - хочу я крові педофільської напитися, хочу ласунчиків на шматочки по куточкам рознести.
 
А хтось їй напатякав, що зараз самий час отакий курбет публіці представити...
 
І Паша, Паша Прекрасний, щось невчасно виліз - то маляву якусь напише до газет з тупими натяками, які навіть клятому Фурфурові зрозумілі... То йому неохайний Приватич через якогось недорізаного прокурора не слабко так відповідає - мовляв, пацанчику, на кого ти бочкотару котиш? Он янголяточко наше твій злий злочин - її хабари списала. Зрозумів, в'язню совісті?
 
Чи зрозумів Паша, чи не зрозумів, а скандал з цього не хилкий може спалахнути. Добре, що є кому роздмухати.
 
Якщо отак все піде і не вбудується в якісь нові, несподівані і гострі сцени, то накриє отого янгеляточка мідним тазом.
 
Отже не дуже той статус-кво тому БЮТові і потрібний.
 
Ознак цього більш ніж достатньо. З менту, коли Литвин оголосив, що чекає 2 березня на документи, які б підтвердили існування коаліції, Юлія Володимирівна спершу заявила міністрам, що збір підписів йде швидко, "динамічно", але потім зрозуміла, що та коаліція - для неї могила бездонна. Тому вчора припинили ті підписи збірати, і "коліцьянти" хочуть так проїхати, безкоштовно, як народні обранці... Мовляв, ніхто з коаліції не виходив, закон зворотньої сили не має, тому все хорошо, все хорошо.
 
Але ж ясно що фірташевський виродок, газпромівський агент та шпигун у такій ситуйовині 2 березня оголосить, що коали вже нема, а першого або другого квітня можуть бути оголошені і дострокові вибори.
 
Хоч би навіть й дуже хотілося б утримати статус-кво, але зробити цього не можна. У країні посилюється хаос, зростає нахабство екстремістських кіл. Головне ж зростає екстремізм здорового глузду - запит на нормальних политіків. Огидно вже стає дивитися на цих революціонерок-кокаїністок і на бандюковичей.
 
Звідси й висновок - поки є ще час треба наробити галасу та й на вибори. Тільки постійний рух може врятувати таку віртуальну істоту, як янголяточко. Віктор Федорович теж це розуміє і підморгує Юлії Володимирівні: більше галасу, більше галасу, дівчинко... І сам старається - он скільки трісок полетіло, як він свої заяви про міжнародні стосунки зробив. Він теж розуміє, що поточна ситуація - потойбічна ситуація, й на вибори доведеться йти, щоб зупинити цей химерний танок мертвих з живими.
 
Стародавні греки вважали, що руху немає. Він є тільки неістинна видимість над безмежним океаном первісного нерухомого устрою. Нові європейці, навпаки, висунули точку зору, що спокій нам тільки сниться. Українська політична ситуація свідчить, що всі мають рацію - і стародавні, і нові, і новітні, і майбутні, які навіть і не можуть ще ні рації і нічого іншого мати.
 
Все змішалося, але "Show must go!", як кажуть такі вульгарні фейлетоністи, як ваш покірний слуга.