для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Розруха в головах, або помаранчевий гаплик


Розруха в головах, або помаранчевий гаплик
Дійові особи:
Гарант – прикольний дідусь, що іноді вдає з себе ідіота, та насправді не такий
Месія – здоровий дорослий дядько, що понині вірить у казки. Аж смішно!
Джулія – героїня однойменної пісні попсової групи „А-Студіо”, що не долетіла (Джулія, та й група теж) до Америки і гепнулась на Україну. Прямо на нас на всіх!
Яшик – „робоча косточка”,  кремезний дядюган, що має багатий досвід тісного спілкування з законом і не гонить порожняк
Манат Рахметов – Яшиків начальник, порядна людина, що навіть краще незваного гостя. Любить хвутбола і не лізе у дитячі розборки
Іван Петрович Зінчук – також порядна людина, хоч і жид. Любить не хвутбола, а дочку Гаранта, що теж непогано
Підрахуй – місцевий клоун, правознавець, праволюб і правофіл, що недавно навчився рахувати до трьох
Павло – напівміфічний персонаж, страшний і невгамовний монстр, навіть тіні якого жахаються всі інші персонажі – і правильно роблять. Живе в Америці у старовинному замку з басейнами і кондиціонерами, жартівливо прозваному американцями „в’язницею”
Народ – темна маса, що не піддається ані законам фізики, ані будь-яким іншим законам, не хоче працювати і вірить у єдиного всемогущого  бога Халяву  
 
ДІЯ ПЕРША
Гарант в своєму службовому кабінеті колдирить темне ірландське пиво з омарами, іноді підливаючи у пивну кружку по пів-стаканчика коньяку „Хеннесі”. Йому дуже харашо. Відчиняється дверь, і входить Яшик.
ЯШИК. Простіть, батьку, опіздав.
ГАРАНТ. По-перше, наступного разу ти за це „опіздав” отримаєш відповідно до сказаного. Ти шо думаєш, якщо я теж мови не знаю, то можна тут матюкатись, як у тебе в гаражі, в Макеєвці? Матюкайся собі на здоровьє, я сам дуже люблю це діло, тільки ж не позорь цнотливу українську мову, крий вже по-людськи, по-нашому, по-руськи.
ЯШИК. Пойняв, батьку, будьте увєрєни: покрию, як шихвером! А шо по-друге?
ГАРАНТ. По-друге, який я тобі батьку? Тамбовський вовк тобі батьку! Пиво будеш?
ЯШИК (облизується). С раками?
ГАРАНТ. Ти як хочеш, а я ротом. Наливай!
Входить Іван Петрович Зінчук, елегантний, у нових тухлях та бабочці.  
ЗІНЧУК. Тату, ви на Елтоні Джоні де будете – зверху чи знизу?
Гарант, поперхнувшись своїм коктейлем, видає довгу красиву тираду, що складає державну таємницю і тому не підлягає публікації.  
ГАРАНТ (після тиради). Ще один, блін, синок! От шо ти мелеш, Ваня? Вродє еврей, розумний хлопець – моя ж не пішла б за якогось йолопа – а таке несеш! Який Елтон Джон?
ЗІНЧУК. Як це який? Це ж світова мегасуперзірка! Майже як Тіна Кароль, тільки гей.
ГАРАНТ.  У нас шо, своїх таких мало? Я тільки вчора Борю Моісєєва ледве виштовхав – ховався, сука, у мене під одіялом. В рожевих трусиках! Нікуди вже від них подітись! О! На цю ж тему: а де Підрахуй?
Делікатний стук у двері.
ГАРАНТ. Кого там чорт несе?
З-за двері: „Це я, Підрахуй”.
ГАРАНТ. Від Підрахуя слишу.
Всі: „Ги-и!”
ГАРАНТ. Заходи... (Пауза)  ...якщо ти не в рожевих трусиках.  
Всі: „Ги-и!”
З-за двері: „Зараз зніму”.
Через декілька секунд входить Підрахуй. В нього довольна морда і старі счоти, як у радянських продавщиць в сільмагах.
ЯШИК (йорзаючи від нетерпіння). Ну шо, підрахував?
ПІДРАХУЙ (приймаючи стійку „струнко”). Так, наш наступний батьку! От і сервер виборчкому з собою приніс.
ГАРАНТ (сам собі тихо-тихо). У-у, курви, ще не встиг пиво допити, а ви вже лізете. Може, поставити на Месію? Чи на Джульку? Ото класна дівка, таке ісполняє...
ЯШИК (Підрахую). Ну й шо?
Підрахуй довго ганяє кісточки счотів туди-сюди.
ЯШИК. Та давай вже скоріше, випити ж хочеться!
ПІДРАХУЙ. Три!
ЯШИК. Шо „три”?
ПІДРАХУЙ. Не знаю. Може, три мільйони, чи три гривні, чи три процента... Тут же не написано.
ЯШИК. А точно три?
ПІДРАХУЙ. Ну техніка ж не бреше. Та і я вмію рахувати лише до трьох. А ви, батьку?
ЯШИК. Який з батьків?  
ПІДРАХУЙ. А я почом знаю? Розберіться між собою, хто кому батьку і хто вміє рахувати.
ЯШИК. Я до п’яти, у мене по приговору було п’ять років. А ти, Ваня?
ЗІНЧУК. Я вмію рахувати тільки мільярдами. І мені зручніше в доларах.
ЯШИК. А ви, батьку?
ГАРАНТ. Бовдур, коли ти ліс валив, я ракети на Америку запускав і у преферанс по двісті рублів виігрував. Тільки от з вами, безтолковими, забув вже все.
ЯШИК. Ладно, нехай буде три, а то п’ять для мене – дурна прикмета. Ну шо, є тост: за нового Гаранта! Підрахуй, наливай! А ти, Ваню?
ЗІНЧУК. Ні, мені не можна: я у нових тухлях, у бабочці, а у вас закуски нема.
ЯШИК. От слизький ви народ, жиди, наскільки ж з татарами простіше! То, може, і я тобі не ндравлюсь? Може, тобі Елтон Джон більше до вподоби?
ЗІНЧУК. Я краще піду. Відпочину, порахую мільярди...  
ЯШИК. Іди-іди. І у велику політику більше не повертайся!
 
Кінець першої дії
 
ДІЯ ДРУГА
Месія виступа на мітингу перед Народом. У нього за спиною Джулія розмахує білими шифоновими крилами від Версаче, що пристьогнуті за спиною у неї.
ДЖУЛІЯ (кричить з-за спини Месії). Оберіть Месію! Слава Месії! Він такий класний!
МЕСІЯ. Хто тут?
ДЖУЛІЯ. Та я це, я! А ти думав хто?
МЕСІЯ. А я думав, це Бог шепоче.  
ДЖУЛІЯ. Нічого собі „шепоче”! Я тут ору, як різана, відморозила собі все на холоді, а виявляється, це йому Бог шепоче. А оцими крилами дурацькими тобі ангели машуть!?  
МЕСІЯ. Зараз перевірим. (Народу). Любі друзі, ви вірите у Бога?
НАРОД. Падли будем, віримо, вєк волі нє відать! Слава Халяві!
МЕСІЯ. Будьмо, гей!
ДЖУЛІЯ (у нього з-за спини). Ти шо, здурів?  
НАРОД. Правильно баба каже, нам цього не треба. Вірніше, треба, але не всім. Он дуй до Елтона Джона та йому і пропонуй!  
МЕСІЯ. А шо вам взагалі треба? От чисто по жизні.
Народ на секунду замислюється, після чого починає скандувати: „Ха-ля-ву! Ха-ля-ву!” – поступово скаженіючи. На очі Месії накочується скупа чоловіча сльоза.  
МЕСІЯ (Джулії). От бачиш! Їм потрібен тільки Бог. У нас богообрана країна і богоносний народ. А я приведу його до раю, найкоротшою дорогою. Допоможеш?
ДЖУЛІЯ. Сумнівний якийсь тезіс: до раю, найкоротшою дорогою... Та мені підходить, я, якщо повезе, і тебе у рай спроваджу. Ну шо, запускаєм відеокліп? (Виходить з-за спини Месії). А тепер діскотєка! Тобто ми з Месією на нашому власному прикладі покажемо вам, як ви будете жити, коли ми переможемо тих козлів, що, поки ми тут мерзнемо, колдирять ірландське пиво з раками. Іміджмейкер, запускай!          
Іде відеокліп з красивими віллами, вертольотами, басейнами і голими Настєю Каменських та Дашею Астафьєвою у них.
ДЖУЛІЯ. Оце моя вілла... оце теж моя... а це хвазенда Месії – він не любить іноземне слово „вілла”. А це... не впізнаю... а-а, це Маната Рахметова затесалась – бачите, у нього краща за наші. І він вкрав її у тебе, Народ! От ця і дістанеться вам, шановні співвітчизники! Негайно йдіть і беріть!
НАРОД. А Настя з Дашею?  
ДЖУЛІЯ. А цих ми хоч щас готові вам віддати. Користуйтесь на здоров’я... як то кажуть, купуйте українське!  
НАРОД. А де ж узяти все це багатство: ірландське пиво, Настю, фазенду?
ДЖУЛІЯ. Де-де? В адміністрації Гаранта! Там і горілка з кранів тече. Всі туди!
НАРОД. А-а!!! Горілка з кранів! Ми знали, Бог є! Біжим, хлопці, поки Гарант з Підрахуєм все не випили!
 
Підривається з місця і дружним стадом мететься шукати Бога у кранах з горілкою.  
 
МЕСІЯ. Слухай, Джулька, нам потрібен ішак. В смислі, осел.
ДЖУЛІЯ. Ще один?  
МЕСІЯ. Пам’ятаєш, дві тищі років тому... ну, тебе там, напевно, не було... один в’їхав до міста на ішаку і його зустріли як царя.
ДЖУЛІЯ. Ішака?
МЕСІЯ. Ні, того, другого. От якби я, як він, в’їхав до адміністрації Гаранта на ішаку, це було б ніштяк.    
ДЖУЛІЯ. Ти згадай, що з ним далі було. Дуже інтєрє-єсно!
МЕСІЯ. Так то ж йому жиди поробили! А у нас в селі є баба Параска, вона все, що роблять, з воску вилива і триндець: хоч ти батька вбив, а вийшов від неї – і наче з крилами.
ДЖУЛІЯ. Як я?
МЕСІЯ (хреститься і плюється через ліве плече). Свят-свят-свят, баба Параска, де ти, рятуй!
Раптово небо темніє, гримить грім, б’ють блискавки.
МЕСІЯ і ДЖУЛІЯ (перелякавшись, хором). Це ви, баба Параска?
Голос чи з неба, чи з-під землі: „Це я!”. На екрані, де йшов кліп, з’являється відомий всьому Народу Павло в хорошому  костюмі, з благородною сивиною, в окулярах з тонкою оправою, але в наручниках. Незважаючи на це, значна частина Народу тут же починає співати йому осанну, замінивши слово „Халява” на „Павла”, Джулія ж з Месією від жаху ховаються десь під сценою.
ПАВЛО. Dear friends! Пробачте, дорогі мої односельці. Бачите, засидівся я, рідну мову став забувати. Як ні крути, срок отмотал вже більше всіх цих ваших пройдисвітів.
ДЖУЛІЯ (з-під сцени). Еге, зрівняв хрін з пальцем! В Америці і я б сиділа, ти в Лукьянівському СІЗО посидів би.            
Від удару блискавки рушиться протилежна половина сцени. Месія затикає Джулії балакучого рота.
ПАВЛО. Отож! А як приїду, ще й не те влаштую. Я вам покажу кузькіну мать!
Прямо на екрані розрива кайдани, зніма черевика  45-го розміру і жбурля його у відеокамеру. І тут трапляється чудо:  Павлів черевик по-справжньому виліта з екрану і, просвистівши над сценою, нокаутує найпротивнішого з Джулькіних холопів - лисого. По майдану шепотіння й бурмотіння: „Павло святий... Та чорт він з копитами, а не святий... А пам’ятаєте, як при ньому на виборах горілку роздавали? Еге, і дохлих курей... Ото було щастя...”.
 
Кінець другої дії
 
ДІЯ ТРЕТЯ
VIP-ложа великого стадіону. Манат Рахметов дивиться хвутбола. Прибігає переляканий Яшик.
ЯШИК. Тю! А чого ви не на майдані?  
МАНАТ. А чого ти не тут? Вже другий тайм, а тебе нема, ще й наші негри програють. І на фіга я їх стільки купив?
ЯШИК. На майдані наші теж програють!
МАНАТ. Виходить, там я теж зря потратився. З такими імбецилами, як ви, ніяких мільярдів не хватить. І шо ж вони там на майдані роблять?
ЯШИК. Не повірите! Жруть наколоті апельсини.
МАНАТ. Гм... Сам бачив? Чи вже нажрався?
ЯШИК. Ні, моя стара казала. Вона  попробувала і тепер... коротше, психіатри сказали, що шансів нема.
МАНАТ. Ги-и, а типа раньше були?  От потішив! О, дивись! І негр забив! Здається, жизнь налажується.
У ложу заходить Гарант з слідами тяжких дум на обличчі.
МАНАТ. Дормидонтович, а шо це ви опіздали?
ГАРАНТ. Манат, у вас на Донбасі всі такі йо... йолки-палки, грамотні? Ви шо там, окрім бейсбольними бітами махати, більше нічому не вчились? У тебе пиво є?
МАНАТ. Нема, мені Аллах не дозволяє.
ГАРАНТ. От, моя теж все попрятала. Тому й опіздав.
МАНАТ. Чули, на майдані...
ГАРАНТ (підхоплює). ...коло церкви революція іде? Я знаю, я ж на відміну від вас в школі вчився.  
МАНАТ. А шо там далі буде?
ГАРАНТ. Я не пам’ятаю, ми Тичину не дуже любили. Мені б ото краще Анджеліну Джолі. До речі, наша Джулька теж непогано виглядала в купальнику... у Лукьянівському СІЗО, ги-и.  А шо це твої негри на полі в помаранчевому? Теж в революціонери записались?  
МАНАТ. А ви не смійтеся. Чи, може, вже місце в лондонському літаку забронювали?
ГАРАНТ. Забронював. Поруч з Елтоном Джоном.
ЯШИК. Зверху чи знизу, ги-и?
ГАРАНТ.  Не твоє діло, ти у нас свічку держати не будеш.
ЯШИК. Тобто якщо запахне смаженим, ви з Манатом змиєтесь, а мене з моєю старою залишите як царя Миколашку, на ростєрзаніє оголтєлой толпи?
ГАРАНТ. Нічого собі, оратор! Це тебе кацапи навчили так виражаться? Шо ж ти не на майдані з таким мистецтвом слова? Пішов би, заткнув Месії рота, а цю... ну, не вчити ж тебе, що треба робити з женщіною.    
ЯШИК. Та вона дурна! Безбашенна якась!
ГАРАНТ. Да-а, такій, мабуть, тільки Павло вставити б зміг.
Небо темніє, гримить грім, блискавки луплять по прожекторах стадіону, перелякані негри розбігаються з поля. На табло з’являється  хвізіономія Павла, він грозить кулаками у нових наручниках. Гарант, Яшик і Манат від жаху ховаються під стіл.  
ПАВЛО. Я і до вас доберуся, дармоїди!
Кремезні американські копи відтягують його від екрану. Павло відбивається і встигає жбурнути другого черевика, який з свистом розбиває скло у VIP-ложі стадіону і з грохотом пада на стіл, під котрим ховаються Гарант, Яшик і Манат.
МАНАТ. Петрович, а якщо і справді добереться?
ГАРАНТ. Тоді нам кабздець! Я ж Пашу знаю як облупленого. Та не должен. Я пообіцяв американцям, що жодна наша ракета не впаде на них, поки Павло не впаде на нас.        
МАНАТ. Еге, типа ми можемо попасти у них ракетою?
ГАРАНТ. Ми взагалі нічого не можемо. Але регулярно попадаємо.  
 
Бурні аплодисменти глядацького залу, котрий після цих слів може пишатися Батьківщиною.
 
Кінець третьої дії
 
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
У палаці Гаранта йде конкретне бухалово. За святковим столом зібрались Гарант, Месія, Яшик, Джулія, Манат і Зінчук. Нема тільки Підрахуя, якого для приколу оголосили в розшук, та Павла, що томиться в американській тюрмі без черевиків. Ще нема Народу, бо його у культурні дома не звуть.
ГАРАНТ. Ну шо, хлопці й дівчатка, погуляли – і буде. Хто там витягнув поламану спічку? Ти, Месія?  
 
Щасливий, як дитина, Месія тільки мичить та чокається з підлабузниками.
 
ГАРАНТ. Тьху, він ще й радіє, дурень! Ну ти ще отримаєш на горіхи років через п’ять. Тягнемо, хто буде після нього?
ЯШИК. Та шо там тягнути? По понятіям моя черга!
ДЖУЛІЯ. Які ще понятія? Пропустіть женщіну поза чергою! До речі, ти,  Месія, теж міг би почекати.      
МЕСІЯ. Еге, тебе хоч у сортир пусти – потім сам туди не попадеш.
ЯШИК. От клята баба!
Всі мужики (хором): „Точно!”
ГАРАНТ (Манату). Манат, а ти будеш тягнути спічку?
МАНАТ. Мені ще зарано, я стільки не накопив.  Мені б хоч своїх негрів чемпіонами зробити!
ЗІНЧУК (Гаранту). Тату, а ви будете тягнути? Може, варто повторити? Для мене, для онуків. Ці десять років такі хароші були!
ГАРАНТ. Та ні, я краще повторю з Елтоном Джоном. Ну шо, у всіх налито?
Голос з-під столу: „А мені?”.
За столом суцільна паніка: „А-а! Це Павло! Рятуйся, хто може!”.
Голос з-під столу: „Ні, це я, Підрахуй”.
Всі: „От чортів Підрахуй! Недарма тебе так прозвали! Ти ж у розшуку!”
ПІДРАХУЙ (вилазячі з-під столу). А ви думаєте, якщо я у розшуку, то мені і випить не хочеться?
ГАРАНТ. Логічно. Сказано, спеціаліст, прохвесор права! Так, Яшик? Ти ж у нас теж прохвесор... з двома „хв”. Ну шо, Месія, ти сьогодні тамада, давай тамадуй!
МЕСІЯ (підіймаючи стакан з абсентом. Ні, патриотичніше з горілкою „Хортиця”). То ж, любі друзі, за верховенство права, за європейській вибір, за незалежність суду...
ГАРАНТ (Підрахую). Шо він меле? Це ти його навчив?
ПІДРАХУЙ. Та я сам в перший раз таке чую! В нашій юриспруденції таких дурниць нема.
МЕСІЯ (продовжує). ...за національну самоідентифікацію,  за конституційну більшість, за інтеграцію у світове товариство...
ГАРАНТ. Криє, як матюками. У мене вже пів-стакана випарилось!
МЕСІЯ. ...і, нарешті...
Всі: „Слава Богу!”
МЕСІЯ. ... за той... як його... ну шо на майдані...
ПІДРАХУЙ. Супермаркет?
ЯШИК. Баба з дрином на колонні?  
ЗІНЧУК. Пункт обміну валют?
МАНАТ. Лоток з футболками?
МЕСІЯ. Та ні! Ну той, що за мене: „Вау! Души козлів!”
ДЖУЛІЯ. А-а, бородатий хрін з Закарпаття? Знаю, він мріє мене зґвалтувати. Мертву!
МЕСІЯ. Та й з Закарпаття теж, і з інших міст. Ех, забув, як його звати. Він звісно, дурний, як пробка, але ж як переживав, як вболівав, як мерз за мене! Що там не кажи, це ж завдяки йому ми всі так кайфово пристроїлись.
ДЖУЛІЯ. Та не пи... коротше, не пирибільшуй. А він завдяки нам все життя не скучає. То хто кому должен? От нехай і платить!
Всі (дружно): „Лехаїм!”. І надалі квасять по-чорному.  
 
За вікнами палацу, святкуючи незрозумілу перемогу незрозуміло кого над ким, ще чорніше квасить  той, завдяки якому... коротше, Народ. Наступила нова ера. Тільки не для нас.  
 
ЗАВІСА
© Владимир Бунякин [15.02.2010] | Переглядів: 4006

2 3 4 5
 Рейтинг: 33.0/27

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook