З Вікі:

Наївність — простодушність, відсутність життєвого досвіду, неосвіченість. Усвідомлене або неусвідомлене нехтування деякими феноменами культури і цивілізації. Нехтування прагматизмом на користь морального ідеалізму. Синоніми: природність, щирість, довірливість, провінційність, дитячість.

З синонімами не згоден. Вони підходять хіба що для дітей. Для яких нівність - то незіпсованість.
 
Згадаймо, не так вже й давно пересічні раділи, що "Ккитай розвалить рашу". Бо він, начеб то, ось-ось чекає, поки рашка випустить нечистий дух зі свого черева, втратить сили, істечьот кров"ю гноєм. А тоді він відтяпає у раші тайгу, та й не тільки тайгу, а й тундру, та в взагалі - весь Сибір. А потім у китаю розгуляється апетит - і він проковтне рашку. Разом з усіма іванами і марьямі.
 
Але не так сталося як гадалося. Сталося навпаки. Кятай істово допомагає раші. Допомагає потсовато, трохи втихушну, але масово й гіпер-активно. І клав Китай свій маленький китайський перчик на всі оті "санкції".  Втім, всі клали.
 
То чому ж Кятай ніби не зацікавлений в рашкованському кирдику? Бо саме тоді Кятай і не зможе вперти своє дуписько на російскіє прастори. Бо там - чисто гіпотетично, звичайно ж - або угніздяться дядюшки-неазійські глобалісти, або "новая русская власть". Яка теж любитиме жерти всласть. І яка захоче продавати Кятаю "нєсметние богаства", а не робити Кятай їхнім власником і розпорядником.
 
А тому мене печалить катастрофічна і хронічна нездатність українців до простої аналітики. Українцям давно треба навчитися протирати брудні окуляри ілюзій.
 
Наприклад, ілюзій від "украінского пісатєля" Булгакова.
 
ПС. А ще оте захоплення (аж слина капає) китайським новим роком. Усіма отими щурами, кроликами, тиграми... Де ви, а де оті щурі, плть.