в метро, в кіно і на вокзалі,
хоч, начебто, не дикуни:
- какая разніца - казали
вони
 
С кожним днем яйця Янітряпкі Нілоховіча Боневтіка відчували себе якось все більше і більше стиснено.
І діло було зовсім не в костюмі, бо вже другий рік він носив тількі нижню білизну навикат, особо-військового кольору. І ті кальцони були просторими. Але яйця все одно відчували стиснутість.
Більш того, уся команда незламного давно вже не чула переможних дзвонів з-під кальцон.
А колись вони дзеленькали потужніше за лаврські дзвони!
Рейтинг (а це єдине, про що піклувався, крім грошей, Янітряпка) стрімко падав.
Рейтинг тре було піднімати усіма можливими домкратами. Але чомусь домкрати стріляли вхолосту.
Зворотній відлік легитимності стрімко наближав кінець. Наближав він і початок.
Кінець моновлади в країні і початок відповідальності за монодіяльність. Більш того, десь там за обрієм Канцлерський суд (Court of Chancery) штату Делавер, у відповідності з Federal Rules of Criminal Procedure вже чекав на зняття процедурного статусу недоторканності особи  державного імунітету для проведення процедурних заходів передбачених діями сторони звинувачення. ‎
А шо вони там нарили, можна тільки здогадуватися.
Не гріли навіть охуліарди грошей, наскирдованих під час моновладності.
Вихід залишається тільки один - залишатися при владі, хай і нелегитимним, але незламним дик... правителем.
Запитань багато, а відповідей немає.
Темні думи зморщували чоло під бородою.
Він підійшов до вікна і відкинув портьєру. За вікном не було нічого.
Воно було намальованим на стіні бункера.
 
"історія іде по колу." -
писав Німеллєр чи Есхіл...
- та скіко там - казав Микола -
тих кіл!