для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

фкантєкстє 06 - 11 липня 2008р.


фкантєкстє 06 - 11 липня 2008р.
А ви знаєте чому БЮТ, коли Раду блокує, кульки повітряні не надуває, як Партія Регіонів? Не знаєте? Так я розкажу. Коли ПР перестала натягувати «шарік» на Верховну Раду, а Ющенка на «ширку», одночасно зрозумівши не стільки безперспективність заняття, як його тривалість, Нестор Іванович Шуфрич всі різнокольорові «шаріки», як хазяйновитий П’ятачок, зібрав і відніс додому. Зараз, він приніс би всі кульки назад, для своїх друзів з БЮТ, але - от лихо! – стався  День Народження у Друга всіх Шапок, Яйцемученика Івано-Франківського, владики Єнакіївського, Вічнокандидата південно-східного та першого у світі неписьменного Проффесора (чудо, Господи, істинне!) Віктора Федоровича Януковича. Відповідно, яке ж свято без прикрас? Нестор Іванович всі кульки відтарабанив у «Зоряний», а депутатам від БЮТ довелось блокувати трибуну і Раду від самих себе без усілякого естетичного оформлення. По бідному.
 
Ну, до дня народження єдиного у світі тричі прем’єр-міністра, який вцілів від прямого попадання яйця в груди, ми ще повернемось, а зараз кілька слів про те, що Арсеній Петрович Яценюк (він все більше і більше мені подобається!) назвав «психлікарнею». Там відбулось деяке пожвавлення, яке можна було б вважати загостренням: коаліція, вірніше те, що від неї залишилось у вигляді БЮТ стала на трибуну з метою запобігти різним ворогам не прийняти бюджет. Наперед знали, що бюджет не приймуть! Зміни до бюджету, наскільки я пам’ятаю уряд повинен був подати ще у березні місяці, а подав аж у липні. Нє, ну ми люди не горді. Не французи ж якісь, щоб страйки влаштовувати від того, що держава живе без фінансового плану? Тому терміни подання бюджету для нас ніякого значення не мають. Це кишеня наша, а рахувати гроші ми вміємо краще в чужих.  Має значення для нас хто ж кого ж, врешті-решт?  Ви подивіться яка поезія! Як пристрасно всі хочуть прийняти той багатостраждальний бюджет! Віктор Федорович каже, що можна було б і прийняти зміни до бюджету, так послухати б Юлію Володимирівну  зі звітом про роботу уряду (читай: попалась, голубко, тут тобі і кранти, відправимо тебе, врешті, у даль світлу – голоси у нас будуть!). А Юля Володимирівна нічого проти й не має. Готова Віктору Федоровичу заспівати і станцювати, а лишень він би за зміни до бюджету голосував та не готова, щоб її депутати на сесії чемно працювали (читай: а дулю тобі з маком, а не моя відставка! Пару днів, що залишаються до канікул мої хлопці взагалі нічого провести не дадуть. А там, до вересня місяця, тиша буде – чартери уже ж замовлені,  яхти вже ждуть своїх пасажирів, кельнери мальдівські вдоволено потирають руки у передчутті відпочинку бідних слуг багатого українського народу і ніяка сила у світі не змусить цих бідних слуг затриматись для того щоб прийняти зміни до бюджету чи відправити у відставку уряд. Нехай війна почекає - по графіку обід.)
 
Втім, Юлію Володимирівну можна зрозуміти – вона так і не знає, що має на увазі Віктор Андрійович разом зі своїми соратниками в опозиції та по центру (єдиному). За одними прикметами – все, як і у 2005-му,  йде до відставки, адже Ющенко за роботу кабмін хвалить, як хвалив і за кілька днів до того,як прогнав Тимошенко перший раз:
 
«Мы обязаны этим демократии и команде, которую я возглавляю.
Здесь также необходимо вспомнить об уникальном развитии экономики, темпы роста которой составляют 7,5-8,2%. Реальные зарплаты за последние три года выросли на 70%. За последние 12 месяцев в страну пришли иностранные инвестиции в размере 10 млрд долларов. До сих пор примеров подобного развития не существовало.» der Standard

 
З іншої сторони, все нормально і президент відставки не хоче, бо той же уряд останніми словами ганить, правда, вже в українській пресі:
 
В.ЮЩЕНКО отметил, что государство должно выполнить свои социальные обязательства перед людьми. «15,6% годовой инфляции - это самая большая инфляция на континенте. Эта инфляция обязывает правительство, в первую очередь, парламент, во вторую очередь, и каждого политика прежде всего компенсировать бедному человеку то, что ему принадлежит в соответствии с действующим законодательством Украины», - сказал В.ЮЩЕНКО. УНІАН

 
Але взаємовиключними заявами у пресі президент не обмежився. Чи то від спостереження броунівського руху у Верховній Раді, чи то від спеки, чи то від  постійного бажання допомогти, Віктор Андрійович і собі вніс до Верховної Ради свій варіант бюджету. Керувався, вочевидь, тими мотивами, що іноді легше зробити самому ніж пояснити іншому, чому той щось робить не так. Усе б добре, тільки Віктор Андрійович старається обійняти неосяжне і впихнути (дякую Іване Степановичу за хороше слово!) невпихуєме. Бо впихувати бюджети має прем’єр-міністр і, пам’ятається, Віктор Андрійович зовсім не втручався у цей процес тоді, коли на Грушевського сидів (у хорошому розумінні цього слова) фаунофіл і кабаноборець Віктор Федорович. Так, вето погрожував накласти, якщо його змін у ньому не врахують але ж свого бюджета не вносив. Розумів, що це ні в які ворота не лізе. А тепер? До наступного Дня Конституції про Конституцію уже можна забути? Ах, чому стільки риторичних питань виникає при ближчому ознайомленні з нашим політикумом?
 
Однак, зараз уже є багато запитань, які ще кілька років тому здавалися однозначно риторичними. Наприклад, чи хочуть Ющенко або Тимошенко продати (більш вірогідний варіант – віддати) газотранспортну систему України? Таке питання у 2005 році було однозначно риторичним – адже і Ющенко і Тимошенко до одного з найбільш злочинних намірів Кучми відносили його наміри щодо Української ГТС. З обуренням відкидали усі спектральні відгалуження помаранчевого будь-які дії стосовно української газової труби. Однак, нічого не стоїть на місці і, за давніми законами природи, діти мають переростати своїх батьків. Зовсім недавно, 21 червня  РНБО засідала з  приводу ситуації у НАК «Нафтогаз»України. Само собою, РНБО залишилась страшенно не вдоволеною ситуацією у НАКу, звинувативши у всіх бідах Нафтогазу (за вже багатолітньою звичкою) невістку у вигляді Кабміну. Гнівно насупивши брови з приводу колаптоїдного стану компанії (Віктор Федорович знає, що воно таке), запланували... НАК роздробити і, частинами  приватизувати!
 
Уже цього тижня свій пробний камінець запустила вустами голови НАК Нафтогаз О.Дубини і Юля Володимирівна. Якось так співпало, що після приїзду Юлі Володимирівни з гостей від Путіна, Олег Вікторович Дубина сказав, що непогано було б  Нафтогаз не дробити, а таки так – цілком – продати до холери ясної тому, кому він потрібніший! А стосовно Чорноморського шельфу, так у Олега Вікторовича є ще цікавіший проект! Виявляється віддати шельф сумнозвісній «Венко Прикерчеська Лтд.» - це погано, а зєло благолєпно єсть віддати всі 13 тис. кв. км шельфу – правильно!-«Газпрому». Газпром добуває нафту – ми забираємо газ і, на обмін, проводимо розвідку та буріння в Росії.
 
Оце підходи до роботи! Кучма і не мріяв. Роздробити і реалізувати Нафтогаз разом з ГТС! Або все цілком – продати! Хоча, яке продати? Кому наша ГТС, крім Газпрому, нафіг потрібна? Це зараз йде мова про «продати». Ще через пів року віддадуть за так. Газпром поставить умови: даємо на рік перехідний період з ціною газу по 300 доларів за тисячу кубів за це забираємо ГТС. Після цього – маєте газ по 500 баксів. Не подобається – не беріть. Все. Проект «Україна» можна закривати. "Віктар Андрєєвіч, флажок помєняйте. Помєняйтє, помєняйтє! Іначє Кієвскую губернію об’єдєнім с Днєпропетровским федеральним округом і поставим там руліть Юлію Владіміровну. Вон, Віктор Фьодрич, помєнял флагі у сєбя в Донецкой автономії, а ви упіраєтєсь. Зачєм уже тєпєрь?..."
 
Скажу, що це поки що голосно не обговорюється. Рішення РНБО так і залишилось проектом, Юлія Володимирівна сказала про озвучені Дубиною прожекти, що це його особиста думка. Вони ще приміряються. Ще випробовують свої ідеї на резонанс. Ще не час їх широко озвучувати. Однак, заяви та дії подібного кшталту з владних кабінетів в епоху «проукраїнських» президента та кабміну наштовхує на думку: а якою ж тоді має бути антиукраїнська влада?!
 
Добре, не будемо сприймати наміри та варіанти за щиросердні прагнення. Але фактичні кроки, які здійснює держава протягом останніх чотирьох років у царині забезпечення енергетичної незалежності та диверсифікації (Вікторе Федоровичу, хай референти це слово вам потім розтолкують, не затримуйтесь на ньому довго) постачання енергоносіїв просто вражають! Проголошені наміри щодо впровадження енергозберігаючих технологій та зменшення залежності від "Газпрому" так і залишились всього-навсього намірами! Не зроблено нічого. Вірніше не зроблено у плані зменшення залежності від того самого «Газпрому», бо все що робилось, за сумних часів Йосифа Віссаріоновича Сталіна, було б кваліфіковано як «саботаж» і «врєдітєльство». До славних подвигів Івченка зимою 2005-го зараз слід додати ще і нову  біду. 10 липня «Нафтогаз» втратив право на розробку трьох з чотирьох нафтогазових полів у Лівії. Лівійці віддали право розробляти родовища «Газпрому».
 
“Ливийский контракт был самым крупным проектом Нафтогаза по добыче нефти и газа за рубежом. Его реализация позволила бы на 20% сократить зависимость от поставок газа и нефти из России. Теперь Украина фактически лишилась возможности добывать нефть и газ в этой стране”,— констатирует член комитета Верховной рады по ТЭК Олег Зарубинский.

 
Це просто не вкладається в голові. Загубити таку важливу справу! З 57, запланованих для інвестиції, мільйонів доларів НАК «Нафтогаз» зміг вкласти лише 16! Цікаво, а скільки мільйонів потрачено тим же Нафтогазом, Секретаріатом Президента, Кабміном та Верховною Радою - за той же час! – на нові автомобілі, вілли, меблі, медичне обслуговування слуг народних?  
 
Матінко моя! Чотири роки роботи,  шістнадцять мільйонів втрачених доларів, 20% від всього потрібного Україні газу! Недавно до Каддафі наш президент їздив. У світлі останніх подій я хочу запитати для чого? Для чого він туди їздив? Підтвердити ганьбу? Чому він вернувся? З чим?  З орденом? Хай віддасть його Ківалову – за його заслуги грамоти мало.
 
При таких успіхах Івченко їде не під Жовті Води возити тачку в уранових копальнях, а послом в Туркменію, а Бойко, замість тюремної баланди, їсть котлети у буфеті Верховної Ради.
 
Не поспішайте, правда, говорити, що це справедливість за яку варто боротися! Бо закон, який, як відомо, один для всіх, ефективно може покращити життя вже сьогодні. Правда не всім. З когорти тих, у кого життя покращується, є і Леонід Нефедович, директор компанії «Тульчинка – Центр», водій «Порш – Каєн», який у Кременчуці 5 квітня цього року вбив своїм автомобілем трьох чоловік. Злі язики і, навіть міліціонери, довго говорили, що водій «Порша» був за кермом нетверезим але експертиза, проведена у Дніпропетровську після трьох місяців очікування, не знайшла двох речей – алкоголю в крові Нефедовича і гальмівного шляху від його авта на асфальті. Ну, не будемо категорично стверджувати про алкоголь у крові, але гальмівного шляху точно не було. Бо Нефедович не гальмував. «Порш» Нефедовича спинився тільки тому, що на його шляху став бетонний стовп, який, очевидно, також переходив дорогу у невідповідному місці, одразу за загиблими пішоходами. А хто цьому винен? А винні в цьому несвідомі громадяни, які ходять не в тому місці і не в той час. А ще винна влада, яка пускає бетонні стовпи ходити туди, куди їм заманеться. Тому Нефедовича не те що карати не треба, а дати йому премію за надійне запобігання подальших порушень правил дорожнього руху пішоходами та відшкодувати йому збитки, які він поніс від зіткнення зі стовпом-хуліганом. І ще одне – коли купуєте масло «Тульчинка» пам’ятайте, що і ваша копійка допомогла Нефедовичу гарно пройти експертизу.
 
  А зараз повернемося до чудового свята, яке святкував цього тижня наш дорогий і улюблений лідер, тому що народився. 58 років тому сталось таке в Україні і нема на то ради! А раз нема на то ніякої ради, то до кінотеатру «Зоряний» потяглись друзі (в тому числі й любі), щоб розділити радість від події. Скільки ж їх приходило! І білих і блакитних (у всіх значеннях цього слова), і  помаранчевих, і червоних, і кольору невизначеного, тобто центрових. Дарунки несли скромні – все більше картини та інші непотрібні речі. І це, я вам скажу закономірно! Бо все потрібне, наприклад, яхту вже подарували кілька років тому.  А найбільше, я так думаю, тішився Віктор Федорович букету від Юлії Володимирівни – вона до нього картку з привітаннями приклала з офіційним титулом – «прем’єр – міністр України». Це для Віктора Федоровича, напевно, як бальзам на лоба, після ікони  від Ющенка…
Чесне слово, вони б ще яйця Фаберже здогадались подарувати!
Канаріс [11.07.2008] | Переглядів: 7203

2 3 4 5
 Рейтинг: 41.7/5

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook