В Латвії розпочато збір підписів за припинення утримання колишніх президентів за рахунок держави. Відповідна ініціатива зареєстрована на державному порталі й вже набрала 8 тисяч голосів підтримки з 10 тисяч необхідних, для розгляду питання в місцевому Сеймі.
 
Ні, зрозуміло, відноситись з повагою до своїх колишніх президентів це загальний тренд тої ж Європи, АЛЕ, враховуючи, що до прикладу, в Україні по статистиці, чомусь кожного наступного президента вважають гіршим за попереднього, то питання відміни їх утримання можна вважати цілком обґрунтованим.  
 
І якщо у покійного Кравчука мова йшла про якусь «хатинку», то чим далі тим ставало «веселіше».
 
Так, Леонід Кучма отримав свій будинок в «Конча-Заспі» у довічне користування за розпорядженням в.о. прем'єра Миколи Азарова, під грифом «для службового користування». І це за чотири дні до інавгурації Ющенка.
 
Однак, «клята невістка», що невдовзі посіла в прем’єрське крісло, дуже швидко скасувала це щедре рішення.
 
А найсмішніше за все, що самим дріб’язковим й найбільш жагучим до «шари» виявився всім відомий «Месійка», руки котрого по легенді «нічого не крали», ну й «німб» котрого вкрала підступна «невістка» !
 
На прощальній прес-конференції в статусі президента, Ющенко виявив бажання прихопити з собою державну резиденцію, в якій він мешкав на території «Конча-Заспи». Відповідаючи на запитання, чи залишить він собі будинок, де проживав як президент, Ющенко сказав:
 
«Я знаю, що за статусом державним посадовцям певного рівня відповідно до закону належить таке право (такого закону нема). Як розпорядиться майбутній президент по відношенню до мене - це запитання до нього. Скажуть «на вокзалі» - буду на вокзалі, скажуть «по закону, є таке рішення» - я його прийму. Подивимось...».
 
При згадці про «вокзал», просто плакати хочеться, сльозами великого Станіславського.
 
Адже ця гнида (Ющ) більш ніж забезпечений житлом. У його приватній власності – цілий хутір в Безрадичах, по сусідству з «Конча-Заспою», дача в Яремчі та двоповерхове помешкання у серці Києва біля Софії площею під 400 квадратних метрів. Ну й брат Петро там же сусідом.
 
Ну чисто тобі легендарний «блакитний злодюжка» Альхен, з «братами».
 
Тому зовсім не дивно, чому цей хоружівський злидень, перед президентськими виборами 2010 року, так метався по Україні, оббріхуючи та поливаючи брудом Тимошенко. Виявляється щоб «на вокзалі» не опинитись, а ще щоб стати в уряді свого начеб то екзистенційного супротивника Януковича,  прем’єром, що йому обіцяв останній, але за звичкою «міцних господарників» та «правильних пацанів» – кинув бухгалтерського лоха.
 
Ну, а далі все вже неслось, як один жіночий орган по ... «кочькам».
 
Так от, має ж бути хоч якась крихта доцільності в нашому відношенні до колишніх «високопосадовців», яка звучить в діалозі пера класиків (мовою оригіналу) –
 
«– Нам с вами по четыре тысячи, – сказал Паниковский Бендеру, – а Балаганову две. Он и на две не наработал.
– А Козлевичу? – спросил Балаганов, в гневе закрывая глаза.
– За что же Козлевичу? – завизжал Паниковский. – Это грабеж! Кто такой Козлевич, чтобы с ним делиться! Я не знаю никакого Козлевича!»