Не часто пишу власні тексти, але не втримався, бо після дводенного зашквару, отримав ще один, не менш болючий. То ж ділюсь...
 
На темі васіліси вже повилазили блогери та інфлуенсери із дописами на кшталт: ви усі гівно, а я Д'Артаньян. Мовляв, їм соромно за нас, бо ми, хейтери, понаписували прокльонів бідній вівці та її дітям. Так, там є декілька побажань її дітям чи дитині, але таких замало, аби так сильно узагальнювати і так масово усіх звинувачувати в неадекватності.
 
Насправді, ці "Д'Артаньяни" та "матері Терези" роблять те ж саме що зробила з нами васіліса, розповідаючи як наш воїн помер не по феншую. Вони почали нас вчити як правильно реагувати на біль, як достойно терпіти і не верещати від нестерпного болю, коли твої рани солять, перчать та ще й роздирають брудними нігтями отакі васіліси. Астанавітєсь, анажемать! - волають вони і неспроможні зрозуміти, що наші коментарі - це адекватна, фізіологічна реакція на біль.
 
Як виявилось, у нас не одна така васіліса. Їх ще дуже багато, тільки діють обережно та завуальовано під овечок.
 
А на болотах знову свято, бо жертва, тобто ми з вами, руками васіліси, перетворилася на монстра, котрий ненавидить усіх і усе.
Захід вже телебонькає тему "нє всьо так адназначьна, украінци нічем не луччє своіх врагов" , фсб вдоволено потирає свої криваві клешні, а ми продовжуємо доводити, що ми не такі, що нас провокують не тільки болотні воші, але й свої ж гниди. І це замість того, аби достойно вшанувати смерть нашого героя, загиблого такою страшною смертю. Це замість того, аби підняти увесь світ проти найлютішого ворога.
 
Боюсь навіть подумати, але може справді на болотах у даному конкретному випадку "всьо ідьот па плану"?..
 
Усім нам сили та правильного настрою.
 
Україна понад усе!