Ти сам прощав не раз своїх катів
І нас учив, щоб ми прощали, Боже...
І нині щоб простили б теж хотів -
А ми простити тій орді не можем.
 
Ніколи, чуєш, Господи? Прости...
Ще від пожеж земля не охолола.
Ти ніс хреста. І ми свої хрести -
Війна, розруха, вороги довкола.
 
Прийшли самі - ми не просили їх,
Тих злодіянь ніколи не забудем.
Ти Бог. Ти сильний. Ти простив. Ти зміг.
А ми лиш люди, Господи, лиш люди...
 
Але Твоя подоба - сильні теж,
Б'ємося вперто з нечистю і сміло,
Бо Україну любимо без меж
І віддаєм за неї душу й тіло.
 
Нам в тій борні перемогти би лиш,
Звести в могилу ворога - і квити!
Ти нам простиш, ми віримо, простиш
За те, що їм не можемо простити...
 
06.03.2022
Іван Гентош