Днями наштовхнувся на статтю Сергія Дацюка в якій філософа досить сильно перло, бо перед ним постала дивна дилема, яка ж ця війна, що почалась у 2014 році й набула гарячої фази 24.02.2022 року. На його думку війна територіально-визвольна, й зовсім не національно-визвольна.
До такого висновку він прийшов через свою помилкову тезу –
«Яку націю і від кого ми визволяємо на східно-українській території, де йшла всі тридцять років асиміляція російськомовних українців», на його думку - україномовними українцями.
 
Досить помилкове судження, особливо зважаючи на те, що для знаходження вірної відповіді, достатньо визначитись з терміном, що ж таке культурна асиміляція (англ. cultural assimilation; від лат. assimilatio, «уподібнення») — процес прийняття певним народом або спільнотою, культури (мови, цінностей, звичаїв) та самосвідомості (ідентичності) іншого народу або спільноти.
 
Для спрощення дискусії та приведення її до одного знаменника, використаємо в цьому визначенні замість «народу» та «спільноти», термін що використовує Дацюк – нація.
  
Таким чином вельми не важко прийти до висновку що у випадку з «асиміляцією», цей термін може застосовуватись виключно до впливу  однієї нації на іншу.
 
Відповідно єдина асиміляція, щодо російськомовних українців на східно-українських територіях, може бути виключно з боку іншої нації, а саме тої, що мешкає в РФ. А загалом то більш точним терміном для класифікації дій напасника, буде - геноцид.  
І точно українці жодним чином не можуть асимілювати українців. А диспут щодо мови, котрий спалахує час від часу, та ще й навряд сам собою, то все від елементарної неосвіченості та незнання положень свого ж власного Основного закону – Конституції України.
Котру просто необхідно вивчати і буде вам щастя.
 
Відтак ця війна, на відміну від погляду Дацюка, крім того, що вона таки є національно-визвольною, бо ВСЯ українська нація воює проти нації загарбника, що прагне знищити нас, незалежно якою мовою при цьому ми послуговуємось, але війна ведеться ще й за звільнення наших українських територій, тобто за відновлення територіальної цілісності нашої держави.
 
Так що просвітлення Дацюку, бо його поведінка ще після перемоги в 2019 році на виборах - Зеленського, в зв"язку з чим не відбулось попиту на вельми ефектний «Новій курсу» Тимошенко, одним з розробників котрого й був Дацюк, виглядала досить дивною, бо він фактично відмовився від своєї ж розробки тільки тому, що не потрапив до ВР. Що наштовхує на певну коньюнктурну суть поглядів деяких наших філософів.