У нормально розвинутої української людини ненависть до кацапів повинна бути на 10 рівні по 10-бальній шкалі Ріхтера.
Такий собі землетрус єства, коли не руки трусяться від жаху, не від якоїсь русофобії (бо ніхто бруднодупих як сапієнсів не боїться), а душа вібрує від жаги помсти.
Не варто повторювати, за що маємо ненавидіти бруднодупих. Це повинно стати законом нашого виживання. І ми якось забули, що маємо їх ненавидіти не з 24 лютого 2022 року, а з листопада 1708, коли нелюди влаштували геноцид українців у Батурині. Вже тоді було видно іпло цих андрофагів.
Потім було ще багато чого, коли українців "старші брати" перетворювали на "потєшних шо-каючих хохлів". Але з часом якось усе забулося, притупилося, і поважні рукасті вуйки з полонин (і не тільки) тягали до раші свої сраки на "стройкі", щоб розвивати рашу своєю працею, будувати рашкована житло та індустріальні об"єкти. Моя думка про таких "рукастих хахлов", що після 2014 року їхали до раші - лайно. Крапка.
Але мова не про те. А про тварин. Ні, я не називаю тваринами бруднодупих агресорів. Їм далеко до тварин. Вони ніколи не зможуть називатися тваринами, бо по своїй суті вони андрофаги, нелюди, покручі.
Андрофа́ги — людожери, каннібали
Говорячи про жертв війни, ми якось залишаємо на другому плані інших жертв війни - тварин. Тисячі собак та котів, що втратили господарів. Що були викинуті людьми, бо ті й самі не в змозі дати собі раду, залишившись без житла. Таких господарів я не виправдовую, але всяке буває.
Оті корівки, що бродять лісами-полями-розбитими селами, світячи ребрами, по брудному від вибухів снігу, по морозу, вітру і холоді.
Оті бігаючі по лісам кози, нажахані вибухами.
Оті сотні дельфінів, що померли в Чорному морі від "маньоврів" російських лоханок.
Оті мільйони бджіл, що вже ніколи не будуть дзижчати, несучи на своїх лапках золотавий пилок. А бджоли - то запорука життя на землі.
Оті згорівши віслючки й коники у розбомблених конюшнях.
Оті страждаючі зголоднілі тварини в зруйнованих рашкованами зоопарках.
На Оболоні всю зиму в затоці плавали десятки лебедів та сотні диких качок. Можливо, вибухи завадили їм полетіти у вирій. Наразі, багато з тих лебедів зникло. Багато захворіло й загинуло.
Людина може кричати від жаху та болю, а тварина не може покликати на допомогу. Просто страждає.
На бруднодупих лежить зараз така карма, що від них треба триматися якнайдалі, як від хворих на лепру. На моральну спадкову генетичну імперську лепру.
Не можна до тварин підходити з людською міркою. Їхній світ старший за наш і досконаліший, і самі вони — істоти закінченіші і досконаліші, ніж ми з вами. Вони зберегли багато почуттів, які людина втратила, і живуть, прислухаючись до голосів, які недоступні нашому слуху. Тварини — не менші брати наші та не бідні родичі; вони - інші народи, що разом з нами потрапили в мережу життя, в мережу часу; такі ж, як і ми, бранці земної пишноти та земних страждань. Генрі Бестон.
Чудове слово - ВЕНДЕТТА. За братів наших менших-тваринок "старшим братам"-чмоням.
