для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

В продовження дискусії що трапилась вчора


В продовження дискусії що трапилась вчора
Трошки більш детальніше, в продовження дискусії що трапилась вчора, стосовно ролі особистості в історії.
 
Ми всі чудово пам’ятаємо про фатальну помилку, котра сталася на виборах президента в 2010 році, коли зусиллями Ющенка та т.з. «дємократіф» типу Гриценка, Тігіпка, було зроблено все, щоб, замість Юлії Тимошенко, вдумайтесь, президентом України став кримінальний кремлівський прихвостень – Янукович.
 
Та якою трагедією для країни обернулось це президентство, всі ми чудово знаємо. Це як мінімум підписання Харківських угод, що віддавали військово-морську базу в Севастополі до 2042 року росіїї, Майдан з загиблою Небесною сотнею, напад росії на Україну, анексія Криму й кровопролиття в частині регіонів Донецької та Луганської областей, та в решті-решт теперішня повномасштабна війна з росією.
 
Найкраще за все цю ситуацію у своєму відкритому листі до Ющенка, змалював доктор філософських наук, академік Національної академії наук України, директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди, лауреат Шевченківської премії – Мирослав Попович, моральний авторитет в українському суспільстві та особистість знана за межами нашої країни …
 
„Шановний пане Президенте!
Звернутися до Вас з відкритим листом мене змусила Ваша риторика, якою Ви користуєтесь, спілкуючись з людьми під час своїх передвиборчих поїздок країною.
Уся вона просякнута зневагою до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, зневагою, що переходить у ненависть і якусь невмотивовану злобу. Якщо назвати речі своїми іменами, то можна сказати, що Ви ведете відверту війну проти Прем’єр-міністра. Це війна проти жінки, яка, на відміну від Вас, має честь не відповідати на огульні звинувачення та безпідставну критику-лайку.
 
Я добре розумію, що зараз в країні триває президентська виборча кампанія. Відповідно, існує своя логіка політичної боротьби, що не передбачає проявів лояльності до конкурентів. Але ж не можна переходити ту межу, за якою втрачається власна гідність і порядність. Це – аморально й гидко.
 
Це непорядно і як для чоловіка, і як для політика, але ще більше це неприйнятно для Вас, як для глави держави. Президент не має морального права діяти таким чином, бо тут йдеться вже не про Вашу особисту репутацію, а про репутацію всієї країни.
 
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Може я зараз для Вас відкрию страшну правду, але на сьогодні всім добре зрозуміло: Ви не маєте жодного шансу ані для перемоги в президентській кампанії, ані для виходу в другий тур виборів. І тут не час та й не місце для того, щоб аналізувати, чому так сталося, чи розглядати Ваші помилки й прорахунки.
 
Головний факт полягає в тому, що наступним президентом України може стати або Юлія Тимошенко, або Віктор Янукович. Інших варіантів немає. І виходить так, що Ви, поливаючи брудом Прем’єр-міністра, об’єктивно виступаєте на боці лідера Партії регіонів.
Враховуючи примарність Ваших шансів на перемогу, можемо стверджувати, що Ви, принижуючи Юлію Тимошенко, виступаєте агітатором Віктора Януковича. Йдеться про те, що Ви, Вікторе Андрійовичу, штовхаєте Україну в обійми кандидата в президенти з дуже сумнівною репутацією.
 
Для багатьох людей, які вважають себе демократами та орієнтовані на загальноєвропейські цінності, це – абсолютно неприйнятний вибір. Адже йдеться про вибір Україною цивілізаційного шляху. Або ми будемо йти в Європу, або будемо згортати демократичні процеси й втрачати національний суверенітет. І саме з втратою такого суверенітету я пов’язую можливий успіх на президентських виборах Віктора Януковича.
 
Для мене абсолютно неприйнятною є Ваша теза про якусь прокремлівську коаліцію. Адже саме Ви свого часу вносили подання на призначення прем’єр-міністром Віктора Януковича, Ваша фракція голосувала за його кандидатуру в парламенті, Ваші міністри працювали в його уряді, Ви підписували з ним універсали та меморандуми.
 
У 2004 році, Вікторе Андрійовичу, Юлія Тимошенко прийшла Вам на допомогу і, не шкодуючи себе, вела боротьбу за Вашу перемогу на президентських виборах. Сьогодні, якби ми говорили про порядність, Вашою справою честі було б вчинити так само щодо неї. Якщо ж для Вас такий варіант є неприйнятним, то я все ж таки закликаю Вас припинити поливати Прем’єр-міністра брудом і висувати неправдиві звинувачення на її адресу, а також зберегти залишки вчорашнього авторитету”.

 
Ну й власне осиновий кілок в «рєнємє» Ющенка, Мирослав Попович забив ще одною на рідкість влучною фразою …
 
"Виктора Ющенко преследует навязчивая мессианская идея (а он человек глубоко верующий), что Тимошенко украла у него НИМБ. Он абсолютно неадекватно на Юлию Владимировну реагирует и фактически утопил ее. Уверен: если бы они сохранили свой тандем, выиграли бы президентские выборы."
 
От дійсно, просто вражає, наскільки висновки Поповича щодо абсолютно неадекватної реакції Ющенка по відношенню до Тимошенко, точні та вичерпні, бо складається враження, що «клята невістка» дійсно вкрала у Віктора Андрійовича абсолютно ВСЕ – перемогу, запонки президента, німб месійки, любов нації, душевний спокій, та в решті-решт навіть долю  не маленьку від «РосУкрЕнерго», котру "руки що нічого не крали" з таким задоволенням приймали як данність, "куртки замшєвиє, трі, і все шо нажіто нєпасільним трудом", ВСЕ ! .
 
Але ж куди ти дінешся від примітивних комплексів самозакоханого нарциса, адже сірість та нікчемність, завжди вельми хворобливо реагує на талановиту та яскраву особистість.
 
Ну хіба що в ж..., а Вона в історію ! Оскільки її потенціал ще геть не вичерпаний.
© Блик [16.01.2023] | Переглядів: 11869

2 3 4 5
 Рейтинг: 29.5/51

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook