Активні бої в Соледарі. Наші бійці стійко тримають оборону, а командування, хочеться вірити, контролює та розуміє ситуацію.
 
У злидоти пригожинська орда «вагнервівців» все ще намагається довести своєму «хвюрєру», що вони такі да, однак їх вже злили, армійські генерали обтерлись, та змогли відновити свої чільні позиції, Суровікін пішов за кораблем, а армії (генералітету) на чолі з Герасимовим, таки вдалося підім’яти під себе «того хто в бункері». Це дає шанс розраховувати на те, що коли на полі битв їм стане зовсім сутужно, вони зважаться на те, щоб рятуючи свої шкури, спробувати повісити всіх собак на бункерного «алєня» . Бо вони ж були змушені виконувати злочинні накази … «ми жє паднєвольниє».
 
Не хочеться наврочити, але наче прокидається від летаргічного сну т.з. колективний Захід. Звичайно це не Ленд-Ліз де можна зразу ж отримати «з закромів західної родіни» - «300 танків …» і далі по списку. Однак варіант - з світу по мотузці, а нам ресурс на контрнаступ, теж цілком згодиться, хоча цей статок краще був би на часі ще два місяці назад. Мабуть 20.01.23 на Рамштайні, вже більш менш точно можна буде зробити прикидки щодо номенклатури та обсягів озброєння для ЗСУ. Не стримуйте себе хлопці, це перш за все інвестиції в вашу ж безпеку, крім нашої.
 
Тепер, щодо питання куди ЗСУ податься?!
Зважаючи на те, що в окупованих частинах Донецької та Луганської областей за вісім років «орками» сформовані ешелоновані лінії оборони, а чуттєво скрєпним  є таки Крим, а укріплення на Перекопі це мишачі нірки в землі, що поспіхом риє нечисть, то пріоритетним напрямком є Мелітополь, що розсіче т.з. «калідор», ну й кидок броньомеханізованої армади до Криму.
 
При цьому конче треба буде рознести на друзки Керченський міст, попередньо задавивши вороже ППО, щоб повноцінно перетворити півострів в якісну «мишеловку» з якої навіть втікти морем буде вельми проблематично, під залпи наших «Нептунів».
 
А от що дивує, що знаходяться балакуни, котрі відводять на вирішення гуманітарних питань по Криму, в т.ч. стосовно «понаєхавших», аж три та більше років.
 
Та нефіга подібного, в Криму незважаючи на його окупацію, за міжнародним правом діє юрисдикція українського законодавства. Відтак «понаєхавшиє» знаходяться на території України незаконно й підлягають депортації в найкоротші терміни та без будь яких компенсацій, «знали на що їхали».
 
Необхідно зауважити, що першими на деокуповану територію заходять ЗСУ, потім ДСНС, які роблять розмінування, потім ті, хто займаються відновленням електрики, зв’язку тощо.
 
Вся інформація щодо звільнених територій та населення, має зосереджуватись  в Координаційному штабі на якому лежить завдання відновлення їх нормального функціонування.
 
А от паралельно, співробітникам силових відомств, які одними з перших починають працювати на звільнених територіях, доведеться проводити в Криму так звані стабілізаційні заходи або зачистку території. Серед завдань якої – буде  пошук тих, хто співпрацював з окупаційною владою. Правоохоронці, зокрема поліцейські, будуть приходити в кожен дім та разом з питаннями про потреби, роздачу гуманітарної допомоги, будуть з’ясовувати інформацію щодо тих хто став на шлях колаборації та співпраці з окупантами.
І от там вже як карта ляже Хоча, все це попереду й невинуваті та патріоти, постраждати не мають.
 
Тим не менш, істотна скрепність Криму може стати вирішальною в питанні того, що саме після його звільнення, режим на росії може посипатись і питання звільнення частини окупованих Донецької та Луганської областей, відбудеться не шляхом запеклих боїв, а саме «жесту доброї волі».
 
Думаю ніхто в Україні не буде проти.
 
А поки, з Новим старим роком!