десь ув українській Канаді (може, в Торонто?) - це "пшенична смуга"
 

діло біля опівдня, йде служба Божа в храмі св.Трійці (українська автокефальна православна церква)
 

біля входу до храму зручно розташувалися двійко добродіїв - у футах 30 один од одного
 
перший, ближчий до храмових дверей, ошатно вбраний у неновий, проте чистий лапсердак, з-під чорного капелюха визирають пейси, які звабливо вібрують на опівденному теплому вітерці
 
другий одягнений у традиційну вишиванку, на гладенько поголеній голові той же вітерець грає красивим оселедцем
 
перед добродіями стоять таці - в кожного своя, поки що порожні
 

служба Божа в храмі добігла кінця, віряни діаспорні неквапливою вервечкою потягнулися до своїх автівок
 
повз жида всі проходять, ніяково втупивши очі додолу, ніц не кидають йому на тацю
 
біля українця кожен зупиняється, шерехтять банкноти канадійські та гамериканські, таця вже вщерть переповнена - єдна добра господиня навіть видобуває з торби та поклада на тацю чималий кусень будженого свинячого сала...
 

зрештою від споглядання цього неподобства в якогось щиросердого християнина уривається терпець, він підходить до жебрущого жида, стримуючи ніяковість та роздратування, стиха промовля до неборака: "о, безпорадний брате, чи не збожеволів ти зненацька, що оте став під християнським храмом у неділю? мерщій іди зі своєю нагальною бідою під синагогу (тут за 100 кроків, одразу за рогом), там матимеш файний заробок на важке твоє життя в людях..."
 
на це жид не озивається...
 

 
віряни розсілися по автівках та прямують додому, маючи попереду смачний недільний обід
 

 
по якомусь часові обидва жебраки на самоті пакують лахи по торбах
 

жид скидає лапсердака та капелюха, вбирає маринарку, акуратно складає штучні пейси на гумці, ховає порожню тацю
 
українець змінює вишиванку на светра, вбирає бейсболку з написом "торонто мейпл лівз", задумливо перераховує чималу купу грошей, складає купюри в стос за номіналом
 

спускаються легкі сутінки...
 

 
в торонтському пабі обидва жебраки дудлять "дикого турка", смачно заїдаючи віскарика будженим салом
 

лапсердачник мрійливо мружиться та плескає у плечі вишиванкера: "і ці люди, Хаїме, ще беруться вчити нас комерції!"
 

завіса
 

 

ПС: мораль: без моралі