Кого можна ненавидіти сильніше за русскіх агресивних чмонь-ванюшек?
 
Правильно, російських громадян - чмонь українського розливу, з українськими прізвищами. Отих правнуків поганих, дідами яких були або козаки, або репресовані в 40-х роках українці.
 
Дивимося новини й читаємо, що пуляв ракетами по Україні якийсь назаренко, шмаренко, кацапуренко, або якийсь козаченко(в). Ото теж огидно - причіплена, як бородавка до губи, ванюшкінська -в до українського -ко. Бородавка, що затирає українську ідентичність.
 
Ще мене нервує оте перепостіння на ФБ карт, де Кубань, курьска, воронезька області - Україна. Ото, ляяя, не на часі тішитися власним збиранням земель, які до того населені переродженими манкуртами. Давайте визволимо спочатку південь України з Кримом, трохи подумаємо про звільнення Донбасу з Луганськом, а потім вже підемо далі збирати території, населені генетичними українцями, заражених, на жаль, вірусом Zалупи головного мозку.
 
На жаль, українці виявились наданими до повної асиміляції в рашкостані. Ну, а що може бути серед дикунів, до того ж - кровожерливих?
 
Я на "Одноглазніках" час від часу любувався на життєві танці кацапів. І навіть не кацапів, а російських німців, яки виїхали до Німмечини. Вони залишилися рашкованськими імперськими ваньками у своїй більшості. Ну й роздивлявся фото однієї знайомої з України, яка вийшла заміж на ванюшку й подалася на расію.  Ну цікаво ж, бо расєю та її нрави варто вивчати. Як зоопарк.
 
В березні ж бачу -  молодичка все виставляє фото свого справді симпатичного синулі. Воно й нормально як для матері. Але то був березень 2022. І я вислав їй фото вбитої 5-річної дівчинки (те фото мене шокувало більш за інші), питаючи,  що вона думає про вбитих дітей в Україні. І вона сказала, що думає -
- СідІтє в подвалах, бендери. Ну й забанилася.
 
Тобто, вона знала, що Україну (і її рідну бабусю та інших близьких родичів бомбардують) - і порадила їм сидіти в подвалах. Яке піклування від онучки!
 
ОК. Якщо вона забанилася - то залишилися не забаненими її френди по "Одноглазнікам", а саме росіянські офіцери-відставники, дружбани її сім"ї.  Ну і я не відмовив собі у задоволенні висилати їм фото забаранених 200-х ванюшек з-під Києва. Дуже мальовничі фото. Ну й українські бойові пісні, щоб слухали.  Ні одна сучара ні слова не написала у відповідь. Думали, напевне, що їх ФСБ щупає за скрепні яйла...