Уявимо суходіл, як таку собі нескінченну плоску поверхню, на якій стоять гомосапієнси... (Це тіпа, як, здається, Остроградський почав лекцію перед паризькими модельєрами: “Уявімо, що людина має форму кулі...” Після чого решту йому довелося виголошувати в пустий зал...)
Отже.
Площина.
На ній гомосапієнси.
 
В цій ситуації будь-якому нормальному мушшИнці (з жінками не так, тому ми їх розглядати не будемо, жінка, як відомо, не чоловік), який бажає якось виділитися, висунутися, реалізуватися потрібно розпихувати оточуючих ліктями (ну й, по пиці також настукати своєму ближньому, ібо дальній наблизиться і вже стукотітиме по твоїй пиці), “строїти” їх “під себе”.
 
Іншого варіанту немає.
 
Он, на стадо горил гляньте, або яких інших орангутанів.
 
Гомосапієнс – тваринка стадна і організує своє суспільство на тих же самих засадах.
Ієрархічно.
Пірамідально, тобто.
Внизу – найбільш покладисті, сумирні, значиться. Трохи вище – трохи шустріші, ще вище – ті, які більш шустрі.
А зовсім вже нагорі цієї піраміди стоїть золотий унітаз, на якому НАЙКРУТІШИЙ реалізує задоволення своєї самої природної потреби...
Сере, тобто, на голови всім, хто нижче.
 
Не пам’ятаю, хтось з європейських філоЗопів навіть довів, що Бог, коли він є, саме такого верховного Властителя собою і являє, оскільки є сам по собі ніким і нічим не обмежене свавілля.
Всяка влада, так би мовити, від Бога.
 
І не кажіть мені, що він, тіпа, Великий і Любимий Вождь і править державою для загального щастя народного, входить в нужди кожного підданого поіменно...
Неможливо це.
 
Не під силу одній людині розбиратися з кожним окремо взятим жителем країни. Ні в кого, і ніколи це не виходило. І “з кожним другим-третім-десятим” також. І взагалі живими людьми в країні напряму командувати неможливо. Один спробував, Адольф Алоїзович його звали... Нормативна лексика таких виразів не знає, щоб точно оцінити його труд. Але в будь-якому випадку вельми сприяв розгрому Третього рейху...
 
Зазвичай, всі правителі правлять по статистиці. За абстрактною оцінкою стану тих чи інших областей чи галузей державної машини, над якими у них є контроль. Тобто, країна, народ, держава – для правителя МЕХАНІЗМ. Пристрій. Прилад. Знаряддя, яким цей самий управляючий добуває собі їжу, харчування. На прожиття.
 

Те, що механізм цей зібраний з живих людей – не хвилює анікогісінько. Абсолютно. Витрати виробництва. Так би мовити, історія робиться з наших біографій, м-да...
 
Ніяких альтернатив цьому державному устрою не існує.
 
З часів Олдуваю – і навіть задовго до – всі біоценози складалися саме за такою схемою. Хочеш “незалежності”, “творчої свободи” – піднімайся над іншими, відокремлюй себе від громадськості, примушуй рахуватися з собою. Розширюй свою свободу і обмежуй свободу оточуючих – інакше вони обмежать твою рано чи пізно...
 
Держава, побудована на такій нескінченній, заповненій гомосапієнсами площині (ще не за-були?), облаштована буде точнісінько так само. Ієрархічно. І являє, по суті, неминучий результат цієї самої боротьби за ВЕРХОВНИЙ УНІТАЗ. Дрібні групки зорганізуються в більш крупні, ті, в свою чергу, в групи ще крупніші, які створюють великі угрупування, ну, а вже ті – цілком можуть контролювати державу.
 
Тобто – в боротьбі за те, щоб бути НАЙ-НАЙ за століття (коли не тисячоліття) еволюції людство виробило “вертикаль влади”. Досвід взаємодії великих мас гомосапієнсів з метою підкорення ОДНОМУ НАГОРІ.
 
Це на суходолі.
 
А що ж на морі?
 
“А на море житьё не худо… Только ж тут такое чудо...”
 
М-да...
 
На морі – те ж саме.
 
Гомосапієнс – він же скрізь один і той самий: дві руки, дві ноги, голова одна: ніс, два ока, два вуха. Як не крутися. Тому у всякому середовищі поводиться однаково. Виділитися бажає. Проявити себе. Нагору пробитися. Владу реалізувати (тьфу, блін, хоч всіх святих поминай!)
 
Тому в морських цивілізаціях гомосапієнси поводяться точнісінько так само, як і на суходолі. Ну, тіпа, борються один з одним за першість.
 
Але тут трапляється несподівана штукенція.
 
Так би мовити – ті ж яйця, тільки в профіль виглядають зовсім інакше. ГИ!
 
Проявити себе в повному обсязі в реалізації влади можна і не захоплюючи царський трон.
 
Побудував корабель, набрав команду, пішов у море – і ти цар і Бог. Без обмежень. Можеш карати, можеш милувати, можеш піклуватися і гнобити, а трапиться нагода і власну імперію за-снувати, або, просто королівство – на якійсь нововідкритій землі.
 
Тобою відкритій – не ким-небудь!
 
І з аборигенами чинити як завгодно – це ж ти їх відкрив, до тебе їх просто в природі не існувало.
 
Он воно як!
 
І не потрібно влаштовуватися у “вертикаль влади”, не потрібно постійно підкорятися всяким-різним... нагорі, виконувати чужі забаганки і весь час очікувати, що явиться гонець від імператора з наказом удавитися шовковим шнурком чи заковтнути пластинку золотої фольги (був у Китаї такий спосіб накласти на себе руки).
 
Просто вернувся додому з плавання, здав законну долю від здобичі в казну держави, відпочив – і знову в моря. На волю...
 
А державною діяльністю в такому випадку займуться не найбільш відморожені, а ті, хто обережніший: в морі, звичайно, можна зірвати неміряний куш, тільки ж без макітри ще вірогідніше можна зостатися.
 
Недаремно ж з давніх-давен відомо, що люди поділяються на живих, на мертвих і на тих, хто в морях ходить…
 
Ось тут і виходить знову – за зворотнім зв’язком.
 
НАЙБІЛЬШ БУЙНИХ ЗА МОРЕ СПЛАВИТИ – в країні більш помірковані залишаться. БІЛЬШ ПОМІРКОВАНІ ЗАЛИШАТЬСЯ – “вертикаль влади” вибудовується не до самого верху. (Король Іоанн Безземельний, якого можна було б назвати Іваном Бездомним, в цьому плані дуже показовий приклад. Він зі своїми баронами ДОМОВИТИСЯ волів. На відміну від останнього, здається, абсолютного монарха Англії – свого братика Ричарда, ну, того, якому була вперше в історії зроблена пересадка серця: імплантовано серце лева. М-да...)
 
ВЕРТИКАЛЬ ВЛАДИ НЕ ДО САМОГО ВЕРХУ – значить, поверхом нижче народу доводиться радитися один з одним на тему, як жити.
 
Коли ж ДОВОДИТЬСЯ РАДИТИСЯ – так досвід управління державою напрацьовується.
 
А коли ДОСВІД НАПРАЦЬОВУЄТЬСЯ – так і з проблемами країна справлятися починає успішніше.
 
А коли ПРОБЛЕМИ ВИРІШУЮТЬСЯ УСПІШНІШЕ – так і держава стає стійкішою до катаклізмів, ніж сусіди.
 
А коли державна структура СТІЙКІША – так і сусіди вже впоратися поодинці не можуть. А це вже серйозно... а далі і взагалі – така держава починає правити сусідами, використовуючи так звану “стратегію непрямих дій”. У Англії немає постійних друзів – є постійні інтереси... Ось це от воно і є.
 
Тобто, суспільство складається не по традиції (“Ке-ак дам по башке!”), а по уму (Ну, тіпа... Там розуму спочатку, м’яко кажучи, не густо. Прикиньте, скільки пройшло часу від Івана, блін, Бездомного, до того, як Англія стала “володаркою морською”)
На суходолі влада і держава – це одне й те ж саме. Два брата-акробата. “Кто более матери-истории ценен...”.
 
Ми говоримо “влада” – розуміємо “держава”, кажемо – “держава”, розуміємо власті предержащі...
 
Це вже без усяких жартів.
 
А от в “морських цивілізаціях”, виходить інше – ВЛАДА І ДЕРЖАВА ВІДДІЛЕНІ ОДИН ВІД ОДНОГО.
 
Ось такі струдлі з кошенятами…
 
На цьому підняту давним-давно тему “Про демократію” буду закінчувати.
Ідея спільно з П. Станіславським. Літературна обробка і запис П. Станіславського.