Юрій Швець колишній радянський розвідник. Після розпаду СРСР залишився в З’єднаних Штатах Америки і працює там експертом з політичних і юридичних питань. Відкрив свій відео канал на ютюбі і веде там дуже цікаві і інформативні програми. Я часто його дивлюсь і слухаю, підписаний на його канал і ціную його інформацію і аналітику. Він блискуче викриває російську ідеологічну і не тільки агентуру, а по відношенню до України його позиція набагато більш кваліфікована і доброзичлива в порівнянні з так званими російськими борцями з режимом.
Тим більш дивним для мене стала позиція пана Юрія Швеця в декількох останніх передачах. В проросійськості його позиції я не мав сумнівів і раніше – його висока думка про такого одіозних персонажів як Д. Гордон і О. Бацман, які давно стали адептами великої дружби українців з «гарними росіянами, яких більшість», ясно свідчила про якусь двоїстість пана Швеця. І ось сьогодні 29 жовтня 2021 року я отримав відповідь на всі питання щодо причин цієї двоїстості.
Пару днів тому пан Швець якось відхилився від своєї коректно беземоційної об’єктивної манери ведення етеру. Мова зайшла про Навального і пан Швець навіть не вивалив на Навального потік дифірамбів, а перейшовши на містичну риторику порівняв Олексія Навального з Ісусом Христом. Це при тому, що Навальний критикує нинішнє московське керівництво виключно за корупцію, а такі імперські дії як агресії проти Грузії і проти України він підтримує з деякими зауваженнями, тобто він би це зробив краще. Потім я не дивився декілька передач пана Швеця, мені цікава була ця його двоїстість, але не настільки, щоб стежити за всіма його етерами. І ось 29.10.21 вистрибнула інформація на моєму компі, що Юрій Швець буде коментувати застосування Україною Байрактару на східному фронті. Саме з цього етеру Юрій Швець більше нічим мене не здивує, я повністю зрозумів його психологічні комплекси. Він різко критикує застосування безпілотників моєю країною. Я докладно переказувати його аргументацію не збираюсь, а от методологія побудови ним інформації дуже забавна… Вона полягала в суміщенні правдивих фактів з суто суб’єктивними оцінками експерта в його підводці до основної теми і висновком з його підводки, які стали вітієватою промовою з традиційними москальськими лякалками. Лякалки являли собою потік думок, їх повторювати не буду, а вступна частина цікава. Вона складається з переліку провалів і некомпетентності української влади з додачею особистої оцінки нинішнього стану справ у путінському оточенні. Щодо провалів і некомпетентності сперечатись неможливо, щодо особистої оцінки – коректних доказів її правильності не існує. І ось з цього логічного компоту пан Швець робить дивовижні і дуже опосередковано пов’язані з своєї підводкою висновки. Тобто споживачу інформації запропонована досить неякісна версія нейролінґвістичного програмування.
Не варто було б приділяти цьому невдалому етеру уваги, якби пан Швець не відкрив публіці справжню базову причину своєї дивовижної чи то проукраїнської чи то проросійської позиції. Він розповів про свій сімейний стан. Сам Юрій Швець етнічний українець, його дружина росіянка, а от результуючий вектор – діти… росіяни. От і відповідь про причини політичної шизофренії дуже якісного аналітика. Він залишився в парадигмі радянської етнічної політики, в якій всі були радянськими людьми, а в паспорті записувалась етнічна приналежність у графі національність. Меншовартість українця не декларувалась ніде, в цьому не було потреби. Люди самі «правильно розуміли що до чого» і тому голова сімейства легко відмовився продовжувати свою українську родослівну. Тепер таким людям важко зрозуміти, що проросійська позиція не може існувати без найважливішої складової – позиції антиукраїнської. У нас містечкові клоуни на кшталт Мураєва і російські шовіністи чудово це розуміють, розуміє це, до речі і вищезгаданий Гордон з Бацман, не може зрозуміти це вельмишановний пан Юрій Швець, не може чи не хоче – це питання. Я тут не веду мову про расові особливості українців і московитів, їхніх антропологічних відмінностей в побудові черепної коробки, груп крові тощо. Мова йде про споконвічний ментальний конфлікт між цими народами, який лаконічно проявляється в тому, як українці називають москалів – а саме кацапами (катами цапами).
Що ж почекаємо наступних етерів блискучого політичного аналітика, чим закінчиться і куди приведе його власна політична шизофренія.
