Пострадянську Україну марксизм досі чіпко тримає в своїх руках, капіталізмом, який насправді мав би називатись індустріальним або постіндустріальним суспільством, тут і не пахне. Тхне тут законсервованим комуністичним хаосом і марксизму нема потреби в модернізації і пошуку нових руйнівних ідей. Та й до того ж Сталін свого часу зачистив ком партію від людей бодай трохи здатних на критичне мислення, отже навіть за потреби у неокомунізму України не набереться навіть мінімальна кількість вишуканих теоретиків цього напрямку. А ось країни цивілізовані капіталістичні стрімко розвивались, міняли цілі пласти взаємовідносин, не кажучи вже про технологічні стрибки. Приблизно з середини 80-х саме капіталістичні країни спродукували справжній інформаційний потоп запустивши в обіг карколомні комп’ютерні технології. Але не варто думати, що марксизм склав зброю.
Якось коментуючи заворушення на Кубі, які відбулись нещодавно, Президент Байден зауважив, що марксистські режими, в тому числі і на Кубі довели свої неефективність і мусять піти в історію. Іронія ситуації в тому, що майже половина американської демократичної партії - неомарксиський проєкт. Зокрема такі діячи як Обама і Х. Клінтон – відверті марксисти. Як же так сталось. Докладно ця тема висвітлена в блискучому виступі П. Полонського, там наведений докладно величезний фактаж розвитку європейського, а потім і американського неомарксизму. Я не стану дублювати вченого, а лише наведу деякі факти з історії неомарксизму, щоб вибудовати ясну картину сьогоднішнього стану справ.
Те, що капіталізм прудко розвивається опираючись на технічний прогрес і гуманізуючи історичний процес, європейські марксисти зрозуміли ще в 30-ті роки ХХ століття. Італійський марксист Грамши зрозумів необхідність ревізувати і оновити марксизм. Зрозумів, що пролетаріат, тобто робітничий клас втрачає ефективність як інструмент продукування хаосу, а саме це, а не пресловуте бажання захистити експлуатовані класи, було і залишається справжньою метою послідовників Маркса. Головною причиною відмови від спирання на робітничий клас стало те, що останній фактично перетворювався вже тоді з знедоленого пролетаріата на більш менш забезпеченого найманого робітника. Це було не так помітно в нерозвинутих країнах, але ця тенденція ясно проглядалась в країнах розвинутих. Грамши запропонував поміняти передовий революційний клас пролетаріат на прошарок творчої інтеліґенції, представників авангардного мистецтва. Ліва преса і ліві інтелектуали стали просувати відповідних митців на перші ролі в суспільному житті, шукати в їхній творчості протестні елементи, коротше кажучи – робити з цих митців ідолів.
Радянські ідеологи холодно зустріли цей рух, вони не розуміли, що їхній догматичний комунізм, який з роками всмоктував в себе все більше ханжества може існувати лише в такій архаїчній країні як СРСР. Радянські ідеологи не критикували таких авангардистів як Пікасо, але не підтримували розвиток подібного мистецтва у себе на батьківщині перемігшого марксизму. Ну на авангардному мистецтві неомарксизм довго не заморочувався. Моду на хаос і антисуспільну поведінку він стимулював, але серйозних викликів капіталізму цим не створив.
Модернізований ідеями Грамши марксизм європейський після ІІ світової війни висадив свій інтелектуальний десант в З’єднані Штати Америки. Саме цей десант вдихнув нове дихання в це язичницьке вчення, а головне – поступово знайшов масовий інструмент для просування марксистського руху. Цим десантом були врятовані з нацистських концтаборів юдеї, які виявились зовсім не юдеями, а євреями марксистами. Почали ці грамшисти, а це безперечно були вони, з операції «підміна». На пересмикуванні заснований весь язичницький атеїстичний контент. Для ліваків було дуже важливо відштовхнути від лівацтва марксиста Ґітлера. Так, Ґітлер на словах марксизм відкидав, критикував його і ототожнював з юдейством, але партія то його була націонал-соціалістичною і в галузі економіки повторювала майже стовідсотково соціал демократичну ідеологію, щоправда дуже радикалізовану. За рішенням марксистів емігрантів Ґітлер раптом став фашистом, а партія його фашистською. Як це не дивно радянський диктатор Сталін зробив таке саме перейменування, правда немає даних про якусь координацію цих маніпуляцій. Спрацювала геббельсівський вислів – чим більше брехня, тим більше в неї повірять… І повірили. Повірили, не зважаючи на відвертий її ідіотизм. Фашизм – італійське слово, перекладається як пучок, а означає згуртованість. Саме згуртованість італійської нації намагалась створити італійська фашистська партія під проводом учасника Соціалістичного Інтернаціоналу Беніто Муссоліні. Вона була близькою за ідеологією до націонал-соціалізму, але не містила в собі антисемітських гасел, а головне – не була засуджена жодним міжнародним судом на відміну від націонал-соціалізму. Так, фашизм це приблизно такий же як нацистський лівий проєкт, але була одна обставина, що призводила до абсолютної державної італо-німецької ворожнечі. Фашизм в державному будівництві проголосив відтворення Римської імперії, а нацизм – створення Великого ІІІ Рейху, не треба бути великим знавцем історії, щоб знати, що кордони цих уявних імперських утворень перетинаються, а отже міждержавний конфлікт фашистської і нацистської держав в майбутньому був неминучим. Менше з тим і пересічний громадянин і високий інтелектуал всього світу прийняв цю маячню і нацист Ґітлер став в незрілих умах народів світу (в тому числі і вибраного) фашистом, це до речі, шикарний приклад застосування технології нейролінґвістичного програмування (нлп). Назва фашист не тільки обілила соціалізм, але дозволила називати фашистів правими екстремістами, з тих пір і німецькі неонацисти і гітлерівці разом з соціалістами фашистами – вважаються правими. Не відстають і наші вітчизняні придурки – у них партія «Свобода», що виступає з суто лівацьких позицій (крім відношення до релігії) зветься крайнє правою. Насправді ультраправі – це лібертаріанці, вони підтримують Трампа, хоч сам він і не є лібертаріанцем, але про них в іншому тексті.
В ЗША європейські марксисти швидко захопили ключові позиції спочатку в мас медіа, а згодом перекинулись на університети. В університетах ліваки стали стрімко насаджувати атеїзм і марксизм. Вони скористались стрімким ростом технологій і пов’язаного з цим добробуту населення, а головне – механізація і автоматизація різко підвищували продуктивність праці, вивільнювала велику кількість робочої сили. Це дозволяло великому загалу людей перейти на державне утримання і за декілька десятків післявоєнних років сформувалась ціла верства населення, де декілька поколінь взагалі не працюють. З іншого боку університети розширили набір в різноманітні нові професії, більшість з яких – відверте породження псевдонаук. Цілі хмари спеціалістів «якості щастя», «синергетики природи», «рекрутерів», «психологів» тощо. Вчитись на таких дисциплінах було розумово легше, а студенти таких «спеціальностей» залежали повністю не від знань (які там знання штучних мудрувань), а від викладачів, а ними, як легко здогадатись стали ті ж ублюдки з когорти марксистів. Народи розбещуються дуже швидко, а людині притаманно йти лінією найменшого спротиву. Інженерна праця, праця програміста тощо вимагають набагато більших інтелектуальних затрат ніж праця оцінщика і продуцента щастя, отже відсоток інженерів і програмістів емігрантів став стрімко зростати, росте він і зараз.
А от що стосується безробітних в енному поколінні, то ліваки геніально узріли в цій біомасі ідеальний матеріал для заміни прогресивного пролетаріату. Матеріал цей складається переважно з негрів, тепер їх називають афроамериканцями. І тому ліваки не вагаючись взяли на озброєння цієї біомаси чорношкірий расизм. Була запущена програма тотальної вини білошкірих американців перед чорними, останніх африканські царьки продавали в рабство, а потім цих рабів завозили на роботи в ЗША. Рабство – ганебний супутник всього людства на протязі віків, приблизно 150 років тому саме американське суспільство розпочало боротьбу з ним і до сьогоднішнього дня в ЗША панує рівність рас і відсутність рабства. Але як марксизм спекулює на стрімкому розвитку капіталізму, так він спекулює і на історії. Расисти з організації «Чорні життя мають право на життя» не просто заперечують таке ж право представникам білої раси, але постійно провокують чисельні «акції протестів», а насправді - погроми з грабежами і насильством. Кримінальні особи з чорним кольором шкіри стають героями в разі загибелі. Хоча ця загибель майже завжди – це результат їхньої кримінальної діяльності. В цих екстремістських організаціях приймають активну участь і представники авангардного мистецтва, не забули марксисти заповіді Грамши, і представники великого бізнесу, згадаємо придурків російських капіталістів напередодні 1917 року. Залучили до своїх лав марксисти ще один славний передовий загін хаосу – гомосексуалістів і трансвеститів.
Трошки зупинюсь на останніх. Після того, як в переважній більшості країн відмінили кримінальне переслідування за гомосексуалізм, почався процес пропаганди цього типу статевих відносин. Суспільству стала нав’язуватись мода на гомосексуалізм. Фільми, музична індустрія, високочолі інтелектуали пропагували оригінальність і унікальність представників цього напрямку. Потрошку просувалась ідея, що гомосексуалізм – це ознака прогресу і толерантності суспільства. Зараз цей маразм досягнув фантасмагоричних форм і в шкільних закладах часто навіть забороняють називати стать тої чи іншої людини, а деякі потвори навпаки встановлюють нові статі. Насправді гомосексуалізм чудово вписується в архаїчний хаос до якого веде марксизм. Адже в древньому світі (Греція, Рим) це явище було і пронизувало всі верстви суспільства. Тора каже, що спочатку Адам був сукупністю чоловічого і жіночого первнів. Отже після відділення чоловічої частини від жіночої не могло не бути залишків одного в іншому. Людина має одним зі своїх завдань виправити і цей недолік Світу, а точніше розвинути свої іншостатеві залишки в позитивному напрямку. Не всім дано з цим впоратись, деякі деградують настільки, що в позитивному напрямку не виходить. Причини тому різні, людей не можна переслідувати за це, але і пишатись їм нема чим. А тим більше, всиновлювати і удочеряти дітей, виховувати їх на своєму, м’яко скажу не досконалому прикладі… А ганебні гей паради, де пишаючись своєю неспроможністю до нормального життя ця спільнота демонструє безсоромну непристойну поведінку, викликаючи огиду у нормальних людей. Прапором села Гомосекове (пам’ятаєте старий анекдот про село Гомосекове?) є райдуга. Наївні дитячи діячи полюбляють зображувати дітей на фоні райдуги-веселки, називати всілякі журнали і віршики веселками, а гомо середовище вибрало цю веселку своїм символом. Що ж це за знак – райдуга, чому заохочення дітей радіти райдугам – річь м’яко кажучи дурнувата, а от обрання гоміками своїм символом райдугу – логічне і, впевнений, свідоме. Згідно Торі, після Великого Потопу Всевишній поклявся Ною більше не знищувати Землю. При цьому Він зазначив, що в разі коли його терпець буде знов уриватись від грубих і наглих помилок людства, як то було перед Потопом, то для згадки про цю Свою клятву Він буде навішувати над Землею Райдугу, щоб стримувати Свій справедливий гнів. Отже по перше - зовсім не варто радіти веселці, по друге - усвідомлюючи в підсвідомості, що вони роблять, гомосексуали самі звертаються до Творця з нагадуванням про Його гарантії.
Корінною відмінністю неомарксизму від марксизму є його розуміння безглуздості ідеї - всі економічні об’єкти націоналізувати і всіми ними керувати керувати. Приватну власність і капіталістичну економіку неомарксисти не відкидають – вони прагнуть її використовувати. До цього додумався ще Ґітлер. Неомарксизм прагне фактично керувати суспільством за допомогою всіляких комітетів щастя – нащадків катедр марксизму-ленінізму, а керування економікою залишити капіталістам, тримаючи останніх під ідеологічним контролем. Вони прагнуть паразитувати на досягненнях капіталістичного устрою, сподіваючись на автоматичне продовження успіхів постіндустріального суспільства. Мені довелось на ютюбі побачити уривок лекції троха чокнутого професора, яку він розпочав так – мільярди років назад вибухнув великий вибух, в результаті якого виникли уламки зірок, а із них виникло людство. Аудиторія молодих студентів бовдурів влаштувало йому овацію. Ідіоти неомарксисти сподіваються на цих кретинів, або на емігрантів з вищою неамериканською освітою? Такі сподівання – утопія, імператорська Росія на європейських емігрантах і юдеях кантоністах спромоглась лише на жалюгідне поза цивілізоване існування.
Ну в ЗША далеко до такої сумної перспективи, Байден на відміну від Обами не неомарксист, а тиск республіканських штатів на федеральний центр має ще великі резерви для посилення впливу здорового глузду.
