Загальна думка про марксизм полягає в тому, що такий собі Карл Маркс розробив теорію розвитку політичної та економічної організації суспільства в процесі історії людства і знайшов шлях до справедливого облаштування людського життя. При чому всі біди людські, всі несправедливості життя згідно з цією теорією існують тому, що суспільство поділено на експлуататорські хижацькі і пригноблені верстви населення. До пригноблених верств населення марксизм відносить пролетаріат і селянство, саме вони мусять бути звільнені від експлуатації, а внаслідок того, експлуататори – капіталісти і феодали - категорично проти такого звільнення, а до того ж самі являють собою щось демонічне, то їх належить знищити. Спочатку це знищення подається як скасування таких класів (таку назву верстви населення отримали в марксизмі), але в подальшому з’ясовується, що знищення цих класів можливо тільки фізичним знищенням представників цих класів. Коли ми вивчали цю марксову людиноненависницьку галімат’ю в політехнічному інституті, то дивувались не тільки звірячості змісту, але і його глупоті та відсутності елементарної логіки. Щодо логіки – якщо ознакою експлуатованості людини була, як стверджував Маркс, належність до найманих працівників, то чому сама ця теорія відносила до експлуатованих тільки пролетарів (робітничий клас) і найманий селянських робітників? Чому ні агрономи, ні зоотехніки, ні інженери не відносились до цієї пригнобленої категорії, а що вже казати про лікарів, вчителів, творчої спільноти? Дивним видавалось і твердження, що суспільний лад капіталізм базується на отриманні прибутку і цим відрізняється від тих ладів, що йому передували. Як це не дивно, але і зараз нинішні мудрагелі на повному серйозі закативши очі вірують, що до того, щоб отримувати прибуток і будувати на цьому державні і суспільні інституції, людство додумалось так історично пізно, а до того існувало в якийсь дивовижний нікому нині не відомий спосіб.
 
Справжні гносеологічні корні марксизму з’ясувались лише після загибелі в 1991 році комуністичної імперії. Тоді багато було інформації, яка потім якось непомітно зникла, оговтались марксистські адепти, знищили те, що встигли. Так от була інформація і про Карла Маркса, вона викладена зокрема в творах двох авторів – Канигіна і Клімова. Автори цікаві – Канигін був секретарем комуністичного парткому Академії Наук, а Клімов був емігрантом, який патологічно ненавидів гомосексуалістів та юдеїв. Так от, виявляється, що радянські комуністи, зокрема Бухарін в 30-ті роки відряджалися до європейських країн і скуповували за великі гроші матеріали, пов’язані з Карлом Марксом. Нинішньому читачеві важко усвідомити, що комуністична ідеологія СРСР була фактично атеїстичною церквою, а основним догматом її було – «Вчення Маркса вічне, тому що правильне». Це легко перевірити, було б бажання. Так ось, ці документи комуністичного ідола № 1 і були розсекречені. З’ясувалось наступне – ще в юнацтві Маркс написав вірш, в якому клявся знищити життя на Землі, крім того дружина Маркса, будучи членом сатанинської секти, залучила до цієї секти самого Карла. Отже естафету язичництва було підхоплено, а сам отримувач цієї естафети став першим ідолом, до якого пізніше приєднались Ленін, Сталін, Мао Цзе Дун тощо.
 
Цікавим є успіх головної праці Маркса «Капіталу», він був обумовлений дуже професійним перенесенням стилю юдейського Талмуду в її текст. Дурість, а часто просто маячня «Капіталу» тонула в складних словесних побудовах цього псевдонаукового творіння. Карл Маркс був не єдиним нащадком Ізраїля, хто використовував юдейську традицію для своїх творінь. Психологи Фройд, Юнг, Адлер перетворили каббалістичний лайт на психоаналіз, а нинішній нобелівський лауреат юдей юдофоб Хомський довів принципову нездатність тварин до розумного мовлення, теж просто проспекулював на давно відомій юдейській назві людини – людина, яка говорить. Проте Маркс не став просувати юдаїзм лайт, він створив криве дзеркало Талмуду, подібно до тези в християнській традиції: диявол – мавпа Бога. Га-Шем довго сепарував народ Ізраїля. Почитайте як в Торі описано цей процес перетворення народів іврім на народ Ізраїля (нащадки Ізраїля). І ось Сатан з цього створеного Господом народу вибирає виродків для боротьби з Божою Програмою. Не випадково, що засновник конвеєра інквізиції був юдей вихрест Торквемада, а марксизм – сатанізм сучасності започаткував онук рабина Маркс. Проте окремих екземплярів зрадників Бога Ізраїля для новітньої наукоцентричної епохи було замало, потрібні були цілі юдейські антиюдейські спільноти. Маркс з’явився в результаті асиміляції юдеїв в німецьку політичну націю і таких німецьких неофітів було дуже багато. Вони тоді легко асимілювались в німецьку спільноту, але, на мій погляд, на наступному етапі Сатану були потрібні більш екстремістські налаштовані представники юдейства. Тут мушу зробити певне пояснення. Сатанинська секта, до якої входив Маркс, описана в романі-бестселері Дена Брауна – типова язичницька спілка. Є така думка, наприклад її висловив диякон А. Кураєв, що ця секта притаманна ґностикам. Це велика помилка, ґностики не ставлять собі за мету знищення Світу. Своє завдання вони бачать в перенесенні після смерті в Світ вищий ніж Світ Творця. Самого Творця вважають банальною невдахою, що створила дефектний Світ. Своїм попаданням в більш високий Світ вони хочуть запобігти реінкарнації собі, а також бажають апелювати більш високому Богу з приводу недоліків проявленого Світу. Для цього в цьому житті прагнуть стати пневматиками, що на їхню думку гарантує їм досягнення своєї мети. Але ґностики – тема окрема.
 
Спочатку опишу для чого Сатану були потрібні саме юдейські зрадники, а потім розповім про те, де і як їх було залучено до лав сатанізму. Перед тим зверну увагу читача на те, як переплітається в цьому проявленому світі містичне з повсякденним, це свідчить про єдність світу. Ми просто часто не звертаємо увагу на цю єдність, а подеколи вона ховається від нас. Отже для чого Сатану юдейська складова в його протидії Програмі. Згадаємо момент дарування Тори на горі Синай. Був момент, коли юдеї (нагадаю, що там були не тільки представники народу іврім) увиділи Тору. Тобто мова йде про те, що дарування Тори не було розтягнутим в часі слуханням тексту, а одномоментним актом видіння, адже коли ми дивимось ми одразу пізнаємо об’єкт на відміну від розлогого слухання. Саме так і пояснює цей епізод Рабейно Бахья, видатний середньовічний авторитет Каббали. Ну а користуючись сьогоднішніми нашими комп’ютерними знаннями ми можемо описати цей епізод так – біля гори Синай представником Вищих Сил, якого юдеї вважають проявом Творця га-Шемом було проведено телепатичний сеанс і кожному представнику народу Ізраїля було вживлено чип з інформацією Тори. Зроблено це було за допомогою пристрою, який сучасними юдеями імітується і називається тфелімом. В тфелім вкладається папірець з текстом із Тори, що символізую саме цей процес – встановлення нематеріального інформаційного файлу в людину. Юдейська традиція каже, що в наслідок цього в утробі матері юдейки янголи читають Тору майбутній дитині. Ось тому юдейство за правилами Галахи передається за материнською лінією, наявності тільки батька юдея для такої передачі недостатньо. Ось чому процент юдеїв лауреатів Нобелівської премії не співставим з процентом самих юдеїв від всього людства, а дурень клоун обирається Президентом країни і президентить собі…
 
Тут варто торкнутись насамперед зовнішньої політики. Заперечуючи на практиці безглузду тезу не тільки Порошенка, а й свою про безальтернативність «мінського процесу», Зеленський своїми на перший погляд непрофесійними дипломатичними ходами фактично його знищив. Про це свідчить стаття російського політолога Лук’янова, яка дезавуює всю маячні путінських козаків про нібито згоду Нуланд з російською позицією в даному питанні. Нуланд може говорити що завгодно (і що подобається) як російським політикам, так і українським. Проте політолог, який фактично розробляє путінську зовнішню політику, а Лук’янов є саме ним, праґматично і тверезо оцінює той стан справ, що нині сформувався. Ось вам і клоун, ось чому процвітає в світі юдофобія тих, хто не в змозі конкурувати з юдейством. Тут підтверджується ще один постулат юдаїзму – проявленому Світу не притаманне, як абсолютне зло, так і абсолютне добро. Людині, а тим більше політологу, не личить абсолютизувати зло своїх політичних опонентів і своє, як вони переконані, добро. А на жаль саме так чинять «порохоботи», «юлеботи» і «зелеботи».
 
Повертаюсь до історичної картини становлення марксизму. Так де ж Сатан набрав велику кількість радикально налаштованих юдеїв зрадників, юдеїв юдофобів. Ви вже здогадались – так, в Російській імперії. Тут-то і буде викладена дивовижна історія появи назви єврей. Російська імперія потребувала кваліфікованого хоча б мінімально освіченого персоналу. Дрімуче кріпацтво гальмувало освіту більшості населення імперії, до того ж численні фінські говірки народів імперії утруднювали не тільки освіту, але просто комунікацію. Російська, якщо її так можна назвати мова, тільки в ХІХ столітті стала вживаною в державному управлінні і вищих верствах суспільства, а загальнодержавною і то відносно вона стала лише після так званого Всеобуча – кампанії русифікації 30-х років ХХ століття. Кадровий голод в XVIII столітті вгамовували германськими вченими, технічними фахівцями, політиками, полководцями. Почали залучати і юдеїв, благо ідиш – це один з діалектів німецької мови, яка була тоді практично державною. В ХІХ столітті залучення юдеїв до православ’я і «русского мира» отримало системний характер. Головним інструментом цього став примусовий набір в армію, який проводився жеребкуванням в юдейській громаді. В армії насильницьким шляхом, часто вживаючи дуже жорстокі методи, юдеїв примушували відмовлятись від своєї віри і залучали до православ’я. Такі методи на відміну від німецької дійсності з її інтелектуальною асиміляцією приводили в Російській імперії до юдейської манкуртизації. Що таке манкуртизація – читайте видатного киргизького письменника Чингіза Айтматова, тут лише зазначу, що це більш жорстока форма яничаризації. В Російській імперії не оминали і асиміляції інтелектуальної. Вона полягала в тому, що для отримання належної світської освіти, влаштування на престижну «інтелігентну» роботу, зайняття творчою діяльністю і просто для виїзду з так званої «Зони осідлості», яка розташовувалась на околицях імперії і поза межами якої юдеям заборонялось навіть тимчасове перебування, юдеї приймали православну, а іноді протестантську віру і інтегрувались до російського суспільства. Тих юдеїв, які були піддані манкуртизації називали кантоністами. Але сатанізм російської імперської політики не міг обійтись без сакралізації і без надійного закріплення русифікації, а радше московізації частини юдейства. Тут ми плавно підійшли до самоназви народу нащадків Ізраїля.
 
Є таке дивовижне слово – жид. Це назва ізраїльського народу практично в усіх європейських країнах, це латинська транскрипція слова юдей – джудеус, ну і варіації жид, джеу тощо. Дивовижно, що скажімо в Польщі, Німеччині, Франції і титульні народи і самі нащадки Ізраїля саме так себе і називають, а от в Росії це слово вважається лайкою і вважають його лайкою і росіяни і нащадки Ізраїля, я Україну тут не розглядаю, тому що в цьому, як в багатьох інших випадках, українське суспільство займає вторинну холуйську позицію по відношенню до кацапських наративів. Але варто будь-якому російськомовному бней Ізраелю завітати до будь-якої європейської або американської країни і всі образи зникають, і самі представники російськомовного юдаїзму не тільки спокійно відкликаються на звернення жиде тощо, але і називають себе так само – жид. Цікаво, що коли хтось в Україні називає юдея жидом, російськомовний юдаїзм виходить на міжнародну арену з воланнями про гоніння «українських антисемітів», антисеміт – ще один абсурдний міт. Апелюючи до західної публіки і знаючи, що та просто не зрозуміє образливий зміст слова жид, ці хитромудрі діячи приписують тому, хто вимовив це «страшне» слово, що він «обзивав нещасних євреїв брудними жидами» хоча в промові останнього про гігієну не йшлось. Російськомовні юдеї називають себе саме євреями. От і розглянемо походження і значення цих назв, а заразом з’ясуємо, чому московитам-імперцям було край важливо витіснення слова жид і заміна його словом єврей.
 
Деякі юдейські рабини і більшість християнських проповідників виводять назву єврей (іврім) з переходу Абрагама, тоді ще Абрама, через річку при виконанні ним Божого наказу покинути своє постійне місце проживання, адже іврім – це той хто щось переходить або проходить якийсь шлях. З цього романтичного трактування виходить, що іврім – це нащадки Абрагама ну і, можливо його оточення. Проте уважно вивчаючи текст Тори легко встановлюєш, що іврім – це нащадки Івера, сина Шема (Сіма) і назва іврім походить саме від імені Івер і означає набагато більше, ніж перехід якоїсь конкретної земної річки. Насправді ім’я Івер і похідна від нього назва іврім означає перехід сакральний, перехід зі Світу душ у Світ душ, тобто умовний коридор, яким і є життя людини. Саме розуміння життя як коридору для проходу в Світ душ було притаманне Іверу, саме за це було дано йому таке ім’я, саме тому Всевишній обрав для селекції Свого народу нащадків Івера іврім. Не тільки Абрагам належав до народу іврім, в Малій Азії при археологічних розкопках знайдено ціле місто з свідченням, що це місто народу іврім, за юдейською традицією саме в ньому оселився Лаван і інші представники народу іврім. А от назва юдей – це зовсім інша річ. Знову ж таки слід відкинути наївні твердження юдейських рабинів, що назва має походження суто з політичної географії, тобто назви одної з двох держав нащадків Ізраїля – Юдеї. Ні, назва юдей більш пізня – вона з’являється вперше в книзі Мегелат Естер, перекладається ця назва – вдячні. Щоб це зрозуміти і усвідомити за що вдячні юдеї (вдячні вдячні) треба звернутись до змісту цієї книги, а головне – трактування історії, що описана там юдейськими мудрецями. На думку цих мудреців – набір випадкових і здебільшого абсурдних подій, що наведений в Мегелат Естер, які врешті решт призвели до рятування ізраїльтян від тотального знищення – доказ існування Всевишнього і Його провидіння (управління подіями), саме це святкують юдеї у свято Пурім. Зміна самоназви жид (юдей) на єврей переводила цю спільноту з категорії «святого народу» до категорії «одна з етнічних спільнот». Це докорінно міняло самоідентифікацію юдейства, служило асиміляції, а в умовах Російської імперії, частіше до манкуртизації. Ну а механізмом зміни назви було надання слову жид образливого характеру. Номер вдався, для відсталої Російської імперії надійшла ціла плеяда високо і не дуже освіченої юдейської спільноти, а частина юдейства – найбільш криміналізована і радикальна почала організацію марксистських гуртків і організацій, які згодом і забезпечили перемогу марксизму. Саме ці, колись юдейскі, а тепер єврейські радикали і утворили після перемоги жовтневого перевороту 1917 року інститут радянських комісарів і сформували радянське політичне керівництво. Я маю на увазі насамперед Леніна, Троцького, Сталіна, Камєнєва, Зинов’єва тощо. Здавалось би яке значення має це сьогодні, після руйнування марксистського політекономічного проєкту в 1991 році?
 
В тому то і справа, що в Україні, а саме наша країна мене турбує, основні марксистські ідеї не тільки не зникли, а укріпились. Укріпились завдяки нікчемній по суті паразитичній верстві нашого населення, а саме – так званій політичній та інтелектуальній еліті. Всю увагу народу засоби масової інформації, які повністю під контролем олігархів, а укомплектовані цією елітою, привертають до боротьби з корупцією, до виступів безмозгих політиків реформаторів, дурнуватих політологів тощо, перемежуючи це божевілля божевільними виступами придурків клоунів, які то грають на музичних інструментах в оригінальний спосіб, то голяка бігають по сценам різноманітних концертних залів. Український пересічний громадянин, який як всякий іноплемінний пересічний і так за визначенням не є дуже розумним, перетворюється ну якщо ще не на овоч, то принаймні на тварину. Тут доречно буде згадати чудовий роман Марка Твена «Пригоди Гекельберіфіна», там мандруючі актори халтурщики замість об’явленої на афішах вистави пробігали по сцені в голому вигляді, і поки розгублена публіка встигала зрозуміти що до чого зникали з вирученими від продажу квитків грошима. Американська публіка ХІХ століття виявилась хоч і довірливою, проте не дуже гуманною і врешті решт після одної з таких «вистав» виваляла цих акторів в дьогтю і відібрала гроші, а от пересічна публіка українська подібного Актора поставила Президентом над собою. Якщо хтось пам’ятає своє дитинство і чудовий роман М. Твена, той не здивувався здивуванню коміків американських цьому факту української історії, а це здивування вони висловлювали часто під час візиту і зустрічі нашого очільника з Трампом. Те що у нас така олігархічна система, олігархи такої якості, народ, що дозволив перетворити себе на смішного недалекого хохла причина одна – марксизм. Спробую це проілюструвати.
 
Перша теза марксизму – дружба народів. Всі рупори пропаганди СРСР вбивали в нестійки комунізовані мозки тезу, що людство не поділяється на народи, а лише на класи – клас гнобителів-експлуататорів і клас гнобимих пролетарів, які створюють матеріальні цінності, які привласнюють гнобителі. Радянським людям не заважало вірити в це словесне марево ні ворожі відносини трудящих азербайджанців і вірмен, ні власна м’яко кажучи неприязнь до всіляких «азіатів», «негрів» тощо. Зараз всі, хто не страждає аутизмом або лицемірно прикривається ним, знають про звірства кацапів і лугандонських колаборантів по відношенню до українських патріотів. Але це не заважає різноманітним гордонам, зеленським і їм подібним «висловлювати любов і повагу» великому і дружньому російському народу, якого народ український влучно назвав кацапом (катом цапом). Годі дивуватись, що наперекір здоровому глузду і бодай мінімальному праґматизму, пересічний малорос (і дураченко і холуєнко) з відкритими ротами слухає цих викидків юдейства і дивлиться кацапські телесеріали. Тут ще одна дивовижна деградація, вона не прямо витікає з марксизму, а опосередковано, цим серіалам ганебні людинки вірять, вірять, а радше вірують, чого не можна було закидати людині радянській – вона радянські фільми сприймала як казки. В основі «дружби народів» марксизму закладена та антиПрограмна ідея побудови Бабилонської Вежі. Всі визнають, що Радянський Союз як раз і був спробою вибудувати подібну вежу, всім ясно, що ідея провалилась, і менше з тим від неї не відмовились сатанинські сили. І хай їхня мета скромніша за ідею вежі – всього лише знищення України прагнуть і путінська верхівка Росії, і російський народ, і внутрішні українські відверті і приховані колаборанти, ідея ця працює. В Україні дуже важко відрізнити хто з тих, хто направо і наліво роздає чи бере інтерв’ю як з затятими терористами, так і з представниками «російської опозиції» є колаборантом, а хто просто бовдуром, третього тут явно не дано.
 
Другою базовою ідеєю марксизму, яка призначена для створення хаосу є ідея відмови від ієрархічного устрою суспільства, заміна його ієрархічним абсурдом. Це відбулось давно ще за часів радянщини. Ще Сталіним був фактично знищений інженерний корпус імператорської Росії. Інженери ці хоча і не продукували революційні інженерні ідеї на кшталт західноєвропейських та американських, все ж були достатньо високого рівня і при належному розвитку капіталістичних принципів, заснованих на засадах цінності інтелектуальних здобутків людини, могли б забезпечити технологічний прорив. Але у інженерної праці є одна важлива вада з точки зору марксизму – неможливість ідеологічної промивки мозків. З одного боку це обумовлено «відривом» технічних знань від ідеології, а з іншого немає у персонального комп’ютера людини мозку можливості утримувати в собі дурість марксизму, це на відміну від вчених, від яких конкретного результату не вимагається, а всі фундаментальні відкриття можна прив’язати до будь-якої політичної або філософської ідеї. Тому інженерний корпус став для Сталіна перешкодою і він її прибрав. Масові сталінські процеси з розстрілами почались зі справ саме інженерів. Потім сталінська влада намагалась виростити радянський інженерний прошарок, проте якість цього прошарку так і не стала високою. Всі інженерні досягнення у військовій сфері були завдяки розвідці, технологічна відсталість досягнула такого рівня, що 80% вкраденої розвідниками технічної інформації просто клалась на полицю бо її неможливо було реалізувати. Хрущов наніс по інженерії невеличкий, але заключний удар – заробітна плата інженера стала меншою ніж робітника, причому не тільки кваліфікованого. Недалекий в економіці Хрущов був ідеологічно троцькістом, як і вся донецька (на той час юзівська) комуністична організація. Під час перебудови це положення намагались змінити – підвищувались ціни на проєктування, підвищувалась зарплата інженерів… Не знаю чи вдалось би реанімувати інженерну діяльність, але з розпадом імперії зла справи з інженерією погіршились. Удар був не такий звірячий і потужний як від Сталіна, але набагато потужніший ніж від Хрущова. Відрив в зарплатах на користь робітника збільшився, по проєктним інститутам був нанесений смертельний удар підготовлений вітчизняними забудовниками (маю на увазі відміну ліцензування) і в результаті виробництво в Україні в процесі стаґнації, а спроєктувати щось на належному рівні не здатен жоден проєктний інститут. Бісить, що жодний «просунутий» економіст, жодний політик реформатор жодного разу навіть не обмовився про цю проблему. Всі хором волають, що українська робоча сила від’їздить до Польщі, всі критикують при цьому ту владу, яка на час критики при владі, всі пропонують примітивні схеми то підвищення зарплат, то захисту вітчизняного виробника. Ніхто з політиків, економістів, політологів, ну хоча б співаків не сказав очевидну річ – поки керуватимуть промисловими підприємствами бидло-директори, а майбутнє заводів залишатиметься в руках хоча і мудрого, як і весь український народ, але технічно неосвіченого робітничого класу, організація випуску конкурентоспроможної продукції не можлива. Наведу приклад бидлогосподарника і політика реформатора. Господарник вихвалявся, що в нього на сучасних високотехнологічних станках працюють робітники з вищою освітою. Це по простому означає, що інженеру вигідніше працювати за станком ніж за комп’ютером (зараз інженерна праця бодай частково комп’ютерізована). В ЗША під час пошуку роботи конструкторів з країн колишнього СРСР консультанти рекрутери застерігають від висловлювання роботодавцем готовності працювати за станком, бо роботодавець може запідозрити, що кресляр (а інженер, який не вміє креслити - не інженер) бажає замість того, щоб креслити – виробляти проєкти, працювати хоча б час від часу за станком, а в усіх нормальних країнах зарплата кресляра інженера суттєво вища від зарплати робітника. Ще б пак, інженерній праці людина вчиться років п’ять в виші, а робітника випускають за пару років ПТУ. Ну а наш видатний політик реформатор на мітингу, на якому я був присутній заявила, що ось в Китаї (Юлія Володимирівна як справжній марксист Китай любить) на будівництві застосовують 3D принтери, ми придбаємо такий принтер (добре хоч не обіцяла зробити його на одному з українських підприємств) і підвищимо якість і швидкість будівництва. Знаєте, якщо ЮВТ таки здійснить цю свою мрію купівлі 3D принтера, то важко збагнути для чого ж вона його застосує, адже ці принтери працюють виключно з електронних моделей, які прийшли в цивілізованому світі на місце традиційного проєкційного креслення. У нас жоден проєктний інститут комплексного проєктування будівельних споруд не здатен такі електронні моделі отримувати, ба більше, після того, як ублюдочні забудовники домоглись скасування ліцензій проєктних закладів, у інститутів немає фінансових можливостей для придбання креслярних 3D програм і відповідних комп’ютерних комплексів для організації 3D проєктування. Що цей стан справ обумовлений марксистськими догмами в головах бидлоекспертів легко переконатись – спробуйте запропонувати їм організувати оплату праці в супермаркеті так, щоби касир отримував більше директора магазина, вони з мудрою усмішкою покрутять пальцем біля своєї тупуватої голови. Я працював головним конструктором на одному з заводів вже за часів незалежності, моїм безпосереднім керівником був головний інженер, і він і я отримували рази в півтора менше слюсаря збірника. Цей робітник закінчив інститут, влаштувався в конструкторське бюро, виявив повну нездатність до проєктної роботи через свою тупуватість, перейшов в слюсарі…
 
Наступне поле панування марксизму в Україні – це само її управління. Знову ж таки з усіх сторін ми чуємо про відсутність інститутів державного керування. Ціла купа дивовижних філософоподібних чи то політологів чи то конституціоналістів промовляють свої одноманітні мантри то про якісь Республіки, що вони їх нумерують відносять до певних дат, приписують Україні існування в рамках тих Республік. Після кожного Майдану, а також в періоди президентських або парламентських виборів вони пророкують появу чергової Республіки, при цьому в залежності від їхнього настрою вона стає то президентською, то президентсько-парламентською, то парламентсько-президентською, то просто парламентською. Від цього залежить на їхню думку процвітання і гармонічний розвиток країни, а те, переходу до хоча б якоїсь з їхніх чудових Республік не відбувається і приводить нас до зубожіння. Надією більшої частини цих диваків є як правило Юлія Тимошенко. Але проблема України не в номері Республіки і навіть не в формі формальної організації влади. Проблема в тому, що оцей залишковий марксизм законсервував ту архаїчну модель управління, яку сповідувало Московське царство, Російська імперія, СРСР, а в спадок отримали всі радянські республіки крім балтійських, ті якось скинули цю архаїку разом з окупацією. Я не стану тут докладно розвивати тему організації управління. Зупинюсь на деяких конкретних випадках і зроблю відповідний висновок. Перший випадок – коментар чи то радника чи то спікера незрозуміло кого і чого Арестовича з приводу звільнення двох заступників міністра оборони і не звільнення самого міністра. Ну здавалося тривіальне пояснення – ті двоє провалили президентське завдання, а от міністр впорався, його нема за що звільняти. Тобто Зеленський дає завдання без розбору – міністрам, їхнім заступникам, а може ще і головам департаментів тощо. Це не нова історія, Сталін рецензував літературні твори, писав про мовознавство, займався випробуванням стрілецької зброї, а стратегічні галузі, такі як кібернетика, генетика тощо залишались за його увагою, бо те, на чому не розумівся не робив. Ющенко будучи президентом разом з міністром з надзвичайних ситуацій за допомогою лопат професійно використовуючи навички фермера гасив лісові пожежі, бо ні він, ні його міністр організувати додаткові протипожежні частини з інших регіонів для того, щоб вони швидко зробили те, що два бидлюка повільно творили лопатами, були не здатні. А ось інший протилежний випадок. Я працював в радянській установі військового промислового комплексу і там діяла європейська система управління, що її очевидно принесла радянська розвідка. Система ця має знайому нам ще з шкільного курсу європейської історії формулу – васал мого васалу, не мій васал. Вона вдосконалена зараз системою управління якістю, яка складається з стандартів серії ISO 9000 і допомагає відстежувати діяльність тих самих васалів. Відстежувати не для того, щоб королю шукати яка прибиральниця не так прибрала, а для виходу на ключового васала, що відповідає за проблему у випадку з прибиральниці прибиранням. От приклад з моєї кар’єри для розуміння цього принципу. Іде по коридору директор і бачить жваву бесіду чарівних дівчат з сусіднього моєму відділу. З гумором та іронією йому притаманним, директор підтримує цю світську бесіду. Через деякий час він уходить до свого кабінету, а згодом викликає начальника того самого відділу, з якого були ті красуні. Він не назвав начальнику відділу жодного прізвища тих співробітниць, але його слова до начальника відділу добре переконали останнього, що краще слідкувати за дисципліною, бо виглядає, що у відділі мало роботи і там потрібне скорочення штатів, починаючи з начальника. Начальник вийшов трохи зблідлим, але головне – потім жодного разу коридорних базарів він не допускав у своїх підлеглих, ну а решта начальників – ну абстрактне мислення велика річ. Зеленський надаючи завдання всьому міністерству оборони розписується не тільки в своїй некомпетентності в галузі управління, але й у абсолютній нездатності свого підстаркуватого міністра вирішувати стратегічні завдання і координувати роботу міністерства. Зеленський не перший такий президент, всі попередники також були, як то кажуть від сохи і керували приблизно на тому ж рівні. Останній попередник рухався в правильному напрямку, але занадто повільно, зате такі президенти як Кравчук і Ющенко не керували навіть так, як нинішній.
 
Останній момент, якого я торкнусь в цьому розділі тексту – інвестиції, кредитні ставки і, як це не дивно, ринок землі. Довелось побачити програму одного з універсальних експертів на всі теми, того хто чекає на прихід месії на посаду українського Президента. Він палко і на його професійний погляд дотепно критикував колишню голову Національного Банку Гонтарєву. Зробивши якусь пишномовну підводку він вимовив нарешті свою коронну тезу. Порівняйте декілька процентів кредитної ставки на Заході з мінімум 30-тю процентною у нас і ви зможете дати оцінку роботі Гонтарєвой. Від подібних ескапад так і тхне провінційною совковою кухнею з філософською мудрістю її мешканців, пересічних мешканців, ох вже ці пересічні. Ну те, що такий кредитний процент був і до Гонтарєвой і після неї, то такі тонкощі блискучими кухонними фантазерами не враховуються, але дивно інше - 30 років виповнюється Україні, а жоден серйозний економіст не зацікавився за цей час чому у нас він такий високий. Невже деградація освіти сягнула такого рівня, що лише дивакуватий шоу мен, а точніше ток шоу мен цю проблему побачив. Промовив то він глупість, але фахівці дипломовані з науковими ступенями цю тему навіть не обговорюють. Ось що означає засилля марксистів викладачів в сучасних вишах, які тримають традиції марксистського ідіотизму в суміші з сатанізмом і плодять собі подібних «вчених». Ну коротко розкрию і цю тему. Загадки тут насправді жодної немає. Капіталістичну економіку і зокрема виробничий її сектор фінансово забезпечують не лише кредити, як це відбувається у нас, ще і фондовий ринок. Звідки він взявся і що це таке. Взявся він ще з епохи великих географічних відкрить. Збиралась група людей, кожен з яких не міг самотужки зафрахтувати корабель, і збирали суму грошей достатню для фрахту. Здавали різні суми, фіксували ці суми в акціях, так назвали цінні папери, потім прибуток від торгової мандрівки ділили між учасниками згідно зазначеній в акції сумі грошей. Згодом акціонерне фінансування перейшло на інші галузі економіки, купували і продавали акції на біржах, що мали назву фондові. Виробництва виставляли на ці біржі пакети своїх акцій, там установлювалась ціна і таким чином фінансувалась установа емітент. При цьому емісія, тобто кількість випущених акцій вираховувалась в залежності від поточного прибутку установи. Виявився цікавий факт – більшу частину акцій купували дрібні власники. Зараз у крупних акціонерів не більше 50% від загального пакету акцій установи. Права дрібних акціонерів захищені, корпорації – а так називаються акціонерні товариства, не можуть не сплатити належну частину прибутку навіть найдрібнішому акціонеру. Таким чином широкі маси народу фактично фінансують економіку і це один з чинників, що гарантує демократичність суспільства. Саме купівля акцій і називається інвестиціями і майже все населення розвинутих країн фінансує економіки і є інвесторами. А от цього українські марксистські потвори допустити аж ніяк не хотіли і не хочуть, тому засунули свої брехливі язики відомо куди просунуті експерти з різноманітних ток шоу. У нас досі отримати свою долю прибутку можуть лише володарі крупних пакетів акцій, а решта коштів голосуванням тих же крупних акціонерів переводиться з кишень дрібних акціонерів в директорський фонд розвитку підприємств. Емісія акцій жодним чином не регулюється законодавством тобто довільно відбувається, і потік акцій тече в потрібні кишені, зменшуючи виплати дрібним акціонерам, хоча і зменшена виплата не відбувається. У підсумку – міноритарні акціонери акції не купують, фондового ринку і фондових бірж не існує, інвесторами економіки є невелика кількість дуже багатих людей і банки, а тому кредитні процентні ставки високі – все це допомогло перетворенню демократичного розвитку України на відверту охлократію. В цьому ряду марксистських впливів на Україну стоїть вперта боротьба проти відкриття ринку землі, але тут марксистів спіткала невдача. Як це не дивно саме нинішня далека від професіоналізму і розуміння економічних процесів влада спромоглась прийняти закон, що регулює купівлю продаж земельних паїв, які опинились у селян після скасування колгоспів і радгоспів. Це ще одне підтвердження того, що в проявленому світі таки добро добряче перемішане зі злом. У випадку з землею зло виступало у вигляді інтелектуальної імпотенції і слабохарактерності українського політикуму. Ще років 20 тому закон, що дозволяє купівлю і продаж всіх сільгосп земель було прийнято, але під тиском тоді ще не забороненої комуністичної партії на нього було накладено мораторій під приводом необхідності розробки правил цих операцій. І цей ганебний мораторій ганебно продовжували 20 років навіть після заборони комуністичної партії. Ліві марксисти з інших політичних сил, які можливо не здогадуються про свій марксизм – теоретична підготовка нашої еліти дуже низька, але мораторій цей недоумкуватий не просто підтримували, а вносили в свої передвиборчі програми. Невігластво лівацького загалу настільки зашкалює, що партія, яка суворо дотримується греко католицьких традицій взяла на озброєння гасло – «Земля – мати, а мати не можна продавати», хоча обожнення землі – один з догматів ґностицизму. Ну врешті решт, зламано спротив ліваків і крупних латифундистів, які за смішні копійки орендували земельні клаптики у селян, клаптики не придатні для вироблення ринкової продукції. Хоч це гальмо марксизму буду сподіватись зламано. Ну і щодо марксизму підіб’ю підсумки.
 
Розроблена в ХІХ столітті язичницька релігія марксизм, що висунула свій язичницький пантеон новітніх ідолів і запустила в світ ідеологію архаїчного хаосу. Ця ідеологія і зараз панує в Україні, це я довів в коректний, як на мене, спосіб в цьому тексті. Як випливає з цього мого тексту, ця ідеологія гальмує процес консолідації політичної української нації, не дозволяє розвиватися промисловому виробництву, тримає систему державного управління в архаїчному примітивному стані, не дозволяє створити ефективну фінансову систему і тільки нещодавно випустила зі своїх щупальців сільськогосподарські землі. Погодьтесь, що ідеологія гідна Сатана – 30 років панування в країні, яка на словах і гаслах і європеїзується і християнізується, а на справі залишається частиною недорозвинутих країн з неефективним управлінням і зомбованим населенням. От і все, що я хотів повідати про марксизм, але в пост осевому часі існують і розвинуті держави, держави, де марксизм зазнав поразки… Тут точніше сказати не переміг. Не переміг, тому з врахуванням сучасних реалій перетворився на неомарксизм, про цей новітній модернізований марксизм розповім в наступній частині тексту.