Кажуть, що іноді сусіда ближчий за брата. Нам пощастило і з братами і з сусідами. Той акваторією ніяк не нажереться, інший з образливою бундючністю зверхньо повчає кого нам визнавати, а кого не визнавати героями, хоча сам вулиці називає іменами катів України. Брати взагалі на наших героїв анафему насилають.
 
Але від того в наших серцях світлі образи наших героїв не затьмаряться! Ми будемо молитися своїм іконам!
 
Слава Україні! Героям Слава!
 

Нам розповів ляшок нікчемний,
Що йому жити некомфортно,
Оскільки ми такі не чемні -
Не дивимось йому у рота.
 
Нам пояснив цей недомірок,
Пузатий знахабнілий лях,
Що волі взяли ми без міри
У своїх селах та полях.
 
Злий українець, козарлюга,
Завжди поляків мирних різав.
Такі ми кляті волоцюги.
Вони ж - волошки та іриси.
 
Вони і "Вісли" не робили,
Не нищили волинських сіл.
Завжди покірно і без мила
Сідали на козацький кіл.
 
Невдячні й недемократичні
Бандеру визнали героєм.
Від того пшеки пересічні
Навіки втратили покою.
 
Я хлоп простий і український
Не буду шмарклі розводить:
Чи не пішов би пан Курвинський
На хутір качечок ловить?