Наступає свято. Ювілей. Тридцята річниця НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Народилось і виросло нове покоління людей які не знали совка. Живи і радій. Але хочеться плакати. Плакати тому, що нове покоління не цінує цю незалежність, і тому ми від раісії до цих пір залежні. Плакати тому, що у старшого покоління так і не вивітрився із голови совок, і тому ми від раісії до цих пір залежні. Плакати тому, що ні нове, ні старе покоління не пам’ятають і не цінують пам'ять тих, хто поклав своє життя не боротьбу за незалежність України. В першу чергу, за незалежність від раісії.
Але гірші за байдужих, гірші за совків, гірші за русміровців, гірші за кацапів, гірші за ворогів, є ті люди, які вважають, що українська незалежність, річ випадкова, і завдячує лише певному збігу обставин. Що незалежність Україні, взагалі, подарував Кравченко Л. М. Ці люди настільки зомбовані кацапською ідеологічною машиною, що свято в це вірять. Тому дебіл з вірою в ідіотизм гірший за ворога. Істина зовсім інша. Стверджувати, що незалежність дісталась Україні випадково, це - зраджувати пам’ять тих, хто віддав за неї життя, і перекреслювати історію. Згадаємо совок перед його кончиною. Перші, несанкціоновані владою, стихійні мітинги; вперше піднятий синьо-жовтий прапор і уперше публічно виконаний український гімн; самвидав, «Ланцюг свободи», перші повернення в Крим кримських татар і перші культурно-громадські об’єднання; перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого, перше вшанування жертв Голодомору, створення «Руху», в якому я приймав безпосередню участь, і створення Спілки офіцерів України; перше святкування Дня Соборності, зрештою, перша українська революція на граніті. Насправді українська незалежність складалася з сотень і сотень подій, які руйнували совкову імперію і будували Україну незалежну. І за кожною з цих подій стояли люди. Сотні тисяч людей, які, долаючи страх, вчилися бути вільними. Вчилися бути народом.
Але мало здобути незалежність. Її потрібно втримати. І доказом небайдужості частини українського народу була Помара́нчева револю́ція. Але, нажаль, як кажуть, українці вміють воювати та не вміють отаманів вибирати. Влада дісталась в спітнілі ручки боягузливому злодійкуватому Віктору Ющенку, який під тиском української спільноти єдине, що спромігся зробити, це визнати Голодомор геноцидом українського народу і збудувати пам’ятник його жертвам, а також посприяв приходу до влади проросійського злодія Януковича.
Правління Януковича закінчилось Революцією гідності. Вона була викликана протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії.
З приходом до влади Януковича в Україні була розгорнута масштабна програма неоголошеної русифікації. Неоголошені заходи зі зросійщення полягали у відмові від українськомовних інформаційних продуктів на державному телебаченні та зростанні частки продукованої в Росії продукції в культурних заходах, на телебаченні та в радіоефірі України. Так само в Україні поширювалися непритаманні українській культурі російські символи. Так, у грудні 2010 по всій Україні були проведені масові заходи з використанням російських культурних символів: скоморохів, матрьошок, балалайок, ведмедів, самоварів тощо. Також не другорядну роль зіграло нищення малого та середнього бізнесу. Масові протести проти нового Податкового кодексу стались у грудні 2010 року. Всі ці дії уряду Януковича передували Революції Гідності.
21 листопада 2013 року, коли Урядом Азарова було зірвано підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого почали збиратись перші мітингуючі, в основному прогресивна молодь і студенти. А коли 30 листопада, на Євромайдані були побиті студенти, до спротиву приєднались тисячі київлян і жителів інших міст. А мирна хода до Верховної Ради 18 лютого закінчилась кривавою бійнею зі значними людськими жертвами, відомими як НЕБЕСНА СОТНЯ. І якась погань може стверджувати, що незалежність Україні подарували?
І Небесна Сотня віддала життя не за Порошенка, не за Зеленського, а за незалежність України, за незалежність від раісії, за незалежність права вибору європейського курсу розвитку. Адже Україна не просто європейська держава, вона центр Європи. Географічна точка Центру Європи знаходиться у селі Ділове, Закарпатської області. Тому сам Бог велів бути Україні європейською державою.
Також Герої Крут, що віддали своє життя за незалежність України. А скільки закатованих в застінках ГУЛАГа. Особливо жителів Західної України. Після підписання між нацистською Німеччиною і СРСР пакту Молотова-Ріббентропа Західна Україна була приєднана до СРСР. Але жителі всіляко опиралися перебуванню в Радянському Союзі. Для них радянська влада була окупаційною, і вони проти неї боролися зі зброєю в руках. Збройний опір на західноукраїнських землях було остаточно приборкано лише в середині 50-х років ХХ століття. Тисячі українців (майже 10% місцевого населення) були заслані до Сибіру. І хтось сміє казати, що незалежність Україні подарована??? Що дякуючи «перестройці» Горбачова Україна стала незалежною.
То насправді «перестройка» почалася в шістдесяті. Після смерті Сталіна не стало легше жити. Хрущовська відлига виявилася швидкоплинною. Влада, злякавшись демократичних зрушень, почала «закручувати гайки». І перш за все, в Україні. «На кожну нормальну людину припадало по 3-4 сексоти, а то і більше. Іноді – до 8 на одного»; «Будь-яка дрібничка могла привести і на 7 років ув’язнення, 5 років заслання, а можна було і не вийти…», - зазначає один із сучасників тієї доби. Але знайшлися люди, які не боялися йти проти течії. Їх називали «шістдесятники».
Дехто з тупеньких називав їх «романтиками». Втім, чи є романтизм у тому, що назавтра тебе забере КДБ, що будеш сидіти у радянській тюрмі, що запроторять до Сибіру, чи на Північ, до білих ведмедів, що роками не бачитимеш рідних і близьких? Що ти станеш – у «найгуманнішому і найсправедливішому із суспільств» – пустим місцем, парією, нічим? Що на тобі стоятиме клеймо «особливо небезпечного рецидивіста». Вони – ці українські «романтики», будителі радянського суспільства, не тільки охрипли, кричучи у фактично звуконепроникному соціумі, обкладеному «ідеологічною ватою», але й підірвали від того здоров’я. Дехто, як-от Василь Стус, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Олекса Тихий та інші, віддали і життя. Ці люди не слухали совкову романтику: «…мой адрес не дом і не улица…, чи …под крылом самолета о чем то поет зеленое море тайги…». Ці люди слухали The Beatles, Creedence, радіо «Свободу» і «Бі-Бі-Сі», і тому в них виникало багато питань, за які вони попадали в тюрму.
Радянський Союз узяв на себе зобов’язання дотримуватись прав людини після підписання 1975 року Гельсінських угод. Однак, влада, не тільки продовжувала порушувати права своїх громадян, але й кидала їх за ґрати.
У 1976 році було засновано Українську Гельсінську групу – організацію, метою якої був моніторинг дотримання СРСР зобов’язань у царині прав людини. Та всі члени-засновники УГГ зазнали гонінь: Микола Руденко, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Олександр Бердник, Ніна Строката (Караванська), Олекса Тихий. І це подарована незалежність?
Не хочу, щоб моє ІМХО читали по діагоналі бо «многа букаф», тому постараюсь закруглятись. Тому на закуску подарую громаді ДД вірша бунчужного 3-го Гайдамацького полку Армії УНР Володимира Миколайовича Сосюри, який він написав в 1944 році.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між інших народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів веселому шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Не будьте безмозкими вівцями, що голосували за маріонетку Коломойського і ставленика московітів. Не будьте відданими рабами, які голосували за доброго барина. Хоч москальські ідеологи зробили все, щоб у цих виборах не було вибору. Не будьте байдужими до долі Батьківщини. Не втішайте себе думкою що вас політика не цікавить. Не голосуйте за торбинку гречки чи за триста гривень. Не повторюйте москальські кричалки, що спорт музика і бізнес поза політикою. Це не так. Все політика і Ви в ній. Не пішли на вибори, бо поза політикою, за Вас зроблять вибір інші. Проголосували за торбу гречки, будете п’ять років на воді і черствому хлібові. Кричите, що музика поза політикою, будете слухати союз нерушімий. Кричите, що бізнес поза політикою, одного разу у Вас заберуть бізнес і не буде куди жалітись, бо прокурори куплені, судді куплені, мінти куплені, і поки Ви були поза політикою Ваш бізнес комусь заважав, або сподобавсь.
Любіть Україну як свою дитину, шануйте як кохану людину, поважайте як батька, бережіть як матір. Пишаймося нашою рідною мовою, історією, культурою, традицією! Цей день є результатом багатостолітньої боротьби наших предків за свою незалежність. За право мати свою мову, віру, армію, націю, самостійну державу.
З наступаючим ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Сердечно бажаю усім миру, спокою, єдності і злагоди, любові, добробуту, сил та успіхів в усіх справах та починаннях заради неньки України, а також довголіття і міцного здоров'я! А москалі хай згинуть навіки. Усьо.
