Епіграф: У кожного - своя хатка як на сраці латка.
 
Кожен з пересічних будує свою хатку.
У когось то - тепла рукавичка. З латками.
 
У когось - цегляна вілла.
Розкішна. Шикарна. З каміном.
Навкруги - розділля.
 
У когось - з дерева будинок
З всілякими витівками, різьбленням,
Масою картинок.
Ти диви - як оригінально.
Дешево - і досконало.
 
У когось - хмарочос. Ну так вийшло.
Поцілував фортуну взасос.
Гроші всмоктав, як той насос.
 
У якогось дешевого приблуди-москаля - недолугий тірімок.
Який талант - така й хатинка.
Цвях на цвяхові,
Ще й ржавий замок.
Збудував - як лайна недолуго наваляв.
 
Ну й яка мораль з цеї казки?
Скажіть, пане, коли Ваша ласка!
А мораль сєй басні такова -
Не заздри, нездаро, на чужі хатки.
Ліпи у пісочниці свої дитячі паски.
Ну а коли заздрість сильніша за тебе,
То маж її на хліб замість меду.
Або, неборако, купи неодімовий магніт,
Й підніми те, що в тебе погано лежить.