У кожного з нас у шафах приховано немало скелетів. У кожного є свій Jardin Secret. Ну хіба що у якогось недолугого нічого нема, окрім кількох гіфок, примітиивних та нецікавих, які він тицяє всім під носа на просторах інтернету як доказ своєї "екзистенції".
Колись, працюючи в Мінагробуді, якось в кулуарах того держ-монстру я зустрів колоритного чолов"ягу. Зараз би сказав - хворого на сухоти. Але тоді в дупі грала романтика, і той типчик здався мені таким собі іспанським ідальго, з сухопарим нездоровим личком, прикращеним еспаньйолкою. Такий собі сумнівній "лицар печального образу".
Розговорилися. І сеньйор ідальго запропонував мені "дістати" бібліотеку світової літератури всього за 110 рублів. Типу, в нього є зв"язки. Той факт, що ідальго тинявся коридорами серйозної установи та його сумно-ідальгічний вигляд налаштували мене на довіру. Та ще й така перспектива вималювалася - "бібліотєка міровой літєратури"! За 110 ре! Хто б того не схотів?
Карочє, взяв я суму з сімейного бюджету, що "лежав" на шафі. Взяв мовчки, крадькома, щоб потім зробити приємний сюрприз - приперти додому стоси дефіцитних книг.
Ну, як можна здогадатися - "ідальго" з грошима зник. А з ним зникла і примара "бібліотєкі міровой літєратури".
Потім швидко прийшла пєрєстройка Міши Горбачьова. Ми тусувалися на Майдані, сперечалися, "рубілісь" в цікаві навколополітичні тьоркі. Настав час Народного Руху, до я кого схилявся і я.
Аж ось бачу - серед рухівців стирчить еспаньйолка мого "ідальго". І він - "рухівець"! І, здається, не рядовий. Я - до нього. Мовляв, так і так, "узнайош брата Колю", у якого спер гроші? Володар еспаньйолки "брата Колю" впізнав і...засцяв. Конкретно. Злякався розголошення своїх гріхів у середовищі рухівців.
Я йому сказав принести гроші і забив стрілку. На завтра. На Майдані. "Ідальго" не забарився. Гроші приніс.
А я й досі жалкую, що не розказав про того прохвоста рухівцям. Й справа не в грошах. Просто - пошкодував.
Бо саме завдяки такій людській піні Народний Рух зійшов на пси. Звісно, до розвалу Руху приклали лапу гебнюки, які й знищили Вячеслава Чорновола й тим зарубали на корню
справжній патріотичний політичний движ в Україні.
Але саме така людська накип завжди лежить в основі руйнування всіх добрих начал в Українській боротьбі. Бо головне - таки люди. Хоча, чи можна називати людьми таку плєсєнь?
