Всім привіт!
Я вже давно покинула писати тут, бо не вбачаю в цьому сенсу. Бо більшість читачів абсолютно не спроможні сприймати інформацію. І я маю на увазі сприймати – це адекватно її оцінювати, тобто з чимось об’єктивно погоджуватись, а чомусь надавати конкретну критику. Натомість я бачу або емоційне погодження, тобто позитивні відгуки, читаючи які розумію, що людина не розуміє, про що саме йде мова, просто, наприклад, вона теж за Порошенка. Або критику, яку навіть критикою назвати не можна, бо там все зводиться до «сам дурак». Чого сам дурак? – ніби ні на кого пальцем не показувала…
Ну от недавно розкрилося мені. А тексти-то ніхто не читає. Так, в кращому випадку, по діагоналі. Як зрозуміла? – бо так в коментарях так і пишуть – многа буков, нє асіліл, давай коротше.
Так, до речі, я теж за лаконічність. Але лаконічність теж треба розрізняти. Мене вразили тексти В. Пселдонімова. Не буду приховувати, що я захоплююсь цим Автором. І я вважаю його тексти лаконічними з огляду на ті масштабні питання, які він розкриває. І мені прикро, що люди зараз настільки переповнені інформацією, бо зараз епоха, коли цієї інформації дуже багато. І, зважаючи на те, що після епохи радянської, коли цієї інформації дуже сильно бракувало, зараз люди нею передозувалися, не сильно звертаючи увагу на якість, що не можуть, не мають сил, внутрішніх ресурсів аналізувати, і відрізняти якісну інформацію від ширпотребу. Так, якісна інформація вимагає багато енергозатрат для її сприйняття. Це не серіал подивитися, і не шустер-шоу. Це потребує розумових і вольових затрат.
Але у гонці за модою, за трендами, бажанням бути в мейнстримі, люди нехтують чимось дуже важливим, а саме – собою, своїми інтересами, своєю гідністю. І до влади приходять януковічі і зеленські. І тоді «просунута тусовка» обурюється…, але завзято продовжує їсти той огидний інформаційний попкорн, не обтяжуючі себе тим, щоб сконцентруватися, знайти і відокремити якісну інформацію і взяти її собі на озброєння. І перемогти.
Я бажаю, щоб ми все ж таки знайшли в собі ці сили і почали з уважного читання текстів компетентних авторів, які ганяються за нами, щоб нас навчити як треба, як свого часу це робили наші батьки, а ми, звісно, щиро вважали себе значно розумнішими, а їх – дурнями. Як сказав Марк Твен – з віком я помітив, що мої батьки значно порозумнішали. Тож хотілося б, щоб для вас цей вік не став запізнім, бо президента Ківу, а саме він – достойна зміна нинішньому Україна точно не переживе, а разом з нею і ви.
