Сумнозвісна теорія Дарвіна стверджує, що існує еволюційний процес і проґресивне перетворення більш примітивних видів тварин на більш високоорганізованих. Одним з таких перетворень є за Дарвіним перетворення мавпи на людину. Цю маячню і зараз вчать діти в школах хоча немає жодних доказів такого еволюційного дива. Я не стану тут розповідати про те, що Дарвін не був біологом, що його маячню написала група атеїстів під проводом Генрі Гакслі, все це можна легко знайти в інтернеті і не це змусило мене до написання цього тексту. Про те, що змусило – пізніше, а спочатку про інформацію справжню, якісну, яка прояснює зв’язок мавп з людьми. Істинна інформація міститься в юдаїзмі – релігії заснованій на базі Божого Одкровення під назвою Тора, або П’ятикнижжя Мойсеєве. Я не юдей і не єврей, але досить ретельно вивчаю це Одкровення, яке до речі входить і до християнського канону. Так от, крім письмової Тори існує ще Тора усна, тобто юдейська традиція заснована на інтерпретаціях тексту Тори Пророками і знавцями Каббали. Юдейська традиція стверджує, що не люди походять від мавп, а навпаки Всевишній покарав частину найбільш злісних адептів побудови Бабилонської вежі перетворивши їх на мавп. Виглядає як жарт, як абсурд… Проте відмінність Божого Одкровення від жалюгідних атеїстичних «дарвінизмів» полягає в тому, що Всевишній дає докази істинності своїх Одкровень і як раз один з таких доказів можемо спостерігати ми – українці в процесі розбудови своєї держави. Як здогадався кмітливий читач мова піде про наявну поступову і тому не одразу помітну деградацію «мудрого українського виборця». Чи далеко йому до здобуття подібності до мавп співставимою з подібністю сучасних недорозвинутих екзотичних племен важко сказати, але спробую проаналізувати вітчизняну електоральну філософію, може знайдеться відповідь на це питання, ну а на десерт проаналізую ті висловлювання нашої «електоральної еліти», які і спонукали мене до написання цього тексту.
Перші президентські вибори незалежної України призвели до перемоги партійного функціонера Л. Кравчука. Тоді взагалі то вибору не було – крім нього не було кому претендувати на цю посаду. Романтичні рулади про «українського Гавела» Чорновола або будь кого ще з набоїв українського дисидентства несерйозні – ні Чорновола, ні Лук’яненка не можна віднести навіть до рівня середнього політика. Доказом цього є той факт, що після перемоги Кравчука, коли той звернувся відкрито до цих полум’яних лідерів з пропозицією висувати своїх партійців до владних лав ні Чорновіл, ні Лук’яненко не запропонував жодного свого прихильника до владних структур, це не інсайдерська інформація, я був тоді на досить ключовій позиції в команді Лук’яненка і добре пам’ятаю всі подробиці цієї епопеї. Отже перші президентські вибори не характеризували український електорат жодним чином, не було з кого вибирати.
А ось другі вибори Президента України, а також і першого складу Верховної Ради вже незалежної України приголомшив. Український електорат продемонстрував якусь дивовижну, ще не патологічну, а лише дивовижну відсутність якісної людської логіки, при чому на базовому рівні. Президентом було обрано Л. Кучму, а більшість ВР склали комуністи. Зараз люди не цікавляться історією навіть недалекою і їм напевно не відомо, що Л. Кучма за пів року до президентських виборів був звільнений з посади Прем’єр Міністра України Верховною Радою, звільнений за повний провал економічної політики. Саме Кучма був першим реформатором економіки України, отримавши повноваження безпрецедентні в українській історії, він же і започаткував перманентні провали українських реформ. Результатом реформування Кучми стали масові невиплати зарплат, божевільна інфляція і девальвація тодішнього купоно карбованця тощо. Я навіть не зупиняюсь на тому, що після свого обрання він підняв планку девальвації і інфляції до тисяч процентів, коротше кажучи «мудрий український виборець» обрав тоді свої 90-ті роки. Не менший ідіотизм проявив цей мудрагель і у виборі комуністів у ВР, при чому не тільки охлос, але такий видатний політик як Л. Лук’яненко наголошував про професіоналізм представників комуністичної номенклатури. Тобто логіка продовжувала своє зникнення з думок українського суспільства адже про який професіоналізм політичних, економічних і ідеологічних банкротів, а саме такими були уламки комуняцької гідри, можна було говорити. Саме великий «професіоналізм» комуністичних управлінців допоміг українському народу добитись незалежності без жертв. Добитись і обрати цих виродків до Верховної Ради своєї країни.
Проте деградація населення на цьому не зупинилась. Я не буду аналізувати тут вплив телевізійної експансії рфії, дебільне українське телебачення, ідеологічну недолугість нашої політичної еліти, лише констатую факт, що наприкінці першого терміну Кучми загроза втрати Україною незалежності виросла за експонентою. «Мудрий» охлос був готовий вибрати вже навіть не червоного директора Кучму, а справжнього сталініста українофоба Симоненка. І врятував Україну на цей раз не народ, не патріотична інтеліґенція, а сам Кучма зі своїми політтехнологами і олігархами.
Після Кучми була спроба керувати країною чи не єдиному стовідсотковому етнічному українцеві – В. Ющенку. Більш безпорадного президентства в Україні поки що не було. Якщо Ющенко і міг кимось керувати, то хіба що своєю дружиною, але я того не знаю і знати не хочу. На превеликий жаль ця його безпорадність і нездатність до керівництва – це не його особиста справа, це відображення сучасного менталітету українства, це також ознака деградації, деградації цілого етносу. Ющенко проявив себе не тільки як незграбний управлінець, він зрадив українську ідею підписавши ганебний меморандум з проросійським політичним угрупованням партією регіонів, що допомогло останній привести до влади Януковича, про це і буде наступний абзац.
Якщо успіхи Кучми і Симоненка можна пояснити простою глупотою плебейства, то перемога на виборах 2010 Януковича хоча і не дотягує до тріумфу зе і його команди на виборах 2019, проте є вже серйозним кроком до початку поступової втрати великою частиною «української політичної нації» людських властивостей. Справа не в тому, що зараз стали відомі факти тісного спілкування і співпраці Януковича з кгб, вони і раніше були лише трошки завуальовані, справа в біографії цього персонажа. А вона така – у табірній зоні Янукович, який потрапив туди за розбій, він мав прізвисько «хам». Це прізвисько, за табірним жаргоном – погоняло, давали тим, хто крав у «своїх» тобто крадіїв і бандитів, що відбувають ув’язнення. Отримувача такого погоняла зеки «опускали», а потім часто і вбивали. Ця інформація про Януковича з’явилась одразу ж після призначення його Прем’єр Міністром Кучмою в 2001 році. Звісно широкі народні маси таких подробиць про Януковича не знали, інформація не була широко розповсюджена, але те, що він двічі сидів за розбій, а ще і відмазався від статті за зґвалтування знали всі пересічні громадяни, що не завадило їм голосувати за нього в 2010 році. Людина з мінімальною самоповагою, з елементарними людськими якостями обурилась би самим фактом допуску такого монстру в якості кандидата в Президенти до виборів. Але шлях до мавпи більшість українського електорату таки зробила – голосували за насильника ґвалтівника (до речі зараз обранцями українського народу стають уже і педофіли).
Тут вважаю доречним трохи відволіктись. Розповім про історію, пов’язану з відомим скандуванням київськими вболівальниками – «Спасібо жітєлям донбаса за прєзідєнта @@@@раса».
Спочатку запропоную журналістське розслідування на тему – звідки вболівальники довідались про те, що Яник таки ….рас? Для мене очевидно, що саме з тої інформації, на яку я посилався раніше. В який же спосіб вона через 10 років дісталася до динамівських фанів. Наведу ланцюжок, за яким єдиним могла вона потрапити до фан клубу, наприкінці ланцюжка або на його початку (як подивитись) буде джерело інформації, яким скористався і я, тільки не 2010, а в 2001 році. Ось цей ланцюжок: Суркіс (володар клубу «Динамо») –брат Суркіса (політик, свого часу балотувався на мера Києва) – Кравчук (перший Президент України, який принизився після своєї каденції до керівника штабу невдалої виборчої мерської кампанії Суркіса) – Медведчук (соратник Кравчука по партії СДПУо, яка свого часу йшла вибори до ВР під гаслом «Кравчук, Марчук, Медведчук) – ДЖЕРЕЛО інформації газета «2000», що належала Медведчуку. Аналізуючи цей ланцюжок можна дізнатись: хто надихнув фанів «Динамо» на їхній виступ на стадіоні; на яку посаду претендував Медведчук під час призначення Кучмою Януковича Прем’єр Міністром; опрацювати нестиковки в роботі спец. служб рфії в ті часи (а це дуже допомогло б для аналітики сьогодення); проаналізувати – що лежить у фундаменті взаємовідносин опб і опзж та і багато чого іншого. Коли у нас з’являться справжні журналісти дослідники, а не журналісти  - зливні бачки володарів інсайду такі дослідження мусять з’явитись.
Раз вже я почав про ланцюжки відволікнусь ще трошки. Нашому СБУ було б не зайвим дослідити інший ланцюжок. А саме: Ахметов (олігарх мільярдер з сумнівним минулим) – Б. Колєсніков (олігарх і політик, один з організаторів сепаратистського проєкту ПІСУАР, один з очільників партії регіонів, друг Ахметова, що публічно продемонстровано неодноразово) – М. Левченко (політичний протеже Б. Колєснікова, один з очільників партії регіонів, знаходиться в Росії, тому що в Україні проходить по кримінальній справі на тему сепаратизму і колаборації) – Губарєв (помічник, а точніше денщик М. Левченка, один з лідерів колаборантства, один з засновників терористичної організації ДНР, політичний діяч лугандонії). Якщо СБУ не знайде нічого цікавого в цьому ланцюжку, то ще раз підтвердить репутацію, яку має зараз не розуміючи наявності вищенаведеного логічно бездоганно зібраного ланцюжечка.
Ну а тепер до основної теми – коли я роз’яснив одному з моїх знайомих – кандидату технічних наук зміст слогана киян, він не змінив своє відношення до Януковича. З висоти «мудрості» своїх років він став вигадувати «приклади з історії» коли злодії ефективно боролись зі злочинністю. Таких байок дійсно багато і вони є фундаментом кухонної політологічної філософії, хоча це і є глупотою, все ж справедливості заради зазначу, що за Януковича цей кандидат наук не голосував, а ось прихильників Янека, яких в моєму проєктному інституті була більшість ні слоган ні моя пояснювальна інформація аніскільки не похитнула в прихильності «своєму лідерові». Читач напевно здогадався, що я тоді мешкав в місті Донецьку, в інших регіонах такої степені дебілізації і занурення в світ високоорганізованих людиноподібних тварин ще не було.
І ось м’яко і плавно в 2019 році уже майже все українське суспільство раптом зробило тепер уже гігантський крок на шляху деградації. При окупованих найбільш ватних, совкових, антиукраїнських регіонах, мешканці яких у виборах приймали мінімальну участь мудрий український виборець віддав право захищати себе, право керувати країною людині, яка перед тим заявила в інтерв’ю, що вона «нє укГаінєц», яка чотирижди ухилялась від повісток воєнкомату під час війни (правда цей факт заперечує і вона сама і «чесні» і «безстрашні» воєнкоматівці отже його можна вважати або не доведеним або доведеним, але не повністю), яка в своїх «геніальних і дотепних виставах» називала Україну то проституткою, то ганебною жебрачкою. Але кроком в бік світу тварин нашого суспільства був інший подвиг теперішнього презедента – дует зі своїм колегою на роялі, який вони виконали за допомогою своїх , як би це сказати політкоректно, органів, що нагадують банан, ось як це виглядало https://www.youtube.com/watch?v=J_UWafVKjLw. Саме це очевидно вразило як широку публіку – 73% від тих, хто прийняв участь в голосуванні, тобто 46% від усього українського електорату, так і просунутих прогресивних політиків реформаторів, зокрема з партії Ю. Тимошенко. Переконавшись в абсолютній політичній безперспективності свого лідера, яка навіть якби захотіла, не змогла би повторити цей музичний шедевр, вони дружньо стали плекати надію на віртуоза піаніста, що безумовно засвідчує великий інтелектуальний і моральний потенціал наших славних реформаторів.
Повідаю наприкінці тексту сумну річ. Вчений отримав Нобелівську премію за винахід бозона – першоцеглинки матерії, яка не має складових частин. Це ще б нічого, ще нема чого сумувати, енергію бозону надає нематеріальна енергія, чи то струни, чи то вібрації – ще не з’ясовано, тут теж немає підстав для суму. Бозон кожен квант часу помирає і на його місце стає абсолютно новий бозон. Яка тут може бути еволюція, коректно вести мову лише про програму, але і тут сумувати можуть тільки дуркуваті атеїсти разом з агностиками. А от те, що ця новітня наукова модель породжує стійку аналогію з кінематографом, або комп’ютерними іграми, де кадри змінюються хоч і не кожен квант часу, а так – аналогія повна. Матеріальне життя таким чином нагадує гру-спектакль або гру-кіно, яке дивиться Всевишній. До речі, ще у ХVIII столітті великий юдейський знавець Каббали РаМХаЛь писав, що Господь кожну мить створює життя заново…
Коли дивишся на обличчя того чи іншого політика або політолога, який каже, що голосував за Зеленського, бо сподівався на якісь реформи (невже у виставах 95 кварталу було щось про реформи?), а тепер розчарований у Зеленському і закликає якийсь одним ним відомий загал визнати їхні помилки і виправляти їх (невідомо як), то поза свою волю починаєш думати, що Дарвін або хто там насправді писав цю маячню мають таки сенс. А коли ще теж мимо волі приходить на пам’ять нецензурний віршик про звірів при показі послідовника оригінальних піаністів у Верховній Раді при його «роботі з комп’ютером» (пам’ятаєте – «а бєсстижая горіла в ето врємя @@@ дрочила»), то взагалі стаєш дарвінистом. Але дивлячись на дитячі фотки цих видатних політиків і політологів приходиш до беззаперечної думки– ні, таки це були люди, ні таки юдейська традиція абсолютно правдива – ланцюжка мавпа – людина немає, а от ланцюжок людина -… А тепер є сенс уявити як посміхається Господь, дивлячись на українські події, дуже сподіваюсь, що це посмішка добра хоча, звісно, іронічна.
Володимир
Пселдонімов
Слава Україні!
Героям Слава!
P. S. Я неодноразово наголошував у своїх текстах на серйозну хворобу українського народу, в цьому тексті не торкався противсіхів, які не менш огидні ніж зе фани, лікування потрібне і дуже серйозне, не можна чекати повної дебілізації цілого народу. Господь до сих пір допомагає Україні попри всі наші помилки, ми поки що існуємо, аде пора вже самим щось таки виправляти, бо мавпами або напівмавпами можна стати не тільки в джунглях, але і у нашому лісостепу.