для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Сир-р-р-р…


Сир-р-р-р…
     Така коротка назва – сир, чи англіцькою – чі-і-із. А яке об’ємне поняття. А яка довга і неповторна історія. А які неперевершені смаки, запахи та свято для смакових рецепторів. А що до сортів сиру, то й говорити нема чого. Як стверджує самий інтелехтуальний ресурс інторнетів – Вікіпедія, їх налічується більше п’яти тисяч.
 
     Але на зорі людської цивілізації такого продукту не було. Його ще не було і тоді, коли люди приручили першого козла. Козли не доїлись. Звідси виникла і приказка: «Як з козла молока». І тільки коли приручили першу козу, з’явилось молоко. Але первобутні люди просто дудлили молоко і ні про які сири і не думали. Сири з’явились тоді, коли з’явились перші козині пастухи. Пастушок шо? Брав собі в степ дзбан з молоком та ліпйошку, щоб перекусити. Але іноді до пастушків, втіхаря від сурових первобутніх родаків, прибігали подружки. І пастухи інколи забували і про молоко, і про ліпйошку. Навіть торбу з хрчами губили. І валялись ті торби місяцями, а то й роками десь під кущем. І, іноді, первобутні алкаші, заробивши десь у якоїсь бабки могорич, пхались з амфорою вина на природу. А де природа? Зрозуміло що під кущем. А тут ще й торба. І виявлялось що молоко не псувалось, а перетворювалось у сир. Правда ліпйошка засихала і покривалась пліснявою. Але на закусь годилась. І це були перші гурмани, які пили кисле бабине вино і заїдали сиром з пліснявою. Правда сир і пліснява були ще роздільно. Але ж і Рим не зразу будувався.
 
     А тоді пішло-поїхало. Підприємливі люди почали приручати все що доїться, і робити з молока сир. Доїли корів, кобил, овечок, верблюдиць, буйволиць і все що могли піймати і приручити. Спочатку сир був закускою для вина для всяких алкашів і ніщєбродів. Продукт був дешевий. Його було багато і ніщєброди за пів сестерції могли набити собі пузо до отвала. Поважним донам та патриціям сир було їсти в падло. Запах - не дуже приємний, вид – не дуже апетитний, ціна – майже на шару.
 
     Але часи змінились. І тепер ласувати сирами з пліснявою можуть тільки мульйонери, бариги й дюпутати. Ніщєброди, пенсюки, комунальщики і всякий інший баласт на шиї мульйонерів може тільки нюхати упаковки з-під сирів на сміттярках задвірків супермаркетів. А в супермаркетах купляти за мінімалки лише сири, виготовлені по секретних рецептах невідомих технологів з незрозумілих інгредієнтів. А, якщо, якийсь ніщєброд і збирав все життя гроші на свій шістдесятирічний ювілей, і захотів купити сиру з пліснявою, то може опинитись в такій ситуації:
- Дєвушка, а в вас є Бле де Косс?
- А шо ето такоє?
- Ну це такий сир, з плєсєнью.
- А нє. Немає. Є сільотка Бле де Косс, є ковбаса Бле де Косс, є сальтісон Бле де Косс, а сиру нєту.
 
     Тож, на цьому, бувайте здорові, і їжте тільки той сир, що катається в маслі. biggrin    
© TVOREC [13.05.2020] | Переглядів: 1238

2 3 4 5
 Рейтинг: 31.5/47

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook