Зазвичай смерть підкрадається непомітно, секунда за секундою, хвилина за хвилиною, крок за кроком й рок за роком. За великим рахунком всі ми дещо мертві, хто більше, хто менше, адже кожен день в нас гинуть клітини, випадає волосся, згасають функції, відмирають нейрони та мрії й забуваються слова. Вмирання то чесний компроміс між Волею та Термодинамікою, суспільно корисна справа й почесна Самсара. Ми просто звільняємо місця  менш мертвим.
 
Тож смерті немає, по ній не можна постукати пальцем, смерть це наша щоденна відповідальна робота, це процес, який закінчується довідкою, підписаною сімейним лікарем згідно інструкції МОЗу, про зупинку дихання, як фіксацію суто лінгвістичного переходу бесперервного інфінітіва в більш інтенсивний стан - із ''смерть'' в ''смердить''.
 
Така правда життя.
 
Втім, життя, такий же цікавий процес, мудро маркований нашими пращурами відповідним семантичним звуком, позначеним літерою ''ж''- жуть, жах, жало, джмель, жук...  Тож смерть то синонім життя, його наростаючий аромат.
Така вона, справжня древня романтика язичників та її доросла парфюмерія.
 
Колись, коли осінь буде пахнути яблуками, коли суспільство отримає колективний імунітет, заплативши смерті данину довідками згідно інструкціїї МОЗ від тисяч сімейних лікарів, заплативши останніми грошима й акціями  легень, гемоглобіну, печінок, нирок та нейронів своїх громадян, що перехворівши залишаться ще живими але скаліченими, прийде час повернутись до блогерських боїв без правил правопису, до боротьби зелених й шоколадних нанайців, й до звичного помірного приємного вмирання під наглядом вихователів дитсадків, лікарів, попів, вчителів історії й літератури, дільничого та бізнес-тренерів, охоронців атебе, лояльних до керівництва менеджерів, жіночок з соціальних фондів, поштальонів, що приносять пенсіїї та працівників ритуальних служб. Знову настане типовий час дурнів, віруючих одночасно у колективну свідомість Юнга, підсвідомість Фройда, в монохромних комісарів, непорочних реформаторів й в пенсію, як передпокій небесної Вальгалли повної омріяного м'яса безсмертного кабана та медовухи.
 
Та ту Фортецю суспільного імунітету, той Палац подальшої безглуздості ще треба збудувати, поклавши в підмурки труни з павшими героями, й звівши стіни з мільйонів цеглин, підписаних прізвищами з особистих медичних книжок надбавших імунітет.
 
Тож логічним постає просте але зрозуміле й доросле питання - кому помирати? Хто без симптомів стане калікою? Хто відбудется уколами й порцією адреналіну? Хто має залишити oдно-, дво-, три-...кімнатні шанці, та загородні бліндажі, щоб розпочати особисту гру в китайську рулетку по дорослому - йти в перукарню, їхати в маршрутці на роботу й працювати в задушливому офісі,  щоб гарантовано прийняти в свої легені інфекцію як пігулку від смерті й принести її в свій дім до дітей та старих?
 
Дякувати богу, ми живемо у вільній країні, й немає вже політруків, НКВС й заградотрядів, тож рішення кому йти на амбразуру за нас прийме пустий холодильник, іпотека, арендна плата, відвага та дурість, що одне й теж саме - дурість.
 
Другого шляху не буде, інший шлях то не наше дао.
 
Доброї всім хвороби!
 

 
У мене немає планів
У мене немає боргів
Але розум влаштований так, що не може залишатися безтурботним
 
Я шукаю американську Вальхаллу
Тому, якщо побачиш її
Дай мені знати
Прошу
 
Я стріляв з пістолета
Я використовував ніж
Так, це було
Зовсім не легке життя
 
Я сподіваюся потрапити в американську Вальхаллу
Але якщо я став непотрібний
Будь ласка, випий
Мої соки
 
Невинність
Її так складно осмислити
 
Я не знаю
Не знаю
 

Так складно осмислити це
 
Я не знаю
Не знаю
 

Де дорога в американську Вальхаллу
Смерть - таблетка, яку важко проковтнути
Є там хто-небудь?
Кого я повинен вбити?
Я не той, у кого є все
У мене немає нічого, крім імені
 
Жалюгідні, мирські справи
Яких ніхто не бачить
 
Жалюгідні, мирські справи
Яких ніхто не бачить
 
Де ж американська Вальхалла?
Смерть - таблетка, яку важко проковтнути
Є там хто-небудь?
І чи можна мені привести з собою друга?
Я не той, у кого є все
У мене немає нічого, крім імені
 
У мене немає нічого, крім імені
У мене немає нічого, крім імені
У мене немає нічого, крім імені
У мене немає нічого, крім імені