Отже, маємо те, що маємо. Маємо коронавірус. І більш нічого не маємо. Ні вакцини проти того вірусяки, ні впевненості, коли той вірус притишить свій хід переможця по країнам і континентам та засне. Не маємо масок та розчину для дезинфекції рук. Не маємо впевненості, хто хворий, хто ні, та скільки є хворих та носіів.  
 
Не маємо нічого, окрім паніки. Отакої, наприклад, як на залізничному вокзалі у Мілані (втім, придивіться, багато хто взагалі без масок).

 
Хто коронував той вірус та випустив у світ - теж не знаємо. Чи то кажани, чи бідні затравлені панголіни, чи то зародився він у нетрях рибного уханського базару, де продають та їдять всяку всячину, чи то випорхнув з якоїсь там супер-пупер секретної лабораторії в Ухані. Типу, нєдсмотрєлі. Утєчка. Але півтора місяці мовчали про "утєчку".
 
Коротше, нічого не знаємо. Знаємо, що треба носити маски та мити руки з милом. Хоча...Раз по раз великі розумники від медицини чревовєщають, що маски не потрібні. Таких розумників треба поставити перед носієм коронавірусу та почекати, щоб той  чхнув чи кашлянув таким розумникам у їхнє хитровиіпане іпло.
Маски - потрібні. То поки що єдине, що маємо, як щит проти того ворога. Але не абиякі маски, а противірусні. Нема таких? Шийте з марлі та з прокладкою з флізеліну. Краще щось, ніж нічого.
 
Думаю, Зелі пощастило, бо людям треба втримуватися - поки що - від зборів, маніфестацій, маршів та інших скупчень. Оте жіноче  вчорашнє феміністичне шествіє - я й так не розумію, що й кому хотіли ним довести, але зібрати силу силенну людей у такий стрьомний період...Хто був ініціатором того скупчення фемін?
 
І ще...Ніхто не готовий до локалізації вірусу всередині своєї країни. Велика лажа була евакуювати літаками з Китаю громадян своїх країн. Я розумію, що не можна там було залишати туристів, що поїхали в Китай. Але тих, хто там працював по своїй волі, там жив - з якого дива везти їх на батьківщину?
Замість того, щоб закрити кордони, припинити на час туризм - було зроблено багато, щоб розвезти-розмазати вірус по всій планеті.
 
Але ж як толерасти й філантропи заплювали бідних жителів Нових Санжар, які єдині змогли виступити проти авантюрної затії влади привезти потенційних носіів вірусу в українську провінцію! А самі при цьому тихо раділи, що карантин буде далеченько від їх житла!
 
Я думала, що в квітні весь твой вірусний движ затихне. Але, здається, ні. Він ще не набрав свого піку. Хоча, хто що може знати?
 
Може, завтра прокинемося, а вірус затих. Чого тільки на світі не буває.