Останні події примусили знов відгукнутись. Справа не у зміні уряду – безглуздому і непрофесійному як і сам минулий уряд, як і сам новий. І навіть не фото, на яких Мендель грає роль чи то дружини чи то коханки. І навіть не інтерв’ю Зе британському виданню, яке втілює кухонні і корпоративні бесіди блискучих напівакторів напівмислителів аля Жванецький у міжнародний політологічний світ. Головною подією для мене стало дружня синхронна критика Зе з боку тих інтелектуальних імпотентів, що власне і привели «видатного коміка» до влади.
 
Одразу ставлю всі крапки над і. Зеленського було обрано у другому турі Виборів 2019 сорока шістьма процентами електорату плюс тридцятьма вісьма процентами противсіхів. Звинувачувати в цьому український народ – це все одне, що звинувачувати якого-небудь двірника в нерозумінні ним думок Аристотеля або малу дитину у незнанні теорії Ейнштейна. Наш багатостраждальний український народ ще лікувати і лікувати від рабського, а часто просто холуйського менталітету – спадщини багатовікового колоніального існування. Пересічному європейцю або американцю неможливо уявити як можна називаючи сусідній народ кацапом, тобто катом цапом, в той же час називати цього ката братом або , якщо не братом, то дружнім народом. Проте для рішення політичних проблем у кожного народу, навіть у самого опущеного своєю історією існує політична еліта. Цей прошарок суспільства має головний обов’язок – роз’яснювати народові політичну ситуацію, вказувати на правильні прагматичні кроки, які в навіть у дуже складній ситуації забезпечать народу і країні оптимальні або хоча б мінімально негативні результати. На жаль українському народові не поталанило. У 2019 році така шляхетна і мудра еліта (Скуратівський, Подерев’янський і інші) проявила себе, активно підтримуючи Порошенка, вказувала на божевілля обирання Верховним Головнокомандувачем воюючої країни гротескову, і це ще м’яко сказано, фігуру самодіяльного не дуже розумного клоуна, але… Олігархічне теле і інше медіа цю шляхетність зуміли загнати в маргінез, а дурнуватому постколоніальному суспільству нав’язати «блискучих філософів», «блискучих політологів і політтехнологів», останні блискуче вміють спілкуватись з виборчими комісіями, звісно на альтруїстичних засадах. Основною ударною силою цього брудного селю були славні представники псевдонауки – соціології. Вони безпомилково внесли до своїх списків потенційних кандидатів у Президенти не заслужену прибиральницю, не мудрого двірника або доярку і навіть не такого модного чинника сучасного телеетеру як екстрасенса, а саме заслуженого піаніста Зе, дивлячись на його виступи мимоволі згадуєш дитячий абсурдизм – «работал в цирке за что и выгнали». Висока об'єктивна соціологія дала виборчим комісіям вичерпну відповідь на те скільки бюлетнів, навмисно спаплюжених тими придурами противсіхами, які обрали таку технологію протесту, допоможуть зе-команді реалізувати споконвічну мрію прогресивного людства покласти край режиму Порошенка. Край таки поклали, поклали не розуміючи, що в такий спосіб уся ця безпробудно мудра шваль банально нас@@ла собі на голову.
 
Тепер до теми цього тексту. Я в попередніх текстах вже пояснював, що означає слово гілік, проте коректним вважаю повторити це зараз. Гіліком у ґностичній класифікації називають людину так би мовити бездуховну. Треба пояснити, що мається на увазі під назвою «бездуховна». Духовність у нашому проявленому матеріальному світі проявляється лише у вигляді інформації, всі ці релігійні дефініції я докладно аналізую в своїх більш серйозних текстах, для пояснення простої теми цього тексту достатньо таких простих пояснень. Інформація має єдине коректне визначення, а саме – інформація не є матерією, те що вимірюється байтами – це матеріальний ресурс для забезпечення прояву і передачі інформації. Крім гіліків гностицизм класифікує людей ще на психіків, тобто людей здатних до опанування високої інформації, які поступово просуваються вище і вище, і пневматиків – унікальних людей, які дотичні до інформації трансцендентної. Бидло… втім про бидло трохи згодом.
 
Тепер аналізуємо нашу ситуацію. Я не буду торкатись зараз політичних або ідеологічних вподобань, не буду торкатись полеміки Порошенко краще, чи Тимошенко, Смєшко, чи Гриценко. Не буду аналізувати результати І туру Виборів 2019. До початку ІІ туру і пропорошенківська російськомовна «Линия обороны» і антипорошенківський «Мішель Пророк» мають однакову вартість, вартість рупорів дискутуючих «пікейних жилетів». А ось після початку… Навіть останній гілік, неспроможний осягнути високу інформацію, не кажучи вже про трансцендентну мусив зрозуміти і, я впевнений, зрозумів, що при всіх недоліках, помилках, а може навіть політичних прорахунків, навіть уявних або справжніх злочинах Порошенка, виграш його на цих виборів не призведе до ганьби українського народу. А от після легендарного виступу «актора, який просто таки випромінює», як про нього відізвався старий маразматик Кравчук, Зеленського, який разом з собі подібним напарником карколомно зіграли на одному очевидно спільному піаніно, ганьба українству забезпечена. Я не можу собі уявити, що навіть людина з дуже скромними здібностями, якщо її запитати – як би Ви назвали людей, що обрали своїм Президентом людину, яка спустивши штани стукала по клавішам роялю статевим органом або імітувала подібний процес? Відповідь пересічного гіліка була б однозначна – мудаки. Саме так і називають тепер українців у З’єднаних Штатах, я сам дивися гумористичну програму американського колеги Зеленського, в якій той вів політичну дискусію, стверджуючи, що українцям краще було б обрати Президентом напарника Зе, бо той більш віртуозний піаніст і більш харизматичний на вигляд.
Тут варто підійти до фіналу. Просували зе-команду до перемоги не тільки гіліки-ватники, не продажні філософо-політико-соціологи. Заслуга цих ублюдків безперечна, але вирішальну роль зіграло войовниче бидло – людиноподібна мерзота, що не має поваги не те що до українського народу, я тут далекий від того, щоб натякнути на питому вагу містечкового елементу в цій гидоті адже не меншу роль там грали і етнічні українці, а і до самих себе. Ще б пак – бидло є бидло і як воно захопило в 1917 році панівні позиції колишній Російській імперії, і в тому числі і в Україні, так і не залишає їх, передаючи своє бидляцтво у спадщину своїм діткам-виродкам. На жаль їхніх колег достатньо і на заході України, навіть У Галичині, але це вже трохи інша тема.
 
Отже уявіть тільки титанічність грандіозність задач, які постануть перед тою справжньою елітою, перед тими справжніми лідерами, яким доведеться долати спротив людського сміття, яким доведеться лікувати український народ. Ну а рецепти лікування дуже прості і абсолютно безальтернативні і прописані вони у П’ятикижжі Мойсеєвім.
 
Отже