Що таке смерть. Для молодих, міцних здоров’ям людей, це щось ефемерне. Колись станеться, але не тепер, і не зі мною. Для людей літнього віку, це щось більш реальне, але думка, - ще трохи поживу, - також не дає задуматись про смерть. Тим більше, що інстинкт самозбереження захищає нас від смертельних халеп. Навіть самогубці бояться смерті.
     Але, рано чи пізно, смерть приходить до кожного. Людина помирає. І тут виникає багато питань. Коли настає момент смерті? Секунду назад людина була жива, а тапер мертва. А де та межа між життям і смертю? Хімічний склад тіла за секунду не змінився. Температура тіла не змінилась. Коли людина вже мертва? Де та межа переходу від життя до смерті? Тоді коли людина перестає дихати? Чи тоді коли перестає битись серце? Але ми можемо затримати дихання на хвилину, а то і більше, і при цьому залишаємось живими. Людина може втратити свідомість. Серце практично не б’ється, але людина залишається живою.  Так от, людина вмирає тоді, коли її фізичне тіло покидає тонке астральне тіло, чи душа, чи дух. Кому як подобається. Суть, одне і те ж. Приведу такий приклад на смартфоні, щоб було зрозуміліше. Телефонуємо ми, чи граємо в ігри, це активна фаза нашого життя. Смартфон увімкнутий, але не працює, знаходиться в черговому режимі. Це сон. Смартфон вимкнули, але акумулятор в смартфоні. Це втрата свідомості, запаморочення. Вийняли акумулятор – смерть клінічна, є можливість реанімації (вставити акумулятор). Віддали смартфон на запчастини – смерть. Почав мінятись хімічний склад тіла.
     Так от, акумулятор, умовно, і буде душею, чи астральним тілом. Точніше, первинний заряд буде астральним тілом, а підзарядка на протязі життя – ментальним. Тепер у смартфоні ще є інтернет. Це космічне інформаційне поле – ноосфера. Але у більшості людей цей інтернет відключений. Лише деякі люди можуть в деякій мірі ним користуватись. Це екстрасенси, провидці, знахарі, мольфари і т. д. Тобто люди з надзвичайними здібностями. Але я про смерть.
     Коли людину покидає астральне тіло, вона ще деякий час може вернутись в світ живих. Кожну людину зустрічають створіння більш високого енергетичного рівня. Декому пропонують вернутись в світ живих. Але ті, що повернулись, стають іншими. Знаю на власному досвіді. Приходить інше розуміння світу. Стає ясно, навіщо людина в цьому світі живе. Виявляється, єдине завдання людини в цьому світі, це пізнати саму себе і навколишній світ. Всі інші «спокуси» лише для того щоб людина вчилась. Гроші, влада, бідність, доброта, жорстокість, мудрість, безумство і т. д., це елементи навчання. Щоб людину, точніше її астральне тіло, чи душу, навчити, її багато разів реінкарнують, тобто втілюють в різні ситуації. Душа людини проживає багато життів для того щоб навчитись пізнати себе і навколишній світ. Але ця кількість життів не безмежна. Рівно 2584 втілень. Якщо за цей час людина не навчилась, вся інформація з астрального тіла стирається, як інформація з жорсткого диска в комп’ютері, і воно відправляється на новий круг пізнавати світ. Пройшовши три круги і не вивчивши урок, астральне тіло переводиться на нищу ступінь буття. Як що всі уроки засвоєні, астральне тіло людини переходить на вищу ступінь буття.
     Я, наприклад, це зрозумів тільки після клінічної смерті. Зрозумів, навіщо люди живуть в цьому світі. Мені дали шанс, так би мовити, довчитись. Багато з тих знань, що мені відкриваються, для мене не зовсім зрозумілі. Це як читати книгу на іноземній мові, де зрозумілі лише деякі слова і картинки. Потрібно здогадуватись, аналізувати, робити висновки, щоб отримати правильну інформацію. Одним із джерел отримання інформації є подорожі і спілкування з різними людьми. За три роки після інсульту та клінічної смерті я вже об’їздив пів світу. Побував в багатьох  європейських державах, в США, в Канаді. Двічі їздив в Тібет. Був в буддійських монастирях. Був біля гори Кайлас. Вона дійсно нагадує єгипетські піраміди, які я теж встиг побачити. Ще думаю цим літом попасти в Південну Америку. В Перу. Подивитись Мачу Пікчу. Також хочу побачити Велику Китайську Стіну. Це дає такі знання, яких немає ні в одному підручнику.
     Я, наприклад, напевно знаю, що планета  Земля є однією із сотень тисяч шкіл для навчання безсмертних астральних тіл, чи душ. Вища ціль душі – досягнути абсолюту. Тобто бути всесильною, щоб творити новий Всесвіт. По другому – стати істинно Богом. І знову влаштувати Великий Вибух і вирощувати новий всесвіт. Але повернемось  на Землю. Як я уже казав, Земля є школою. Притому для початкових класів. Наша цивілізація, це, п’ятий випуск школи. Прикро визнавати, але тут навчаються одні «двоєчники». Перша цивілізація була в основному з відмінників. Її випускники давно живуть на вищих рівнях буття. Наша ж цивілізація, це всі ті, кого залишали «на другий рік». Тому ми і живемо у світі двоєчників. Наша цивілізація не рахується з законами природи. Вона не хоче і не може збагнути простих речей.
     Візьмемо, наприклад, гроші. Що таке – гроші? Беремо перший, що попав у руки тлумачник української мови і читаємо: «Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.» Тобто гроші, це універсальний товар, який має реальну вартість на рівні обгортки від цукерки рошен. І тільки малюнок визначає умовну вартість грошей. І, як що висадити на безлюдний острів групі мільйонерів без засобів зв’язку, без води і без їжі, але з повними кишенями грошей, то що будуть варті їхні гроші? Нічого. Набагато ціннішою буде калюжка дощової води чи, як пишуть тузіки, підгнивший банан. От же, гроші можуть бути вартісними тільки у великому соціумі, де є і інші товари. І вони придумані як штучний товар, що не має вартості, але є еквівалентом «живого» товару. При певній домовленості та згоді соціуму, ці папірці стають мірилом всього: достатку, впливу в соціумі, влади і т. д. Дякуючи цим папірцям і безмежній жадібності певних кругів людей, наша цивілізація навряд чи зможе закінчити школу на відмінно.
     Так звана наука працює в угоду грошам. Вона старається зробити людей не розумнішими та мудрішими, а навпаки, темними та безтолковими. Людям втовкмачують в голови якусь надуману картину навколишнього світу. Наприклад енергетика. В угоду грошам, наша цивілізація спалює їжу. Саме так. Нафта, газ, вугілля – це харчовий ресурс планети, а не паливний. Але вчені, за гроші, переконали людство, що це паливо. Щоб всілякі розумники не шукали дармову енергію, та не винаходили вічного двигуна, таку субстанцію як ефір, викреслили зі словників. А без теорії ефіру зрозуміти навколишній світ неможливо.
     Ми живемо в тривимірному світі. Насправді світ одинадцяти вимірний. Тому і квантова механіка має одні парадокси. Можна виміряти вектор руху частинки, але не можна виміряти швидкість, і навпаки. Бо ми в тривимірному світі. І користуємось тривимірними інструментами. Наприклад, щоб було краще зрозуміло. Візьміть пусту пачку з-під цигарок. За допомогою лінійки можна виміряти її довжину, ширину і висоту, перемножити і отримати об’єм. А тепер зімніть пачку і спробуйте вичислити об’єм зім’ятої пачки. Складно, бо немає інструменту щоб поміряти.
     Мабуть я Вас уже втомив, тому наведу факти. Насправді ми живемо в одинадцяти вимірному світі, але нам доступні тільки три. Насправді весь Всесвіт запевнює така субстанція як ефір, з дуже великою густиною. Зменшення густини ефіру і породжує наш матеріальний світ. Матеріальний світ бінарний, фрактальний,  тривимірний. Влаштування соціуму таке тому, що двієчників інакше не навчиш. Не доходить через вуха, можливо дійде через руки. Факт в тому, що джерело наших негараздів, ми самі. Шукайте вихід з колеса Сансари, як кажуть буддісти, і він обов’язково знайдеться.