Ось і минув перший місяць року дві тисячі двадцятого і рік та один місяць по явленні нам вісті благої про наміри сина Олександрового Володимира, повелителя всіх блазнів й комплексованих малоросів зробити всій похід в політику для подолання Епохи бідності. Минув цей час, - і люди потроху забули про поганого Пороха, в противагу якому обирали вони Володимира на престол держави.

Такий поганий для них був Однотуровий, що з-поміж живого, конкурентного українського політикуму не спромоглись вони обрати якісну альтернативу одному із засновників Партії регіонів, на концертах в підтримку якої і виступав наш борець з Епохою бідності, борець за щастя гоїв Король {віслюк} Володимир.
 
Трагізм даної ситуації в неспроможності людей усвідомити свою приреченість, свою "зомбованість" і гнітючий вплив колективного гіпнозу на бажаючих жити краще і не готових щось для цього зробити. Люди були готові повірити в те, що потрібно просто піти на вибори і проголосувати за Голобородька...  ой ні, за Зеленського, ... та ні, за Коломойського та компанію і все... о, чудо, наступає довгожданний кінець Епохи бідності. І ось ми вже бачимо, як зростає заробітна плата освітянам в $4000 (прям як в передвиборчому ролику для тупого плебсу), кінець Епохи кумовства, яка була при Однотуровому і папєрєдніках, зниження заробітної плати депутатам і топ-чиновникам, які "зажрались"і не хочуть чути людей і багато-багато іншого.
 
Можна ще довго продовжувати список благ, які відчули виборці Зеленського (Коломойського), але чи не найкращим свідченням кінця Епохи гідності є той відчутний діалог депутатів з підворотні від Слуг (не відомо якого народу) з виборцями, що проявляється то в словесному висері якогось депутата чи насмішливої відповіді глядачці телеетеру з рекомендацією продати собаку (якщо породиста), аби оплатити комунальні послуги. Мені стало б шкода цю жінку, аби була стійка впевненість, що вона за нього не голосувала чи ще гірше - не надривала за нього пукана і рвала глотку на виборах.
 
В чому трагікомедія - запитаєте Ви? Весь трагізм і сміх одночасно полягає у звичайній і фанатичній вірі... Вірі в бога, вірі в обіцянки-цяцянки і відверте небажання напружити тих кілька звивин, що ще є у мозку і відсутність аналізу. Трагедія, на мою думку, криється в рабській ментальності вільних за визначенням і паспортом, та невільних за духом. Трагедією є віра у бога отця (але не свого народу), а не в самого себе і це все лайно, що постійно ллється на голови з телевізійних зливних бачків тече не просто по головах більшості, а вони його ще якось умудряються мастити на хліб...
 
Ці люди (за більшістю своєю) звикли мати зерно тільки для того, аби згноїти його, а їсти вони бажають полову, і в цьому вся трагедія.
 
Відсутність політичної та історичної пам'яті й гідності вистилає не тільки перед тими міфічними вчителями, увірувавшими в порожні обіцянки актора розмовного жанру дорогу із граблів, але перед всім українством і це все доходить до точки неповернення.
 
Після цього наступить трагедія....