Вчора, 2 вересня, внаслідок дтп загинув український кобзар Василь Жданкін. Мав 61 рік. Любив дітей і онуків, свою Тернопільщину, велику Україну, авжеж.
Це саме той хлопака, що 30 років тому вийшов на кін Червоної Рути - і заспівав: Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля...
Був тоді час радянський, ще володар всіх живих і ненароджених Щербицький царював на наших теренах. А тому національного гімна було аж забагато, щоби позбутися голови.
Василь Жданкін, Віктор Морозов, Андрій Панчишин, Тарас Чубай і гурт "Не журись" у тому ж 89-му році в переповненому залі львівської філармонії заспівали й стрілецьку Червону калину:
Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан
І за це в срсрі відривали голову без питань. Але зал стоячки співав разом із музиками. Сльози й щастя - отак воно було тоді...
Не можу багато писати. Судомить руку, не бачу літер. Прошу не оцінювати, бо це не імхо. Це привід згадати щирого українця, що пішов на небеса - від нас.
