Дійові особи:
АРТУР – український футбольор одного клубу без постійного місця мешкання
АНЖЕЛА – дружина його, модель цицьок та сраки
 
Місце дії: подружнє ліжко родини
 
Час дії: ніч перед виборами
 
Після бурхливого молодого сексу, який режисеру не гріх й показати, елітна молода українська сім’я із насолодженням курить у ліжку… а що, не скажем.  Раптом…
 
АНЖЕЛА. Артурчику, а за кого ти проголосуєш?
АРТУР. Дє?
АНЖЕЛА. Дє-дє? В пі..дє!
АРТУР. А я там тіки шо проголосував… ги-и!
АНЖЕЛА. Ой, оце так прямо пошутів! Прямо «Ліга смєху»!.
АРТУР. Так і ти прямо Оля Полякова. Тільки Манатом Богом прошу, не пой! Нас і так вже ні в яке караоке не пускають, навіть в Таїланді, в шоу трансвеститів.
АНЖЕЛА. В Донецьку ще пускають, у підвал.
АРТУР. То тупікова вєтвь розвитку, кого там ще пускати – мумію Кобзона, ги-и!? Нам про це навіть наш тренер казав. А він, м’яко кажучи, такий пі… кароче, не українець.
АНЖЕЛА. Артурчик, співаємо ми в Донецьку, але ж живемо в Києві… подовше би. Так за кого ж нам на виборах голосувати?
АРТУР. Ну… я не знаю. Я ще ніколи не пробував. То ж, напевно, треба азбуку знати.
АНЖЕЛА. Отож. А мені, думаєш, легше?. Ми ж з тобою обоє з Єнакієва.  
АРТУР. То, мабуть, треба тренера спитати.
АНЖЕЛА. Так він же ж чурка неруська! Він же з нашої мови знає тільки «пішов на ..уй!» та «кривонога ..лядь!».
АРТУР. Для стратегії й тактики нашого хвутболу цього цілком достатньо. (Ревниво). До речі, послєднє – це не про тебе?
АНЖЕЛА. Нє, це про Камалію, воротаря вашого кобилу. А про мене – без «кривонога».
АРТУР. Слава тренеру, моєму смаку і твоїм копитам!
АНЖЕЛА. От, поки ми ще не зовсім улетіли, мені тут в СПА-салоні дали якісь бумажки про цих… забула… кароче, про вибори.
АРТУР (наспівує). Як там у Шнура: «Вибори, вибори, кандидати…», -  далі забув, тоді якраз клятий Гармаш м’ячем у чайник зарядив. Чи ногою… Вони всі такі падлюки, ці хохли. І шо?
АНЖЕЛА. От дивись (перебирає передвиборні листівки, читає по складах)… Вальц-ман… Зельц-ман… Ка-пі-тель-ман…
АРТУР. Шо це за ..уйня? Кубік Рубіка якийсь. То якісь не наші вибори, я жодного Зельцмана на хвутбольному полі не стрічав. Степаненка стрічав, Коваленка, молдаван усяких, Тайсонів, Марлосів, навіть Бухала, Шастала, Буя, ще якогось ..уя…  Зельцмана – жодного!
АНЖЕЛА. То вони, мабуть, поза футбольними полями – на бровці. Чи, може, у касі, де вам зарплату дають.
АРТУР. У нас чесна шарага, нам зарплату роботи на картку начисляють. З Лондона. Хоча, може, й з Донецька. А люди тільки відібрати її у нас можуть.
АНЖЕЛА. За шо?
АРТУР. Ну якщо ти нуль – вісім іспанцям влітаєш, є за шо? При тому шо у тебе зарплата в два рази більше ніж у них.  От нам тоді і кажуть:  хто з Бразилії, тобто всі хто грає, - пи..дуйте обратно в ліси Амазонки, ну а де наші, тобто всі, хто хохлів по колінах лупашить, - додому, в копанки Лугандону. Так шо родіна нас з тобою ще жде.
АНЖЕЛА. Свят-свят-свят! (Перебирає листівки далі).  От, нарешті, знайшлась людина – Смішко.
АРТУР. То очепятка. То, напевно, Сніжко – ми тут недавно грали з дніпровськими, там був такий хлопець. Мабуть, зав’язав з хвутболом, шо у Дніпрі тепер робити? Всі ж ці Зельцмани, Капітельмани, навіть наш тренер знає, вони з Дніпрожидовська, ну чи десь рядом в синагогу ходили, коли в Ізраїлі море холодне було. Там, в Дніпрі,  тепер в Раду, в київські міністерства, в «Нафтогаз» бомжів на вулицях хапати будуть – і відправляти до Києва експресами.
АНЖЕЛА. Як в 2010-му у нас в Єнакієвому.
ОБИДВА. Ех…
АНЖЕЛА То за кого?
АРТУР (гордо). Знаєш,  люба, я вірю одному богу, Донбас же ж порожняк нє гоніт.  
АНЖЕЛА (із жахом). Шо, Янукович!? Чи, прости Господи, кровосісь Азіров? Ми станемо вампірами?
АРТУР. Нє, ну ми хоч і з Єнакієва,  але не зовсім ще ж макаки щоб поклонятись горилам. Мій бог – це лугандонський аллах.  
АНЖЕЛА. Так ти ж необрізаний!
АРТУР. От усе моя дєвочка знає… ги-и!  Спасибі Манату Ахметовичу, в труси до мене він не лізе.
АНЖЕЛА (пафосно). Він не знає, шо там за Фаберже.
ОБИДВА. Ги-и…
АРТУР. Смішно. А шо це таке?
АНЖЕЛА. Це мені чіпляли на стрінги, коли я в 2012-му ізображала Філіпа Кіркорова в Міжгір’ї на шоу «Золотий батон».
АРТУР. Не думаю, шо у Філіпа Кіркорова в стрінгах є хоч якісь Фаберже.  
АНЖЕЛА. І шо вони йому потрібні.
ОБИДВА. Ги-и…
АНЖЕЛА (перелиставши). Чуєш, а твого аллаха тут немає. Останній –  Насіров. Схоже, але хвамілія якась підозріла. Та й запах.
АРТУР. Ну й правильно. Навіщо аллаху спускатись на нашу грішну землю? А ти б бачила наші стадіони! Нехай там гребуться насірови з зельцманами.
АНЖЕЛА. То шо?
АРТУР. То  давай швиденько відполіруй мені Фаберже,  зранку ж на тренування.  
АНЖЕЛА. А мені – на ліфтінг, пілінг і шугарінг.  
АРТУР. Згадав! «Вибори, вибори, кандидати – пі..ори». А Шнур же не збреше. Ну і де нам, зайнятим людям, еліті страни, знайти час на таку ..уйню?
 
Крупним планом йде показ сцени з Фаберже під титри з результатами ЦВК.