Останнім часом активно йде мова за ціну газу в Україні, зокрема, для населення. Багато подається інформації некваліфікованої, особливо, про формування ціни. І коли в попередні роки вся розмова зводилася, що продається для населення газ українського добування та, відповідно, дешевого за собівартістю. Останнім часом багато хто хоче нав’язати думки про високу собівартість українського газу. Все ж таки треба знати механізми формування ціни та її реалізації на ринку.
 
Також треба мати на увазі, що в Європі останні торги показують, що ціна газу в спотових операціях вже знижується до 134 дол. за 1000 куб.м і тут як би дехто не розповідав про собівартість українського газу, треба сподіватись, що ціна буде формуватися відповідно до ринку та ринкової ціни. Не вийде при ціні у Європі по 130-150 дол. продавати його населенню по 8000 тис. грн (300 дол.).
 
             Методи ціноутворення, що використовуються у бізнес плані
1) на основі витрат;
2) на основі ринкових цін;
3) на основі попиту;
4) інші, унікальні методи.
                   5 факторів впливу на ціну
1. рівень попиту на продукції;
2. наявність аналогів на ринку;
3. еластичність попиту;
4. державне регулювання цін;
5. ринкова ціна.
Одним і найважливіших факторів на визначення ціни у ринковій економіці, є конкуренція. Однак її роль у ціноутворенні неоднакова на різних типах ринків. На одних вона виступає вирішальним фактором, що визначає рівноважну ціну. Тоді як на інших її роль як фактору ціноутворення знижується різними обставинами. Залежно від цього розрізняють два типи ринків: досконало конкурентні (або ринки досконалої конкуренції) та конкурентно недосконалі, або ринки недосконалої конкуренції.
 
До першого типу належать ринки, де багато продавців жоден із яких самостійно не впливає на ціну, за якою поставляє продукцію на ринок, тобто на ньому діє досконала конкуренція або чиста конкуренція. До другого типу належать ринки, на яких вільна конкуренція стримується такими факторами, як монополія, недостатня інформація та зовнішні фактори. Це ринки, на яких або продавці, або покупці можуть впливати на ринкову кон’юктуру, а отже, і на ціни.
 
Розрізняють три моделі таких ринків: чиста монополія, монопольна конкуренція і олігополія.
Розмежування моделей недосконало конкурентних ринків визначається переважно такими факторами: кількістю фірм у галузі та їх розмірами, рівнем диференціації товарів, що реалізується на ринку (наскільки подібні та взаємозамінні товари), рівнем бар’єрів вступу фірми в галузь і виходу з неї та мірою доступності фірми до інформації про ринки.
Розгляньмо, як формуються ціни на ринку досконалої конкуренції. Як уже зазначалося. На такому ринку діє чиста конкуренція, яка не стримується жодними факторами. На ньому функціонують досконало конкурентні фірми, тобто ті, які приймають ціну на свою продукцію як таку, що не залежить від обсягу поставленої нею на ринок продукції. І якщо така фірма спробує підвищити ціну на свій товар, то покупці не будуть його купувати, бо ідентичний товар пропонують у достатній кількості інші фірми за нижчою ціною, і фірма утратить свої клієнтів.
 
В умовах конкурентного ринку завдання полягає в оптимізації випуску продукції з метою максимізації прибутку. При цьому має враховувати ряд обставин. По-перше, індивідуальні витрати виробництва фірми не повинні перевищувати середньогалузеві, що є суспільно необхідними. При їх перевищенні виникає небезпека розорення фірми. По-друге, фірма повинна керуватись правилом, за яким її фінансове становище буде стабільнішим і у неї будуть сприятливі умови розвитку, якщо її загальний дохід стабільно перевищує витрати виробництва. При порушенні цього правила ринок дає сигнал фірмі про те, що вона повинна досягти вище назване правило або припинити своє існування на даному ринку.
 
Ціноутворення в умовах недосконалої конкуренції властива монопольному ринку різного ступеню монополізації. Тут виробник має деяку можливість впливати на встановлення ціни, перш за все, використовуючи диференціацію продукту та витрат на рекламу. В даній ринковій структурі використовуються наступні принципи ціноутворення: ціни на новинку - “зняття вершків”, ціни на модні та престижні товари, ціни на високоякісні інноваційні товари тощо.
 
На олігополістичному ринку, де кількість продавців коливається в межах приблизно від трьох до десяти, розмір ціни формується як під впливом законів ринку, так і можливістю таємної змови між олігополістами.
Крім таємної змови олігополістичний ринок встановлює ціни також за наступними принципами:
а) принцип “витрати плюс”, відповідно з яким спочатку визначаються витрати на одиницю товару, а потім додається до них нормальний прибуток. Наприклад, “Шуфрич і Ко” спочатку визначає середні витрати на добування газу, потім додає 45% прибутку після сплати податків;
б) принцип “лідерство в цінах” передбачає провідну роль у формуванні ціни найефективнішої фірми галузі, яка проводить зміни цін, а інші фірми слідують за нею (без формальної таємної згоди). Наприклад, Онищенко і Ко протягом тривалого періоду по черзі змінювали ціни, забезпечуючи прибуток в середньому 50 % (після виплати податків).
 
Ціноутворення на чисто монопольному ринку, де функціонує лише одна фірма-монополіст, підпорядковується процесу максимізації вигоди даної монополії. За умови однакових витрат чистий монополіст вважатиме вигідним обмежити обсяг виробництва і призначити більш високу ціну, ніж конкурентний продавець. Таке обмеження обсягу виробництва зумовлює нераціональне використання обмежених ресурсів. Проте монополіст може мінімізувати свої витрати, виграючи на масштабі виробництва (великі обсяги виробництва не доступні дрібним та середнім підприємцям, а наявність ще однієї фірми в галузі може збільшити витрати і зменшити прибутки). Монополіст може збільшити свої прибутки і шляхом цінової дискримінації, встановлюючи монопольні ціни (монопольно високі та монопольно низькі ціни), які забезпечують йому монопольно високі прибутки, надприбутки.
Монополізація ринку – це негативне явище, тут припиняється дія вільної конкуренції, монополісти формують загальний обсяг пропозиції і ціну реалізації, наносячи цим збитки суспільству. Тому держава намагається протидіяти існуванню абсолютно монопольних ринків шляхом прийняття антимонопольних законів, контролюючи монополії.