для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

галицький недобиток

галицький недобиток

 

***
 

< сепар: "Вы придумали свою "высшесть" и лезете с ней к другим людям. Вас посылают и над вами издеваются.">
 

Невже ж оце - до Вас - я "лізу"?
Невже отак від Вас я потерпаю?
А може десь тут глибоко чаїться
якась складна фігура мови?
Щось риторичне (як завжди)?
А "Ви" - займенник тут безособовий?
Лише проекція душі,
що квилить
в глупу ніч?
У безпорадний ранок?
Під час важкої праці при мартені?
Женіть же жабу пріч!
Оте зелене -
воно Вас вдусить,
як не дати відсіч...
 

***
 

Їден російськомовний українець написав на політичному форумі невеличкий текст. На честь набуття чинності Законом про українську мову - я завдав собі клопоту перекласти цей текст українською (так злегка в напрямку невеличкої поеми, але бережно, не викидаючи нічого авторського). Ось:
 
Обачності! Коли піздець вже близько.
Отак мені ввижаються безчасся і вибОри.
Ці вибори вз’їбуть нас знатно.
Куди сильніш, ніж попередні.
Проте, що нам відомо про вибОри?
Ми – білі, ми – пухнасті, патрійоти, усього рідного, чому трудів несила прикласти більше…
Нам відомо, що нікому віддати голос свій.
Барига проти москалів, хіба ж це вибір!?
Коли ми голосуєм за баригу, наш вибір є за того, хто не худо (бодай не бідно) нас обороняв – у наших інтересах. Отож ми бачимо, що він уже зробив в роках минулих.
А зроблено було не так багато, із погляду намащення на хліб.
Все єдно – більшого б не вийшло зроду, бо пельки непомірні в нас, бажання працювати теж катма, бо щеплення не вдалось.(Що прижите у праці непосильній – не в рахунок.)
Із боку іншого – партійні мародери. Всі, як один, їх гасла посплітались в канву агресії неситих москалів.
Вони нам милі, наче новий юний ботокс < цих ніжних щічок, правдомовних варг>.
Там є імен і навіть трохи прізвищ.
Хоча вони й барижні всі бариги, та в лавах тісних враз шикуються до бою із головним баригою жахливим.
Так само бачили, хто не сліпий, що всі вони робили у ці рОки – картина начебто і маслом, та не в корм.
Аж ну, тут – так… У тому сенсі – ні.
Тож нам умент і не до хліба. Такі видовища навкруг.
Відтак, з великого рахунку, все виглядає заїбись.
Одне мене тривожить.
Точніше, спокій забирає мій.
Мені не в силу думка: наші діти збирають хмиз у лісі при дорозі, у залік трудоднів, що заробили, - і нас питають «О батьки! Чи не забули ви свічок зашпарувати на пожиток? Бо ж ген зима на носі, довгі ночі, а в нас, окрім театру тіней, катма розваг, ні жодних не чека’…»
Але ми здатні це їм влаштувати.
Чи ж не так?
 

***
 
Леді в чорному
 

Вона прийшла по мене
В самотній день пекельний.
Її волоссям довгим
Січневий вітер грав.
А я не знав напевно
В досвітній час недільний -
Закинутий у темінь,
В руїну і поразку,
Трафункові на ласку -
Що це моя судьба.
 

«Із ким твій бій?» - спитала,
Їй відповів: «Чимало
У світі тих, хто брата
Трима за супостата,
У люті та без Бога
Вбиваючи небогу.
І де б коня лиш взяти,
Щоб пристрасно топтати
Ворожі лави до пуття -
Без вороття - в ім’я життя?!»
 

Вона бере мене на кпин
«Не зборюй сам себе один,
Хлопів бо зводить на тварин
Твій вікопомний битви чин,
Що легко так почати -
Несила лиш кінчати.
Немов матуся хлопчакам,
Оцю пораду добру дам.»
Відтак страшуся самоти -
«О леді, вільно вам не йти?!»
 

«О леді, руку дай мені -
Хай відпочину від борні
В жаскім пекучім вирі!» -
«У вірі та довірі,
А головне: у мирі» -
І серце пойняло життям:
Безсилі всі рахунки,
Ілюзій злії трунки.
«Як матимеш в мені нужду,
Я поруч десь - на поклик жду.»
 

Отак сказала – і пішла.
Такі сумні мої діла:
Я слів, щоб втримати, не мав.
Стовпів, мов слуп, спостерігав,
Як вдалині у нетрях хащ
Зникав із виду чорний плащ.
Мій труд донині нелегкий.
Та знаю, що не сам такий:
Нові серця бринять навкруг,
В уяві - січня давній пруг.
 

Якщо ж одного ранку
Вона прийде до тебе,
П’янітимеш дощенту
Від ласки її слів:
Твій шал - у нагороду.
Для неї – мій привіт.
А – а – а , ага...
А – а – а, ха-ха…
 


 

***
 
несказанно
тут усе дихає високою драматургією: і стоїчний образ зустрічі зі смертю щура-мученика - і відсторонений філософський погляд скептика-кота
 

 
***
 

- Генерал Лі звільнив рабів...
- Це був не генерал Лі, а Ейб Лінкольн, ото він звільнив рабів, - поправив його Огастес.
Болівар розвів руками.
- Яка різниця, - сказав він.
- Велика різниця, - втрутився Кол, - Один - янкі, а другий - ні.
 
(Лері Макмертрі, "Самотний голуб")
 

***
 

класика, "Кандидат" 1972
 
< Роберт Редфорд, після перемоги на виборах в сенат од Каліфорнії - до свого головного політтехнолога Пітера Бойла, власне, це остання мить фільму, за кадром чути нестямні вигуки 70 відсотків простих виборців... >
- Марвине, що нам тепер робити?!...
 
#
жодних паралелей чи перпендикулярів, бо ірландчик все ж і у свої 82 роки залишається еталоном мужньої чоловічої вроди )
 

***
 

вікопомний Fallout 2
 

шахтарське містечко Рединг (Глобал Мод):
 
"В тюрьме на локации «Центр города» сидит Ганнибал Лектор. Он предлагает обучение каннибализму в обмен на его освобождение. Получив статус «Каннибал» можно будет брать мясо для питания с трупов."
 
< charge має періодично (але постійно) щось жувати й ковтати, щоби не померти в муках - тому такий статус був би не зайвим, якби не цивілізаційні забобони... відтак випадає їсти щурів, ящірок і всіляку дику мутантну наволоч, яку вдається вбити (люди колись із цього починали свій шляхтний поступ) >
 

***
 
20 травня 19-го року
 
сьогодні відбулася вікопомна подія: драконеня відлетіло у вирій, бастард Джон пішов на заслання, Арія відплила відкривати Гамерику, найвидатніший карлик у світі став прем'єром Вестеросу, Санса проголосила себе королевою Півночі, Бран посів трон шести королівств, фанати ридають за завершенням величного серіалу...
 
а тлустий хлоп, перечікуючи зливу під гастрономом, стрибає з радощів за завершенням геноциду,,,
дощ змиває з обличчя всі почуття, залишається нехитра думка: кінця (будь-якого) не видко - це елегічно, це продовження, фарс чи трагікомедія - все рівно, нескінченна історія, що твориться безмізкими посполитими, яких полишили лорди
 
***
 
Жоден добрий (справедливий?) лорд не всидів би на спадковому троні, коли б не вселяв у своїх посполитих крихту щирого страху - це ще вірніше в умовах "демократії", коли письменний плебс нахабніє від безкарності. Летка хемічна сполука доброти й крихти страху - це з-простацька має титул харизми. Відтак із вправного купця зазвичай ніякий лорд, бо харизми за гроші не купиш, із нею треба народитися й поріднитися - через усе життя.
 
Бігме, скидається на епітафію...
 
***
 

Читаючи Ніцше…
 
Гайдеґеру належить точне спостереження: нікого не читали так багато, розуміючи так мало з прочитаного. Думка генія про іншого генія незмірно цінна. Тим більше, що обидва мали німецьку за рідну, не потребуючи перекладу, хіба тлумачення, герменевтики філософської позиції.
 
Є й інше: прижиттєві публікації творів Ніцше становлять малу (дуже малу) частину його рукописного спадку. Доля цього спадку сумна й щаслива водночас. Щаслива, бо він вцілів у вирі історичних катаклізмів 20 століття. Сумна, бо його видання й упорядкування є карколомною зміною підходів, ставлень, позицій…
 
Нарешті, головне. Сам Ніцше чудово розумів непросте майбутнє власних думок – і запобіг максимально фальшуванню, перекручуванню, хибному тлумаченню. Не з боку пересічного обивателя – тут запобіжників не існує в принципі. Він подбав про мислителів, які прийдуть після нього. Стиль бо в Ніцше – самодостатня річ. Направду геніальний стиль, що заворожує, бере в полон, здіймає на тисячу футів – над усім людським. Але цей стиль не дає послаблень у розумінні суті філософської позиції. Навпаки, стиль слугує загатою, фортечним муром навколо осереддя ніцшевої філософії. В тій чи іншій мірі добувся того осереддя Гайдеґер, але й цього було достатньо для тектонічного струсу мислення.
 
Відтак що ми читаємо, читаючи Ніцше? Наше уявлення, навіяне стилем прижиттєвих публікацій? Вправляння росіян у перекладі ніцшевих творів? Неміч незліченних легіонів тлумачів, які спеціалізуються на написанні передмов, післямов, навчань і повчань? Опінію письменних творців «мемів», котрі вважають щось «атмосферним»? А може й простацькі психологічні студії дослідників особистості Ніцше?
 
Ділом усього життя (й смерті) Ніцше було мислення, нічого крім мислення. Мислителя постигає тільки мислитель.
 
Не читайте Ніцше з інших міркувань.
 

***
 
2 цитати зі старого кіно:
 

"нічого в нас не вийде, бо ти примара - а я американець"
(розмова Стива Гутенберга з Дерил Ганна)
 

 
"- з вас 10 тисяч
- франків?
- фунтів!
- доларів...
- тоді 15 тисяч...
- окей"
 
(торгуються за зброю, блаженні севентиз)
 

***
 

"...Потім кінчається скрегіт зубовний, а може, й ні, і ти опиняєшся в ямі, у западині, і вже не прагнеш чогось прагнути, і не жахаєшся різних жахів, ти у западині, біля підніжжя гори, нарешті, там, де кінчаються всякі падіння, де починається сходження, вільний, нарешті, вільний, на якусь мить вільний, нарешті, ніхто і ніщо, нарешті."
 
(Семюел Бекет, Уот. Переклав Володимир Діброва)
 

< це про свободу >
 

***
 
22 квітня 19-го року
 
Лемберг і "велика україна" - два різних світи
 
так було - і так є
 
прикро вразила Волинь...
 
рагулі Франківщини й Тернопільщини - тема окрема, голодні бо й упосліджені
од Буковини й Закарпаття ніц доброго й не чекали
 
зажерливий москальський Кийов (укупі з галицькими перекинчиками) не вразив жодним
 
#
 
на кону стояло: Україна чи утроба
 
а тепер скажіть без люті: що святкує звитягу?
 
і чи є сенс далі тягнути цих захребетників?
 
якщо це не отверезить галичан - тоді тільки могила допомічна
 
але є велика різниця - як саме вмерти
 
в бою - чи захлинаючися власним блювотинням
 
#
 
от саме в цій калюжі блювоти зараз скніє ідея Української Незалежної Соборної Держави
якої ж дужчої ганьби вам треба, що й її ви були б ладні знести?
 

 
***
 

ЗМІСТОВНЕ ЛИСТУВАННЯ
 
лист у gmail од цукерторта (русского): ваш коментар ображає нашу спільноту, його більше ніхто не побачить
 
#
 
відповідь у gmail цукерторту (русскому): focail leat
 

< додаток до відповіді: повний текст банітованого коментаря >
 
"але варто замислитися, чи не затрахали ви нас у Галичині за ці 28 років? ___________________одного дня суремного підемо від тих хохлів та малоросів - із легким серцем_________________а ви танцюйте собі під русские балалайки, торгуйте очима перед своїми телевізорами, дивіться жидо-москальські серіали - коротко кажучи: мастіть собі голову колесним шміром і садовіть собі на шию різнобарвних курв__________________ наразі це тільки жарт, але не випробовуйте терпець у галичан____________________всю ту нечисть можна розігнати за 1 годину, але для цього в преза мають бути яя й мінімальна свідомість українська"
 

***
 
в IRA казали так: звитяга не за тим, хто вдарив дужче першим - перемагає витриваліший
 
і ще: на могилах вояків IRA немає написів "умер", а тільки номер підрозділу й прості слова: впав у бою
 
SINN FEIN
 

***
 
"хто б не переміг", "нема трагедії", "світлі й темні сторони", "без ентузіазму"...
 
і якого прутня вам ще треба, щоби просто НЕ перебувати під одним дахом із другом "повстанців із днр-лнр" - смердючим зєльонкіним?
 
начитані мої, вас різко й глибоко вмочили в те, що ви вважали відваром із фіялок...
 
#
 
"попереду щури, за ними таргани, позаду мандавошки" - це сказав добрий Лесь, не я, чемнющий і неприродно ввічливий
 

***
 
хвойди квітнуть повесні
 
***
 
згадався епізод із Міка Фарена (Джим Морисон у післяжитті): болотом під стугоніння динозаврів човгають в'єтконгівці у футболках із простим і зрозумілим написом "те, що нас вбило, зробило сильнішими"
 

***
 

коли дивишся на мудаків, які проголосували за клоуна, мимоволі згадуєш, що відповів мудрий Силен неборакам, котрі його підступом ув'язнили та приступили з питаннями "у чім людське щастя?" та "як його досягти чимдуж?"
 
згадую ту вікопомну подію й слова напівбогові невблаганні:
 
«Одноденний жалюгідний роде, дитя випадку й нужди! Пощо питаєте про таке? Ваше щастя в тім, щоби ніколи не народжуватися. А найкраще для вас - негайно померти»
 

 
тут нічого додати
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



© Mac Tíre [24.07.2019] | Рейтинг: 40.4/47 | Переглядів: 2038

2 3 4 5 40.4/47




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login