Такий гарний, по весняному теплий та сонячний. Відгриміли передвиборні баталії, попереду величне і радісне свято. А в багатьох на душі тривога та неспокій. Хтось ще не може визначитися між двох зол, хтось місця собі не знаходить від думки "дебіли, не того виберуть". Всім страшно, що стане з нашою країною. Що робити?!!!
А є давно перевірений спосіб. Ну, ніяк не можеш щось змінити, перебрав всі способи і не знаєш що робити - покладись на Бога! Він краще знає, що тобі потрібно, що буде по справжньому добре для тебе. Бо ми з своїми бажаннями іноді нагадуємо заплакану дитину, якій "злий" тато не дав запхати цвях в розетку. І ми такі засмучені і розчаровані - бо ж так хотілося!
Невідаємо що робимо...
То ж щиро раджу - завтра з чистим серцем помоліться за нашу Україну, за її щастя та долю. Не за Петю чи Вову - нам не вони потрібні! Нам потрібна наша країна - Україна. Вони - лише малий гвинтик в маховиках долі. І всемилостивий Бог закерує так, як ми, можливо і не очікуємо, але так як буде ДОБРЕ!
Чи почує він нашу молитву? Ну, не почути кількамільйонну молитву Тому, хто сказав "Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані,— там Я серед них" - самі розумієте))) Хочеться вам все таки точно-точно бути почутими? Не проблема, рецепт давно існує - сходіть до сповіді, викиньте з серця гнів, ненависть, гординю. Простіть ворогів ваших.
Хоч, які вони вам вороги? Це ближні наші, які так самісінько як і ми хочуть кращої долі для себе, для нашої країни. А те що вони зараз думають інакше зовсім не причина для братовбивчої ненависті. Пам’ятаєте: «прости їм, бо не знають, що роблять»?
Тим більш, незабаром нам прийдеться приймати блудних синів-порохоботів/зеленоботів, знову жити, дружити, допомагати один одному. Бо ми один народ, ми - Українці. Слава Україні!