Так як перші частини зникли в конкурентній борні, нагадаю, що перед вами куски з опусу десь 1992 року, чи трохи пізніше, але не більше року чи двох. Свого часу дату не поставив, тому орієнтуюсь по Грузино-Абхазькій війні, яка якраз в той час відбувалась.
Зарплатню тоді рідко платили, а як платили, так і працювали. Подіти себе взагалі було нікуди. Тому багато писав. Вся та писанина залишилась у форматі ще пострадянського АДОСа, текста набраного на «Іскрі» до спектрофотометра. Тому, коли перед виборами 2014 я про неї згадав, прийшлося шукати ще і конвертатор.
Молоді роки характерні тим, що більше цікавишся дівчатами, ніж політикою. Тому асоціації у мене були лише з недалеким радянським минулим, таким як мавзолей Леніну з тушками партійних керівників і міністрів, Кантимирівською дивізією, яка була на кожному військовому параді, не дивлячись на те, що КГБшна, сірою масою людей в кінці колони з яскравими прапорцями і транспорантами.
Сучасних відомих політиків якщо хто і знав, то не я. Тому, повторюсь, любі співпадіння випадкові.
В 2014 році я згадав про Попу. А от як рахувати Сруля чи звідки виник Великий Пурген, не розумію.
Повний текст, викладений 2014 року.
Следуя заветам Великого Пургена или репортаж с Белой лошади ...
https://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/24542.phtml
Ще раз вибачаюсь за преамбулу, бо після якоїсь з реорганізацій Дурдому, у мене зникло віконце доя коментарів. Тому ось так.
Писав ще у четвер, але з домашнього комп'ютера відправити не зумів, бо позабував усі паролі (і дурдомовський, і фейсбучний), а сьогодні зайшов і з'ясувалось, що віконце для коментарів з'явилось. Не знаю кому і дякувати
.
Продовження:
"Твёрдой походкой, в окружении двоих тылохранителей, несметный Попа XIV,
отправляется к трипбане, где установлен специальный макрохрен. Тут он
произносит свою застольную речь.
- Наварищи и товарки! Передовики и задницы! Вы все хорошо знаете мою
жопу. Достойна ли она занять место пердного о..или а..сенизатора? Да,
достойна! Потому что на трёх креслах или ..м, которые я занимаю, она
уже не помещается и очень неестетично свисает на пол. Есть только
один выход - подсунуть трон первога, как мне подсказывают, ассениза-
тора. И потому я беру на свою голову эту невосполнимую ночную вазу,
называемую в народе горшком, на которой почил любимый дяденька.
Вечная ему похоть!
Преисполненный племяннических чувств, сострадательнейший Попа XIV-й,
смахивает нечаянную соплю. Волны народного горя бьются о стены нав-
золея. Водолазы срывают канализационные люки.
- Все помнят мою доброту,- продолжает красноречивейший отец и товарищ,-
героев маниловцев, свято веривших в победу вонизма-пургенизма. Они
молили меня о высшем благе. Я разрешил. А ведь никто не хотел умирать!
Старшим я всегда уступал дорогу - туда им и дорога. Молодых везде у
нас в расход. В поход, в брод, разбирая пути. Да! О чём это я? Ага!
И вот теперь, в свою очередь, подошла ваша очередь нести эту тяжкую
ношу.
Несколько добровольцев пытаются поднять Попу XIV-го.
- Что не получается? То-то! Десять центнеров... Так вот, ребята, значит
так, я закругляюсь и клянусь: всегда быть верным делу вонизма-пурге-
низма, верно хранить тайну пива "BERGER" и привести всех к победе
кому-вниз ма? Мама! Как мне надоели эти жопы!"
Мабуть, далі буде.
